Шустермометр

Ведучий політичних ток-шоу повернувся в Україну з технологією, яка передбачає результати виборів і може дати людству щастя і мир.

Політичних ток-шоу на українському телебаченні зараз більше, ніж будь-коли в історії. Одне з них називається «Свобода слова». Це бренд, із яким прийшов на українське телебачення чотирнадцять років тому ведучий Савік Шустер. Він запровадив нову для України технологію, що дозволяла спостерігати за реакцією глядачів у студії в режимі реального часу. Згодом ведучий запускав ток-шоу на інших телеканалах, створив власний продакшн та супутниковий канал і глибоко вмонтувався в українську політику… Яка зрештою витиснула Шустера з країни три роки тому. Тепер він повертається з іще однією, за його словами, ще революційнішою технологією. На Lviv Media Forum 2019 Савік Шустер розповів про дослідження емоційного стану українських виборців, яке передбачило результати президентських виборів. А в перспективі, можливо, допоможе уникати воєн та кривавих заворушень.

2009 року французький політолог Домінік Муазі у книжці «Геополітика емоцій» проаналізував поведінку людей у розрізі трьох емоцій — надії, страху й приниження. Він припустив, що масова емоція, яку відчуває те чи інше суспільство, впливає на рівень життя, внутрішню й зовнішню політику держави. За теорією Муазі, надія означає впевненість у завтрашньому дні та стає фундаментом добробуту країни. Страх свідчить про невпевненість і очікування гірших часів, що змушує людей посідати вичікувальну чи агресивну позицію. Приниження — відчуття зневіри, образи гідності, яке може довести до жорстокості.

2015 року книжку Муазі прочитав Савік Шустер. Те, що однією з базових емоцій дослідник називає приниження, здивувало телеведучого. Однак згодом він зрозумів: «Уся наша історія — це історія рабства. Коли хтось починає працювати на когось, запускається механізм приниження». Так виникла ідея дослідити на практиці масові емоції українського суспільства.

Під час свого ток-шоу «Шустер live», яке до 2016 року виходило на кількох українських телеканалах, Савік почав запитувати глядачів у студії про те, з якою емоцією вони приїхали на ефір і з якою емоцією йдуть. Давав їм три варіанти: «з надією на завтрашній день», «із страхом перед майбутнім» і «з приниженням через умови, в яких живу». Аналітики враховували лише відповіді в кінці ток-шоу, щоб зменшити похибку через піднесений настрій глядачів, які вперше опинились у столиці та прийшли на телебачення.

Вибірка «Шустер live» — сотня людей з усієї України, які за віком, статтю та географією мали максимально точно відображати демографічний склад України (крім окупованого Криму та частини Донбасу). За сорок шість тижнів у цьому дослідженні взяли участь 4600 українців.

— Моя програма тривала від чотирьох до шести годин, — згадує Шустер. — І я побачив, як люди змінювали свої емоції колективно. Це дозволило створити мапу емоцій України.

2016 року 63,7% українців жили з надією на завтрашній день, 17,5% у страху, 18,8% у приниженні. Тим часом, за словами Шустера, для стабільності суспільства потрібно 76% людей, які живуть із надією, й лише по 12% принижених і настрашених. Найдепресивнішою виявилась Дніпропетровська область. Кожен третій молодий (до 44 років) глядач тут відчував страх, а 30% старшого покоління почувались приниженими.

За підсумками якого Шустер написав книжку «Свобода слова проти страху і приниження». Аби презентувати її, він приїхав в Україну торік після двох років перерви. А потім надумав іще масштабніший проект: мапу емоцій українців перед президентськими виборами.

— Запитувати виборця, за кого він буде голосувати наступної неділі, вже нецікаво. Він скаже одне, а проголосує зовсім за інакше. Коли ж ви запитуєте людину, що вона почуває щодо певного кандидата, вона відповідає щиріше. Ви точно побачите напрямок і, головне, зрозумієте причину такого ставлення, — розповідає Шустер.

Його компанія Open Mind Foundation у лютому 2019 року розпочала паралельно два опитування. Одне — класичне, з репрезентативною вибіркою. Інше — в інтернеті, так зване «народне». Опитаних просили не лише обрати емоцію, яку вони відчувають до того чи іншого кандидата, а й пояснити причину. Участь в онлайн-голосуванні була анонімною, але користувач, реєструючись, мав вказати демографічні дані — стать, вік, освіту, в якій сфері працює і де живе.  Методологію Шустер спершу розробляв сам, а згодом залучив науковця з Единбурзького університету, який зацікавився дослідженням і зголосився допомогти.

