Як покращити мову і знайти свою нішу.
Радіожурналістка Мар’яна Кріль вже багато років працює у польських медіа. Серед її зацікавлень особливе місце займає народна культура. Вважає, що популяризувати українську музику на іноземному радіо — це дуже важлива справа. Іван Шпинда дізнався, як розвивалась її кар’єра, яку роль у цьому відіграв Майдан та чим польська радіожурналістика відрізняється від української.
Перший досвід роботи на іноземному радіо
Мар’яна почала працювати в медіа, коли їй було 14 років. Починала з місцевого «Радіо Тернопіль», газети «Місто», телеканалу TV4. Певний період була кореспонденткою української служби BBC. Польську мову почала вивчати в університеті в рамках додаткової спеціалізації. Саме тоді у неї з’явилося бажання глибше пізнати польську культуру. Згадує, що у 2007-2008 роках вибратися на навчання у сусідню країну було набагато важче. Після закінчення Педагогічного університету у Тернополі Мар’яна почала вивчати журналістику на програмі післядипломної освіти в Університеті Адама Міцкевича у Познані.
Перше знайомство з польським радіо відбулося під час стажування на місцевому радіо Merkury (сьогодні — Radio Poznań). Мар’яна згадує: «Навіть не знаю, як мені вдалося туди потрапити, це було не просто. Я відвідувала ранкові програми та редакцію рубрики про культуру і там вперше побачила, як зсередини виглядає місцеве публічне радіо у Польщі». На познанському радіо Мар’яна виходила в ефір з короткими оглядами преси, робила матеріали про Україну. За її словами, польську мову вона тоді не знала достатньо добре. Але у редакції знайшла підтримку та зацікавлення українською тематикою. Після року навчання Мар’яна повернулася до рідного Тернополя і не планувала робити кар’єри у медіа.
Висвітлення подій на Майдані
У 2010 році Мар’яна вступила в аспірантуру в Інститут культурознавства Університету Марії Кюрі-Склодовської у Любліні. Поряд з науковою роботою, вона також у рамках практики викладала предмети, пов’язані з медійною тематикою, історією та культурою української національної меншини у Польщі. Ще до початку Майдану отримала пропозицію від місцевого студентського Radio Centrum вести короткі інсерти українською мовою про культурні події у Любліні. Ця робота була важливою у місті, де є українська меншина та багато студентів з України. Також часто вона була гостею прямих ефірів на Радіо Люблін, зокрема, у музичних та культурних програмах.
Коли восени 2013 року у Києві почалися протести, інтерес місцевих радіостанцій до українських подій неймовірно зріс. Проте часто редакціям бракувало людей, які достатньо добре володіли мовою та розуміли український контекст. Тоді Мар’яна разом з подругою почали допомагати польським журналістам — роботи було дуже багато. Разом вони швидко знаходили потрібних людей у Києві та робили з ними прямі включення. Вона згадує: «Кінець лютого 2014 року був трагічний для Майдану та України, та саме в цей час я остаточно вирішила, чим хочу займатися в житті. Ці насиченні і виснажливі дні на Радіо Люблін, коли ми часто не знали, як польською назвати ті чи інші речі, дали мені усвідомити, наскільки багато можна зробити через радіоефір, яким вільним є цей простір».
Популяризація України
З кінця лютого 2014 Мар’яна почала вести авторську програму «Майбутнє України», що виходила в ефір двома мовами: польською та українською. Згодом вона вела короткі радіоуроки української мови, щоденний культурний інформатор, а через три роки після закінчення співпраці з Радіо Люблін, на студентському Radio Centrum вона започаткувала програму про іноземців у Любліні. Популяризація української культури та музики завжди була важливим елементом її роботи. Чимало поляків були захоплені тим, що українська звучить на місцевому радіо. Мар’яна працювала на Radio Lublin та Radio Centrum майже 6 років. Вона каже: «Місцеве радіо у Любліні показало мені польську радіотрадицію, радіорепортаж, багато різноманітних технічних моментів та загальний підхід до ведення радіоефіру. Все це доволі сильно відрізнялося від того, що я бачила в Україні. В Польщі існують цілі традиції художнього радіорепортажу та радіотеатру. Кожна локальна станція може мати свою власну традицію і пишатися нею. Для мене це було дуже цікаво. Тим більше, що я мала просто унікальну нагоду працювати саме з редакцією радіорепортажу Радіо Люблін, що є однією з кращих у Польщі».
Традиційна культура на радіо
Ще під час свого перебування у Любліні Мар’яна багато працювала з темою народної культури та музики. Саме це зацікавлення привело її до знаменитого Радіоцентру народної культури на Польському радіо. Це легендарна редакція, яка вже близько тридцяти років займається дослідженням та популяризацією народної музики та культури не лише Польщі, але й інших країн. Діяльність центру є дуже широкою: окрім радіопрограм, тут займаються випуском альбомів, організацією концертів, фестивалів, польових досліджень. Журналісти редакції чимало уваги присвячують українській та білоруській народній музиці. Унікальність підходу редакції до народної музики серед іншого проявляється у тому, що після запису народних музикантів журналісти подають в ефір «сирий» запис. З огляду на це їхня робота нагадує етнографічні експедиції. У редакції Мар’яна спершу робила репортажні матеріали для суботньої ранкової програми, яка виходить на Другому каналі Польського радіо. Великою несподіванкою для неї стало, коли їй запропонували вести культову програму про традиційну культуру «Kiermasz pod kogutkiem», яка виходить в ефір вже близько 50 років. Згодом Мар’яна стала ведучою програми «Z muzyką po kresach», яка розповідає про культуру та життя польської національної меншини в Україні, Білорусі, Литві, Латвії, Молдові, а також співпрацювати з українською службою Польського радіо. Вона каже, що у цій роботі дуже важливо знайти та втримати баланс між журналістикою та дослідженнями.
Робота над мовою
Польські радіожурналісти здають спеціальний екзамен на знання польської мови, так звану «мікрофонну карту». Екзамен, який походить в усній та письмовій формі, є надзвичайно складним. Аби його здати, недостатньо просто знати мову, треба дуже добре відчувати її стилістику. Окрім цього, перевіряється голос та дикція журналістів. Мар’яна не здала цього екзамену з першого разу, але члени екзаменаційної комісії спеціально заради неї зібрались ще раз та видали їй спеціальний дозвіл для роботи у прямому ефірі на Польському радіо. Це комісія аргументувала тим, що Мар’яна є іноземкою і польська мова не є її рідною. Такий дозвіл Мар’яна отримала на 5 років, далі слід здавати іспит. Також вона закінчила піврічний курс із дикції та роботи з мікрофоном на Польському радіо.
Аби вдосконалити мову, Мар’яна завжди багато читала польської преси та репортажів, а на наукових конференціях писала свої доповіді тільки польською (хоч можна було і українською). Мар’яна каже, що коли вона прослуховує власні передачі п’ятирічної давності, то їй трохи смішно. Але навіть зараз всі свої матеріали польською відсилає на перевірку редакторам, аби ті підправили їх стилістично. Їй приємно, коли ті кажуть, що ледь помітний акцент є її перевагою, а не недоліком. У роботі над мовою дуже допомагає робота над власними текстами. У різний час Мар’яна писала статті до таких видань як Kultura Enter, Pismo Folkowe, Gazeta Wyborcza, а зараз закінчує роботу над книгою «Натхненні Україною», яку видасть в рамках стипендії президента міста Люблін. У ній будуть інтерв’ю поляків, що цікавляться Україною та розвивають польсько-українську співпрацю в різних сферах.
Головне зображення Naadir Shahul
