Як випускниця Могилянської школи журналістики Христина Заник очолила газету для українців в Польщі

Тижневик «Наше слово» виходить у Варшаві понад шістдесят років. Це найстарше і найбільше українське видання в Польщі. Після операції «Вісла» газета об’єднувала українців, депортованих із рідних земель на північ і захід Польщі. Віднедавна видання вирішило збільшити свою аудиторію та розширити її за рахунок молодших поколінь українців з Польщі та тих, що приїжджає сюди вчитися і працювати. У березні редакцію «Нашого слова» очолила випускниця Могилянської школи журналістики Христина Заник. Вона розповіла MediaLab, як оновлюватиметься газета.


Управління газетою «Наше слово» було темою моєї дипломної. По завершенні навчання в Могилянській школі журналістики я працювала в київських онлайн-виданнях, знімала сюжети для телебачення, а потім подалася до Польщі на річну волонтерську програму: вчила діток англійської, а молодь української й російської мови, організовувала культурні та історичні проекти. Після року волонтерства вступила на магістратуру «Управління в медіа» до Ягеллонського університету в Кракові. Там я, власне, вирішила дослідити це видання.

Попередній головний редактор Ярослав Присташ був народжений у Польщі. Він пішов із посади навесні 2016-го. Я побачила оголошення про вакансію та вирішила надіслати резюме. Для участі в конкурсі потрібно було зробити SWOT-аналіз газети та запропонувати план її розвитку, а потім представити свої ідеї на співбесіді. Я майже не мала редакторського досвіду, але пройшла відбір. Думаю, мої пропозиції були актуальними.

У редакцію я єдина приїхала з України. Решта – українці, народжені в Польщі. Їхнє життя – свого роду боротьба за те, щоб залишатись українцями. Їхні дідусі й бабусі походять з Закерзоння. Вони відчули на собі політику пацифікації польської держави. А потім під час акції “Вісла” їх примусово виселили на землі, отримані після війни від Німеччини: довелося залишити все. Дехто навіть сидів у польських концтаборах (наприклад, Явожно). Їхні нащадки, щоб залишатися українцями, їздять навчатися до українських шкіл за сотні кілометрів, вчать мову, добре знають історію, співають наших пісень і докладають величезних зусиль, щоб залишатись українцями. Мене їхні історії дуже надихають і викликають повагу. Мій дідусь також був переселеним з Польської держави на територію тоді Радянської України.

У 1950-ті не було інтернету, тому «Наше слово» слугувало єдиним зв’язком між українцями, розселеними на різних польських територіях (тих, з акції “Вісла”). Газета об’єднувала їх і давала змогу писати про свої проблеми, свою історію й культуру. Для переселенців газета була інструментом формування української ідентичності та підтримки культурної свідомості. Але зараз дуже багато українців приїхало з України до Польщі на навчання та роботу, їх вже близько мільйона, тому не варто їх ігнорувати. Але майстерність в тому, щоб газета не перетворилася на видання лише для них. Першочергово, вона має виходити для української нацменшини, писати для свого постійного читача.

Розвиток онлайн-версії – одне з головних моїх завдань. Наявний сайт газети застарів і потребує оновлення. До того ж, в усьому світі друкована преса поступається інтернету, тому необхідно почати розмежовувати інформацію, що подається на сайті та в друкованій версії, використовувати різні формати. Адже в онлайні люди не звикли читати довгі статті, натомість, там можна використовувати можливості мультимедіа.

Ми плануємо розширити тематику видання. Зараз газеті не вистачає соціальних та економічних тем, простих людських історій. Ми часто публікуємо новини з України, розповідаємо про життя українських громад у Польщі, говоримо з відомими людьми. Проте нового дихання газеті могли би додати соціальні теми, зокрема історії успіху українців у Польщі.

Підвищити рівень журналістських матеріалів – ще одна мета: автори, які пишуть для газети, часто не мають журналістської освіти. Здебільшого ці люди закінчили україністику чи українську філологію. Але в багатьох з них є потенціал.

У нас кілька штатних журналістів, решта авторів дописують час від часу. Маємо дописувачів в Україні та в кількох регіонах Польщі, які розповідають про події, що відбуваються в їхньому середовищі. Ми завжди відкриті для нових авторів та ідей. Точніше ідей є багато, але не на все на разі вистачає можливостей.

Видавцем “Нашого слова” є Об’єднання українців у Польщі. Відповідно до Європейської конвенції про права нацменшин (а мова про тих, хто проживає на території Польщі понад 100 років, вони визначені законодавством), держава виділяє дотації на їхню підтримку. І ОУП видає нашу газету та займається ще величезною кількістю цікавих і корисних проектів.

«Наше слово» збиткове – дотація від уряду не покриває витрат. Перш за все це пов’язано з видатками на розповсюдження газети. Вони зростають щороку. Головне джерело доходу – передплата на всій території Польщі та роздрібний продаж у кіосках. Польська мережа газетних кіосків «Рух» забирає 60% виручки від продажу газети. Поштові витрати теж щороку зростають. Собівартість газети постійно збільшується, а читачів друкованих видань меншає.

Будемо намагатися підвищити якість видання, хочемо, щоб нас почало читати більше середнє та молодше покоління. Для нас це найбільший виклик.


Зображення: dzerkalo.media

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.