Для дослідження перед першим туром відібрали десятьох офіційно зареєстрованих кандидатів. До цього переліку додали кількох потенційно непрохідних — Андрія Садового, Євгенія Мураєва та Дмитра Добродомова. Савік Шустер пояснює: дослідникам було важливо зрозуміти ставлення виборців до політиків, які представляють різні позиції та покоління.

У цьому проекті до страху, приниження та надії додали четверту емоцію — гордість. Вона стосувалась лише чинного президента Петра Порошенка й давала людям змогу оцінити його досягнення за п’ять років президентства. Виявилося, що десять відсотків опитаних відчувають гордість, думаючи про Порошенка. Переважно пишаються зміцненням армії, безвізовим режимом та автокефалією Православної церкви України.

Із надією до Порошенка ставились 22%. До Юлії Тимошенко — майже так само, натомість вона викликала більше страху. Володимир Зеленський у 40% респондентів викликав емоцію надії. З цього Савік Шустер зробив упевнений висновок про те, хто пройде до другого туру.

Долю другого туру вирішило приниження.

— Порошенко програв, бо люди у ставленні до нього відчували страх і особливо — приниження, — розповідає Шустер. — А це дуже руйнівна емоція.

За його словами, головні причини приниження — корупційні скандали в «Укроборонпромі» та підозри, що президент наживається на війні. Натомість лише 15% відчували приниження у зв’язку з перспективою президентства Зеленського: вони не готові були уявити главою держави людину без політичного досвіду. Тим часом 72% відчували надію, вважаючи Зеленського представником нового покоління, який може витіснити з влади корумповані еліти (зокрема Порошенка). Відсоток людей, що з надією ставився до двох кандидатів, дуже близький до їхніх показників у другому турі.

Савік Шустер не зупинився на Україні. Наступним полігоном для випробування його технології стала Литва, де у травні 2019 року відбулись президентські вибори. І знов, за словами ведучого, все збіглось.

— Якби я провів таке дослідження в США, все було б інакше, — говорить Шустер. — Там можна питати про дохід, освіту, й відповіді будуть достовірними. Також там можна говорити про співчуття як про масову емоцію. Суспільство, яке багато співчуває, можна назвати громадянським. А нещодавно я отримав запрошення з Бразилії провести таке дослідження. Розумію, що там я не зможу зробити питальник таким самим. Там Кремля не бояться, але мають бідність, корупцію й соціальну несправедливість.

Мапа емоцій на сайті Open Mind Foundation змінюється щодня, адже дослідження настроїв триває. Постійних учасників дослідження мотивують розіграшами призів. Крім України тут є мапи Литви, Білорусі, Росії та Криму.

Півострів досліджують окремо як територію, яка юридично українська, а фактично під контролем Росії.  Онлайн-голосування регулярно проходять менш ніж три десятки мешканців Криму, які відчувають переважно приниження. Втім на думку Шустера серед мешканців півострова зараз переважає все-таки страх — перед владою.

Серед двадцяти трьох росіян, які діляться емоціями з Open Mind Foundation, половина відчуває надію, чверть — страх, чверть — приниження. Савік сумнівається в цих результатах: «Якби мені дали можливість провести справжнє дослідження в Росії, я б довів, що головні дві емоції там — страх і приниження. Й нічого хорошого з цього не вийде». І до Росії, і до Криму Шустер їздити не ризикує.

Телеведучий впевнений, що політики могли би скористатись цими дослідженнями для суспільного блага. Наприклад, якби президент Франції Емманюель Макрон вимірював емоції французів, то зміг би передбачити протест «жовтих жилетів», який розпочався в листопаді минулого року.

— Підвищення податку на паливо на кілька євроцентів — здавалося б, нічого. Але це стало іскрою, яка спричинила вибух. Електорат як маса не може усвідомлювати свою емоцію й контролювати свою поведінку, — говорить Савік Шустер.  

Проводити дослідження емоцій перед виборами до Верховної Ради України в Open Mind Foundation поки що не беруться. Кажуть, що партії в Україні всі лідерські, та й аналізувати можна лише пропорційну частину виборів. Тим часом половину депутатів обирають на мажоритарних округах, де проводити дослідження занадто складно й дорого. Савік Шустер стверджує, що фінансує дослідження із своїх заощаджень та грошей, виручених із продажу книжки «Свобода слова проти страху і приниження».

Навіщо? Савік Шустер пояснює: хоче зрозуміти суспільство.

— Розуміння масових емоцій — шлях до багатства і миру. Моя мета — показати людям, як зробити так, аби ми не вбивали одне одного, — каже він. І зізнається, що йому бракує інших практичних досліджень у цій сфері. — Це той випадок, коли бути першим не дуже добре.

Головне зображення Bill Mackie