Досвід львівського, київського та харківського університетів.

Культура студентських радіостанцій поширена в університетах на заході, особливо у США. Такі медіа виховують майбутніх діджеїв і ведучих та дають шанс ще невідомим музикантам заявити про себе. В Україні ж радіостанції у кампусах рухаються власною траєкторією. Ми зібрали кілька прикладів таких радіо та познайомилися з ними зсередини — від історій створення до переживання карантину, від програмної сітки до планів на майбутнє.

Національний університет «Києво-Могилянська Академія»: Радіо «КВІТ»

Історія. Заснували радіо в 2005 році — за часів тодішнього президента академії та майбутнього міністра освіти і науки Сергія Квіта. Студенти-ініціатори об’єднались за спільними інтересами, але мотивації розширювати проєкт не вистачало. Однак радіо не припинило існування, а його команда досі щороку організовує івенти та квартирники. Зараз «КВІТом» займаються більше 50 студентів, серед яких — жодного студента-журналіста. Протягом останніх років почали виводити ефіри на плац: у двох студмістечках розмістили по рубці, тож щодня до карантину у кампусі мовили та вмикали музику.

Контент. Радіо «КВІТ» ділиться актуальними новинами про життя університету та записує розмови зі студентами, викладачами та гостями Могилянки. Стежити за новинами радіо можна у Facebook та Instagram, а слухати на Telegram та YouTube-каналах. Зараз найактивніше команда працює над щотижневими подкастами, серед яких актуальні, зокрема, такі:

  • «Магія поза Гоґвортсом» з Дариною Корчинською — про містичне й загадкове у реальному житті;
  • «Ґаздові Байки» з Олександром Омецінським — про традиції та життя різних країн;
  • Hidden Voices з Ярославою Богославець — про молодих виконавців та Lost in Translation з Маріанною Островською — розбори відомих треків;
  • «Камера, мотор!» з Аміною Лікар — про те, як виглядали б відомі актори в Могилянці;
  • Outlet-Контракт з Владою Руденко — про фешн-новинки тощо.

Відбір учасників проводять кожної осені: охочі заповнюють форму, за якою команда запрошує на співбесіду. Уже після розмови студентів розподіляють за відділами. Команда збільшується, але є й старожили. Учасники спілкуються і проводять час поза навчанням та радіоефірами. А ще організовують КВІТлайви — квартирники, які до карантину проводили вечорами в незимовий період. Туди запрошують музикантів з академії та не тільки.

Карантин. Уже третій рік до радіо залучений другокурсник-правовик Олександр Наталенко — координатор радіо, головний звукорежисер. З його ініціативи на карантині стартували онлайн-ефіри. Переформатувати вирішили й програми, які мали виходити у звичному режимі; наприклад, інтерв’ю з учасниками скасованого конкурсу «Містер університету», де ті розповідали про участь у конкурсі та самопочуття під час локдауну.

Плани. Наразі фінансову підтримку свого радіо команда отримує від університету. Для цього роблять запит до Студентської Колегії. Вартими уваги прикладами для «КВІТ» стали Radio 412 — на відміну від них у Могилянці немає постійного майданчику для ефірів та потрібного сервера. З іншими університетами наразі не співпрацюють та зосереджені на тому, щоб стати впізнаваними для слухачів з академії.

Український католицький університет: Radio 412

Керівник і засновник компанії MJoy Multimedia, радіожурналіст та викладач Роман Заяць простежив спільні виклики українських студентських радіостанцій: балансують на етапі лабораторії, мають труднощі з фінансуванням та постійною командою. Щоб впоратися з цим, Роман радить розширювати аудиторію і виходити за межі університету. Далі монетизуватися — і варіантів тут не бракує: від реклами та колаборацій, які сприймуть «виховані» радіослухачі, до офлайн-заходів та пошуків меценатів.

На заході ситуація й справді є інакшою: інфраструктура містечка оживає з початком навчання — від кафе до клубів, де студенти грають із гуртами, а радіожурналісти готують репортажі та проводять інтерв’ю в ефірі. Роман пояснює: «Свого часу студентське радіо відкрило Nirvana, U2, Green Day; у період музичного зламу та зародження інді-музики зміни підхопили студентські радіо, а великі медіа за цим спостерігали. Ці радіо об’єднує різнорідна музика, незвична форма подачі, готовність до експериментів. Студенти не живуть за правилами замовника, а їхні ідеї на комерційному радіо, очевидно, були б модифіковані. Або й зовсім не пішли б в ефір».

Історія. У 2015 році в Українському католицькому університеті з’явилося Radio 412 на базі створеної незадовго до того магістерської програми з медіакомунікацій. Саме радіо існує в співпраці УКУ та компанії MJoy Multimedia, а студенти тут займаються у рамках навчальної дисципліни під керівництвом Романа. Кардинально перезавантажили проєкт впродовж 2020 року. Студентка-випускниця програми та вже колишня піар-менеджерка Зоряна Юзвін розповідає, що спочатку аналізували показники соцмереж, щоб зрозуміти, на якому етапі розвитку є радіо.

«Програми виходили, ефіри відбувалися, пости публікувалися, але бракувало драйву від слухачів, бракувало очевидного — студентського фідбеку. Ми зрозуміли, що радіо залишається в інформаційній бульбашці. Втім, як і ми самі. Одна з причин неактивних слухачів — стихійний розвиток радіо: прийшла академічна група, кожен розповів про радіо батькам, друзям, родичам, попросив вподобати, поширити для кількості; академічна група завершила сезон і все повторювалося». Почати вирішили з розвитку іміджу радіо — щоб привабити до запису, підписок, прослуховувань молоді та студентів з усієї країни. Для цього організовували партнерства, а в результаті — спецпроєкти. Окрім сторінок у Facebook та Instagram, завели Telegram-канал та профілі на Google Podcast, Anchor, ITunes.

