Сім простих вимог до інформаційного тексту.

Минулого разу ми говорили про те, як писати новини. Та не менш важливим є зміст: що саме ви добираєте для новини, в якому обсязі та пропорції це подаєте, кому і як даєте висловитись. Часом в ідеальну перевернуту піраміду з чітким заголовком можуть укласти таке, що на вуха не налазить. Є сім простих вимог до тексту, які варто виконувати, щоб новина вийшла якісною та викликала довіру в аудиторії.

1. Повідомляйте новини вчасно

Зазвичай це значить — негайно. Новини — це завжди «сьогодні», їх не можна залишати на ранок чи притримувати до часу, коли буде кращий трафік. На телебаченні й радіо про важливі події слід сповіщати в найближчому випуску, в друкованому виданні — в найближчому числі. Інформація, яка може полежати, — не новина.

Учорашні, а надто ще давніші, новини не мають сенсу. Звісно, з цього правила є багато винятків — ситуацій, коли ви не можете опублікувати матеріал негайно, бо інформація ще не підтверджена. Частіше, втім, трапляється інша халепа: ви просто проґавили новину.

Публікувати несвіжі новини немає сенсу. Гіпотетично якась частина аудиторії їх іще не знає, але решта буде спантеличена: як, знов помер? Позавчора ж ніби вже помирав.

Залишається висвітлювати історію в розвитку, починаючи новину зі свіжих фактів. Наприклад:

Костянтинівському меру, який заснув на засіданні, хочуть висловити недовіру

Міський голова стверджує, що просто дуже уважно слухав.

17 вересня Костянтинівська міська рада розгляне питання про винесення недовіри міському голові. На цьому наполягли депутати з опозиційної фракції «Блок Дмитра Дорошенка». Вони закидають мерові, що він заснув під час пленарного засідання міськради 14 вересня. Сам міський голова стверджує, що не спав, а просто уважно слухав, заплющивши очі, та вважає п’ятничний інцидент приводом для політичної розправи з боку опонентів.

Новину про те, що мер заснув, ви вже проґавили, тому починати треба з того, що сталося далі. Подія, яку ви проґавили, в такому разі стає бекґраундом. Важливо вказати, коли вона відбулася.

Те, що історія не мала розвитку, теж може бути новиною:

Костянтинівський мер так і не здав аналізи на алкоголь

Міський голова обіцяв довести, що не був п’яним на засіданні міської ради 14 вересня.

До речі, саме такі новини часто показують, що в посадовців справи розходяться з обіцянками.

Оперативність важлива, але не настільки, щоб публікувати сумнівну новину. Якщо все ж мусите це зробити, зазначайте, що інформація перевіряється, й чимскоріше її перевіряйте.

В жодному разі не можна квапитись, якщо новина стосується смерті, каліцтва, стихійного лиха чи надзвичайної події. Тут краще не повідомити зовсім, ніж помилитися.

2. Посилайтеся на джерела

Ключові нові факти у новині слід подавати з посиланнями на джерела, з яких ви їх отримали. Якщо джерело є в інтернеті, то з прямим гіперпосиланням на конкретну сторінку (а не, наприклад, на стартову сторінку видання). Якщо ви побачили інформацію вже републікованою, пошліться на першоджерело. А то буде так:

Це важливо ще й тому, що матеріал у першоджерелі може бути доповнений або виправлений, а в інших виданнях далі шириться неповна чи помилкова версія.

Якщо ви подали факт, не називаючи джерела, читач може зрозуміти це у два способи:

  1. Ви були свідком події, про яку йдеться. Сиділи в сесійній залі, а тут — мер заснув.
  2. Ви це вигадали, вірити вам не можна.

Посилання на джерела потрібне, щоб читачі/глядачі/слухачі могли оцінити, чи варто довіряти цій інформації. Є ж різниця:

Мер Костянтинівки не був п’яний. Про це свідчать результати аналізів

Мер Костянтинівки не був п’яний. Це стверджує сам мер

Мер Костянтинівки не був п’яний. Про це пише сайт «ІнфоЗлив.ру»

Мер Костянтинівки не був п’яний. Про це заявив його прес-секретар

Мер Костянтинівки не був п’яний. Про це ми почули сьогодні на міському базарі

Посилання на джерело повинне бути конкретним і персоніфікованим: не «в міськраді кажуть», а «керівник юридичного управління міськради такий-то каже». Неконкретне посилання дозволяє людям, які щось вам сказали, відмовлятись від своїх слів («не знаю, хто тут таке казав, я такого не говорив»). Якщо ви отримали інформацію від прес-служби міськради й подали її в форматі «в міськраді кажуть», згодом може виявитись, що ви допомогли поширити дезінформацію, ще й надавши їй поважного статусу. Узагальнене ж джерело — «пишуть в інтернеті», «з’явилося в мережі», «подейкують у пресі», «повідомляють наші читачі» — це ще гірше, ніж жодного.

