VIII Lviv Media Forum оголосив фокусну тему.

Медіапустеля — так називають місце, де мешканці не мають доступу до локальних новин та актуальної інформації про їхній регіон і громаду. Кожне закрите локальне медіа, кожна громада без свого, місцевого онлайн-проєкту, радіо чи газети перетворюється у таку пустелю. Погана новина в тому, що у світі щораз більше місць без якісних локальних ньюзрумів.

Ситуація є настільки загрозливою, що у травні цього року американські політики проговорювали можливість трактувати локальні медіа як частину критичної соціальної інфраструктури, а їхню підтримку — як інвестицію в безпеку і розвиток окремих громад і суспільства загалом.

Ще б пак! Людям важливо розуміти, що відбувається в їхніх громадах: як працює садочок чи амбулаторія, хто і чому приймає рішення про воду в кранах і чи підприємство на території району є безпечним. Якісні локальні медіа дають людям відповідальність і почуття контролю над власним життям та життям громади. Натомість люди, котрі втрачають відчуття контролю, хочуть його повернути. Інколи ними маніпулюють. Інколи вони захоплюють Капітолій.

Бурхливий розвиток соціальних мереж не розв’язує проблеми відсутності новин і медіа. Щобільше — мережі ускладнюють проблему. Вакуум якісних новин наповнюється хаосом повідомлень у різноманітних чатах, де правда перемішується з емоціями, брехнею і чутками. Соціальні мережі стали комфортним середовищем для кампаній з дезінформації, фейків та суспільної поляризації. Головна норма кодексу журналіста — соціальна відповідальність, яка стоїть в центрі його роботи. Багато власників соціальних мереж і дописувачі не відчувають жодної відповідальності та не є скованими жодними стандартами.

Але повернемося до медіа і журналістів.

Локальні медіапустелі — це лише частина проблеми. Національні медіа теж є елементами критичної інфраструктури — це хаби соціального знання, діалогу і прийняття рішень. Якісні медіа — це середовища, в яких діє демократія і свобода і які водночас її захищають і відтворюють. Вони гуртують агентів конструктивних змін, підсилюють їхній голос, кристалізують позиції.

Це розуміють ті, хто боїться свободи та відповідальних громадян. Вони знають, що у країні, де є незалежна журналістика, не побудуєш диктатури, не забереш в людини свободу. Тому вони всіма силами прагнуть знищити вільні медіа: громлять редакції й репресують журналістів у Білорусі; закривають газети в Гонконзі; вбивають репортерів у Мексиці; ув’язнюють і катують журналістів на Донбасі й в Криму. 2020 році 274 журналісти сиділи за ґратами через те, що вони журналісти, а пів сотні медійників убили. Ціна вільного слова — величезна, і журналісти часто платять її, відстоюючи нашу свободу.

Справжні журналісти пояснюють what’s the matter — що б не трапилося, намагаються докопуватись до matter of fact — суті справи. Для деяких із них виконання роботи може стати matter of life and death — питанням життя і смерті.

Real journalism, так само як і journalists lives, matters — має значення. Коли це вдасться усім нам усвідомити? Віримо, що це лише matter of time — питання часу.

Поговоримо про це та багато іншого на LMF 2021 вже 26-28 серпня 2021.

Головне зображення: Andris Romanovskis

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.