Фейсбук, ґуґл та інші платформи будуть показувати користувачам менше новин.
Кілька днів тому засновник Facebook Марк Цукерберґ оголосив, що стрічка новин працюватиме за новими алгоритмами, надаючи перевагу «приватному» контенту перед «публічним». Для медіа це значить, що їхні матеріали, в тому числі новини, значно менше потраплятимуть до аудиторії, яка раніше читала їх через фейсбук. Ця подія частково справдила одне із передбачень для світу медіа на 2018 рік, озвучених на порталі Nieman Journalism Lab. Чому платформи прагнуть обмежити новинний контент та чому це не надто позитивна як для новинарів, так і для суспільства загалом перкспектива, читайте у перекладі від MediaLab.
Я боюся, що у 2018 році ми побачимо, як великі платформи вирішать, що новини просто не варті поширення. Платформи можуть почати, по-перше, применшувати роль новин і систематично відмежовувати їх від іншого контенту, а по-друге, зменшувати кількість медіа, яким дозволено публікуватися на платформі і жорстко контролювати таку можливість.
Це можна назвати «сценарієм снепчату», оскільки саме за такими принципами у снепчаті працюють новини.
Деякі платформи в материковій частині Китаю, Японії та Південної Кореї також чітко контролюють поширення новин і співпрацюють лише із попередньо схваленими медіапартнерами.
Порівняно відкриті платформи на кшталт фейсбука та ґуґла можуть вирішити і собі застосувати таку модель. На це у них є суміш із трьох можливих причин, які стосуються політики, користувачів та реклами:
- Новини і пов’язаний із ними контент є предметом постійної критики, на яку наражаються платформи у Європі, США та в інших країнах. Зменшення кількості новин, чіткіше відділення їх від інших типів контенту чи суворіший контроль могли би послабити ці звинувачення.
- Новини і пов’язаний із ними контент є, безумовно, частиною широкого спектру продуктів, які пропонують платформи, але не зрозуміло, наскільки вони важливі для користувачів. За результатами досліджень, тільки 1/3 користувачів ют’юба стверджують, що отримують із цієї платформи новини, у фейсбуці така частка — 2/3. Більшість із них кажуть, що бачать новини у стрічці випадково, поки використовують платформу для інших, важливіших цілей.
- Новини і пов’язаний із ними контент є лише однією з усіх можливих форм використання медіа, особливо цифрових, і не всі види новин видаються рекламодавцям привабливими чи безпечними для бренду, надто у поляризованому політичному середовищі.
Для тих, хто розглядають зв’язок між платформами та новинарями як гру із нульовою сумою, відхід платформ на зразок фейсбука та ґуґла від поширення новин може видаватися перемогою.
Це майже беззаперечно є перемогою для «платформівських мазунчиків», яким дозволять і надалі публікуватися на платформах. (Попередній досвід свідчить, що таких обраних партнерів буде 1)небагато; 2)у першу чергу, це будуть англомовні бренди світового рівня 3)переважно, але не виключно, бренди з елітного сегменту ринку).
Але як це виглядатиме для десятків тисяч видавців по всьому світу, які не є «платформівськими мазунчиками» і не є настільки ексклюзивними, щоб здатися комусь привабливими партнерами? Значне зниження кількості переходів на сторінки видань, коли фейсбук у низці країн експериментував зі снепчат-подібним відокремленням приватних постів від користувачів та публічних постів від сторінок наприкінці 2017-го, точно не тішить.
Сценарій снепчату мене тривожить. І ось чому. Очевидно, що найбільші платформи на кшталт фейсбука та ют’юба часто використовуються неналежним чином — для поширення дезінформації чи мови ненависті як тими, хто зацікавлені у прибутку, так і політичними гравцями — і що вони зіштовхуються зі серйозними питаннями щодо якості, зрозумілості і алгоритмічного фільтрування контенту. Але водночас платформи спричинюють і багато позитивних наслідків, які можуть бути загроженими, якщо новинний контент обмежуватиметься:
- Платофрми роблять доступними для людей новини з більшої кількості джерел, у тому числі більш різноманітних (особливо для молодих людей і тих, хто найменше зацікавлені в новинах).
- Найбільші платформи пожвавлюють певні форми залученості у політичне життя (особливо серед молодих людей і тих, хто найменше зацікавлені в політиці).
- Платформи уможливили деякі політичні рухи — прогресивні чи консервативні, помірковані чи радикальні — і досягли мільйонів людей онлайн. У жовтні 2017-го фейсбук оголосив, що 45 % користувачів мали в друзях когось, хто запостив допис із гештегом me too.
Зрозуміло, що великі платформи на кшталт фейсбуку чи ют’юбу спричинюють системні наслідки через те, що займають домінантну позицію у приверненні уваги, зборі даних і приваблення рекламодавців, і через те, що вони, надаючи слово різним гравцям, стають майданчиком для тривожних тем, які інколи не спроможні перевірити наперед.
Але ці вільнодумні і часто галасливі середовища також позитивно впливають на наші демократії. Це, по суті, неправильно, що снепчат і деякі інші платформи обирають обмежувати новини. Але чи хочемо ми, щоб найбільші платформи зробили те саме?
Більшість платформ хочуть продовжувати дозволяти своїм користувачам «природно» ділитися контентом, яким вони цікавляться. Але приклад снепчата — і багатьох додатків, які набирають популярності, — натякає, що вони можуть у той самий час вирішити розробляти свої продукти так, щоб обмежити роль новин загалом і можливість медіа безперешкодно публікувати свій контент на платформі.
Цей сценарій може втілитися, але, на мою думку, ми не маємо цього прагнути. Основний виклик полягає в тім, щоб зберігати означені позитивні ефекти і водночас впоратися зі справжніми проблемами, що походять від розвитку платформ. Як ми як суспільства дамо собі із тим раду? Перефразовуючи позицію Джеймса Медісона про галасливу і часто неточну пресу ранньої американської республіки, можемо сказати, що певна міра насильства невіддільна від належного використання будь-чого, в тому числі онлайн-платформ. Але я сподіваюся, що зусилля, спрямовані на боротьбу із таким насильством, не передбачатимуть систематичного зменшення кількості і обмеження ролі новин.
Расмус Нільсен, дослідницький директор
Ройтерського інституту вивчення журналістики при Оксфордському університеті
Переклала Людмила Смоляр
Оригінал: The Snapchat scenario and the risk of more closed platforms