Посилатись на анонімне джерело можна лише з дуже поважних причин: коли ви

  1. Не сумніваєтесь, що людині, яку ви прикриваєте, справді загрожує небезпека;
  2. Зробили все, щоб перевірити інформацію та підтвердити її правдивість ;
  3. Точно знаєте, хто ця людина;
  4.  Впевнені, що інформація важлива для вашої аудиторії.

Що робити, коли спікер спочатку щось вам розповів, а потім навздогін заборонив це публікувати, читайте тут. В усякому разі слід спробувати підтвердити чи спростувати інформацію, отриману від аноніма, в інших джерелах. Пам’ятайте, що новини з «компетентних, поінформованих, близьких до влади», але неназваних джерел — це погано: їм менше довіряють. У разі ж, якщо така новина виявиться брехнею, постраждає ваша репутація, тоді як анонім вийде сухим із води.

3. Уникайте оцінок

Факти в новині подаються нейтрально, без оцінок і припущень. Оцінки можливі в коментарях, поданих прямою чи непрямою мовою, але обов’язково вкажіть, хто це говорить.

Давати оцінки фактам, які ви повідомляєте, значить нав’язувати аудиторії свою думку. Для того, щоб поділитися своєю думкою, в журналістиці є окремий формат — колонка. Не можете стримати емоції — пишіть колонку.

Журналісти часом бояться, що новини без епітетів, фразеологізмів та інших художніх засобів будуть «сухими». Тому до інформаційних текстів потрапляє літературщина:

Виснажений тяжкою працею, мер закуняв на засіданні

Мер-пофігіст продемонстрував байдужість до своєї роботи

Міський голова «під мухою» нахабно заснув просто в президії

Невсипуще око місцевого самоврядування заплющилось

Усе це ні до чого. Факти (мер заснув) і коментарі причетних (самого мера та свідків події) дадуть читачеві достатньо, щоб дати оцінку події самотужки без ваших підказок.

Якщо ви пишете людською мовою та не копіпейстите прес-релізи, стримуватись від оцінок легко. Треба тільки стежити, щоб оцінки з прямої мови ньюзмейкерів не перелізли в авторський текст.

  1. «Мер повинен понести політичну відповідальність за ганебну поведінку на сесії»,  каже голова опозиційної фракції.
  2. Голова опозиційної фракції каже, що мер повинен понести політичну відповідальність за ганебну поведінку на сесії.

Різниця величезна: у другому випадку означення «ганебна» непомітно стає авторським. До речі, якщо ви візьмете в лапки «ганебну поведінку», зміст не зміниться. Правильніше було б написати:

Голова опозиційної фракції називає поведінку мера на сесії ганебною та каже, що той повинен понести політичну відповідальність.

Щоб позбутись несвідомих оцінок, варто переглянути текст, знайти в ньому всі прикметники та залишити тільки ті, що позначають безсумнівні характеристики предмета. Наприклад, «на Сихів поїхав жовтий, новий, відремонтований трамвай», але не «довгоочікуваний». Про те, як редагувати свій текст, читайте тут.

4. Не жертвуйте важливим

У новині має бути вся інформація, необхідна для її адекватного розуміння. Це стосується як опису самої події, так і бекґраунду — передісторії й довідки. Жертвувати важливими фактами та коментарями заради лаконічності не можна.

Припустімо, про історію з мером нам відомі такі факти:

  1. Мер довго сидів із заплющеними очима
  2. Опозиція стверджує, що він спав, а він це заперечує
  3. Опозиція стверджує, що мер напився, він обіцяє це спростувати
  4. Аналізів мер не здавав.
  5. Напередодні дружина мера святкувала ювілей.

У ситуації, коли одна сторона каже одне, а друга інше, саме такі додаткові факти дозволяють аудиторії зорієнтуватись і не покладатись в оцінці ситуації на свої симпатії. Не взявши до новини фактів номер 4 і 5, ми пропонуємо читачеві повірити тій стороні, якій він більше симпатизує.

Компонуючи новину, слід відмовитись від міркувань на зразок «читачі це й так знають», «кому цікаво — наґуґлять» або «це ж і їжакові зрозуміло». Споживачі новин набагато менше за журналістів занурені в контекст, менш пильно стежать за подіями і не мотивовані шукати, якщо їм недодали інформації. Добре сформульована та новина, яка не залишає відкритих запитань.

Що ж до бекґраунду, то в людей надзвичайно коротка пам’ять. Інформаційний потік щодня проносить повз них сотні фактів, більшість із яких не затримується в голові. Можливо, вони вже колись читали, що мер і голова опозиційної фракції ворогують із дев’яностих, коли були невдалими партнерами по бізнесу. Але напевно вже про це забули. Краще зайвий раз нагадати.

5. Перевіряйте факти й не узагальнюйте

У новинах не повинно бути не тільки неправди, а й приблизної правди. Про кожне твердження, яке ви плануєте включити в текст, слід запитати: «це точно?»

Ви, певно, десь читали, що факти треба перевіряти у двох чи трьох джерелах. У цій настанові пропущена частина «якщо це можливо й доречно». Два чи три джерела — не самоціль. Важливо зробити все, щоб не помилитися. Й не забувайте, що джерела також можуть помилятись, а деякі з них — наприклад, Вікіпедія — сповнені всякої фігні.

Помилки в новинах трапляються не тільки через те, що вас цілеспрямовано обмануло джерело. Чимало помилок машинальні, але наслідки їхні від цього не менш прикрі. Ось твердження:

Слон в одеському зоопарку щодня з’їдає 1000 кілограмів фруктів

Читач знає про слона тільки те, що він великий. Він не уявляє, скільки їдять слони і скільки саме вони важать. Зате він уявляє, скільки коштують фрукти, навіть найдешевші. «Слон щодня зжирає мою зарплатню!» — обурюється читач. А винен зайвий нулик.

Іноді, не знаючи точної цифри, журналісти наводять приблизну:

Слон в одеському зоопарку щодня з’їдає сотні кілограмів фруктів

Слово «сотні» може означати і двісті (стільки фруктів слон теоретично з’їсти може, але хто ж йому дасть?), і дев’ятсот (тут уже слон гарантовано лусне). Різниця достатньо велика, щоб не узагальнювати. Найкраще — з’ясувати конкретну цифру й не псувати слонові карму.

Не слід узагальнювати й людей. «Мешканці міста впевнені», «депутати запевняють», «пенсіонери обурені», «кришнаїти підозрюють». Кожна думка чи позиція належить певній людині, окрім випадків, коли це офіційна позиція групи в колективній заяві.

Особливо часто журналісти узагальнюють думку експертів:

Експерти припускають, що голосування про недовіру мерові буде невдалим

Перше, що зринає в голові: які експерти? Адже експерти бувають більш чи менш компетентні, не завжди незалежні та незаангажовані. Як читачеві знати, довіряти цій експертній думці чи ні? Краще чесно сказати: «на думку аналітика Центру моделювання безвихідних ситуацій, голосування буде невдалим».

Приблизною не може бути й мова спікерів — як пряма, так і непряма. Редагувати цитати можна, але не виривати їх із контексту й не змінювати змісту сказаного.

6. Дайте висловитись усім сторонам конфлікту

Якщо в новині є конфлікт, у ній потрібно подати позиції всіх сторін. Саме всіх, а не обох, адже в конфлікті може бути більше, ніж дві сторони. Їх треба визначити, знайти, попросити сформулювати свою позицію та подати її в новині у більш-менш однаковому обсязі. Це називається балансом думок.

Ліниві копіпейстери використовують як сировину для новин прес-релізи та офіційні заяви. Тому в їхніх новинах часто немає балансу. В найкращому разі позиції сторін виходять в окремих новинах. Це погано, адже ці новини прочитає різна аудиторія, й читачі побачать конфліктну ситуацію лише з одного боку. Ще буває, що журналісти не дають слова одній із сторін, бо давати їй слово забороняє власник. Але це вже зовсім інша історія.

В однаковому обсязі — це не про рівну кількість знаків. Це про те, що позиція кожної зі сторін має бути сформульована зрозуміло, й не слід надавати одній із них переваги. Наприклад:

«Ми занадто довго спостерігаємо за тим, як некомпетентна людина керує містом, і від цього страждають прості люди, — каже голова фракції «Блок Дмитра Дорошенка». — Заснувши на пленарному засіданні, міський голова плюнув в обличчя не тільки депутатському корпусу, а й усім виборцям. Неповага до органів місцевого самоврядування, злочинне нехтування своїми обов’язками, недбалість і непотизм повинні припинитись. Ми ініціюємо висловлення недовіри міському голові, збираємо підписи та сподіваємось, що йому на зміну прийде людина, більш відповідна цій посаді».

«Я не спав. Це політична розправа», — коментує міський голова.

Перевага першого спікера очевидна: він говорить розгорнуто й емоційно. Його пряму мову слід скоротити до мінімуму: вважаємо плювком в обличчя, ініціюємо недовіру, збираємо підписи. Натомість мера варто запитати, чия саме розправа й за що.

Щоб визначити сторони конфлікту, треба зрозуміти його суть. Іноді вона прихована. На позір це конфлікт між аеропортом «Бориспіль» та авіакомпанією-лоукостером, а насправді — між міністром інфраструктури та Ігорем Коломойським. У складних випадках доводиться залучати експертів, аби вони прокоментували саму ситуацію та оцінили аргументи сторін. Тільки не забувайте, що експерти також можуть працювати на Коломойського.

Буває, одна зі сторін відмовляється давати коментарі. Часто це робиться з розрахунком на те, що без цих коментарів ви взагалі не опублікуєте матеріал. Тому перше, що варто зробити, — дати ньюзмейкерові зрозуміти, що матеріал вийде в будь-якому разі. А якщо він все одно не хоче коментувати, уточнити формулювання відмови. Адже є різниця:

Мер від спілкування з пресою відмовляється

Мер відмовився коментувати сьогодні й пообіцяв зробити це завтра

Мер відмовився спілкуватись із нашим виданням, звинувативши нас у продажності

Мер порекомендував прочитати його офіційну позицію на сайті міськради

«Та відчепіться вже»,  сказав мер

Не забувайте, що відмова від коментарів, — це не той результат, який нам потрібен. Наша мета — розкрити конфлікт. Тому варто залишити спікерові шанс передумати та озвучити свою позицію.

7. Пишіть зрозуміло

Про те, як писати простою мовою, в нас є окремий текст. Ця настанова стосується всіх форматів, але для інформаційного тексту простота — питання життя і смерті. Зайві слова, канцеляризми, спеціальні терміни, довжелезні складнопідрядні речення не дозволяють новині діяти як слід — безперешкодно потрапляти в голову читача. Уявіть, що буде з паперовим літачком, якщо його намочити. Полетить? Ось і тут так само.

Це дуже круто, що ви здобули вищу освіту і знаєте розумні слова. Та якщо ви напишете

Голова опозиційної фракції закликав до дефенестрації мера Костянтинівки

більшість читачів не зрозуміє, що мера закликали викинути з вікна. Але звучить круто.

Специфічних слів — не перших членів синонімічного ряду — слід уникати, а якщо це неможливо, тлумачити. Інакше вас або не зрозуміють узагалі, або зрозуміють неправильно. Розраховувати на те, що вас читають люди з МВА і PhD, можна тільки тоді, коли ви дуже добре знаєте свою аудиторію. І навіть у цьому випадку, пишучи науковим чи професійним жаргоном, ви відмовляєтесь від шансів поширити матеріал за межі цільової аудиторії та, можливо, досягти потрібних вам людей, які ще не з вами.   

Якщо ж вам не вдається переказати інформацію, яку ви хочете передати аудиторії, людською мовою, це значить, що ви самі до кінця її не зрозуміли. Що робити? Читати, розбиратися, питати експертів, звертатись до ньюзмейкерів по уточнення, щоб урешті дійти до формулювання, зрозумілого без словника. Якщо все одно не виходить, — ця новина не потрібна.

Прочитали текст? Пройдіть тест


Уся серія: Як зробити новину адекватною || Як писати новини || Як писати критичні тексти || Що можна і чого не можна писати || Як знайти героя для тексту ||  Як порозумітись із піарниками || Як писати людською мовою || Як написати аналітичний текст || Як не боятись писати авторські колонки || Як підготуватись до інтерв’ю || Як порозумітися з редактором || Як почати текст і дописати його до кінця || Як редагувати пряму мову || Як вигадувати заголовки і зберігати спокій || Як (не) дати інтерв’ю на узгодження || Як редагувати свій текст

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.