Контент. Весняний сезон допоміг побачити, які теми цікавлять слухача. Автори програм іронізували над політиками, ділились історіями молодих підприємців, інтригували містикою історії Львова, релаксували під літературу та поезію, відбирали якісну українську музику, шукали та обговорювали роботи маловідомих виконавців. Крім того, вперше за історію радіо студенти запустили літній сезон. У ньому тестували нові формати, говорили на відверті теми, підбирали нові дизайни, вишукували атмосферну літню музику, освіжили програми колишніх команд.

Одна з активностей Radio 412 зараз — зовнішні колаборації та співпраці. У 2019-му проєкт об’єднався з Різдвяним радіо, окремим сезонним мовником, який існує з 2009 та щороку змінює партнера: від окремих радіо та редакцій до ресторанів з власним радіо. Протягом останнього року ставали партнерами львівських івентів: фестивалю «Молодвіж» чи кінофестивалю Wiz-Art, Днів українського кіно, організовували квартирники. Осінній сезон об’єднали навколо ідеї експерименту.

Карантин. У березні команда була ще вмотивована власним недавнім стартом роботи з радіо. Бачення сезону дещо змінилися: ефіри довелося перевести у подкасти, записувати на телефони, адже кількість студійних диктофонів обмежена. піар-команда проводила аналіз і пропонувала нові рубрики. Наприклад, #радіовдома, у якій знайомили слухачів з командою та публікували світлини робочих-домашніх моментів. Головним завданням визначили допомогти радіо звучати попри локдаун та обмеження.

Плани. Задумів у Radio 412 багато. З короткострокових — створити мобільний застосунок. У глобальних масштабах — об’єднати студентське мовлення по всій країні, і хоч поки що проєкт на паузі, вже спілкувалися з радіо інших університетів. Від студентів, які цього семестру прийняли естафету, чекають на підтримку заданого рівня у контенті, дизайні, піар-діяльності та амбіціях.

«Навколо студентських радіо багато стереотипів. Наприклад, його уявляють дитячою версію чогось серйозного. Також часто студентські радіо — це лише про університетське життя та простір для практики студентів-журналістів; це правильно і не зайве, проте не варто обмежуватись. Аудиторія Radio 412 — це про активну, прогресивну та реформаторську позицію, обізнаність у трендах, якісну музику. Для багатьох університетів це наче додатковий канал поширення інформації всередині. Звідси й проблеми з фінансуванням, адже радіо потрібні кошти хоча б для річної підписки на аудіоплатформах. Щодо прикладу закордонних студентських радіо — гадаю, у нас різні контексти, тому за трендами стежимо, але тверезо оцінюємо їх впровадження в нас», — підсумовує Зоряна.

Харківський національний університет імені Каразіна: радіо «ЗІР»

Історія. Керівниця проєкту та працівниця відділу реклами та брендингу у Харківському національному університеті імені Каразіна Ольга Гужва розповідає, що ідея створити радіо виникла після поїздки в США у 2014. «ЗІР» («Зовсім інше радіо») запустили за грантові кошти Посольства США в 2017 році завдяки спільній роботі університету та ГО «Асоціація консалтингових технологій», головою якої є Ольга. На початку отримали підтримку від Радіо Свободи: тоді редакторка і ведуча Ірина Халупа провела тренінги для студентів; після цього сформували редакцію.

Студентською координаторкою радіо є Аліна Баранікова, випускниця університету. Вона приєдналася до команди на третьому курсі, коли проходила практику в відділі реклами та брендингу. Два роки тому Аліна стажувалась у Німеччині: спочатку долучилась до тижневого курсу з німецькими журналістами у Києві, після цього відвідала студії в Німеччині та спілкувалася з журналістами, блогерами, подкастерами. Співпраця на грантовій основі досі триває, тож після локдауну студенти зможуть відновити поїздки.

Контент. Хоча стартувало радіо як лабораторія для студентів-журналістів, з часом розширилось — наприклад, студенти юрфаку ведуть власну правову рубрику. Простір для практики мають й іноземні студенти, які записують англомовні програми. Радіо має також спільні проєкти із закордонними університетами: з ними обмінюються подкастами, музикою, діляться коментарями про кіно та серіали.

Серед актуальних рубрик Ольга й Аліна згадують такі:

  • «Комунікація на всі 100» з Дмитром Ляховецьким — прості тренінги з ораторського мистецтва;
  • «Психологічний скетчинг» з Lifehub Yabloko, де гештальт-терапевти та психологи відповідають на запитання студентів;
  • правова рубрика з Регіональним центром з надання безоплатної правової допомоги у Луганській та Харківській областях;
  • «Говорімо українською правильно» з кандидаткою філологічних наук, доценткою кафедри української мови Софією Бутко;
  • «Покликання» з психологинею Данієлою Пуертос, яка говорить про самореалізацію та відповідає на запитання різних слухачів;
  • «Спортивний Каразінський» з кафедрою фізичного виховання та спорту;
  • «ТеатрЯкВоноЄ» зі студентським театром.

Крім того, працюють з дитячими редакціями; на Karazin Mediaschool навчають школярів, а найкращі програми команда поширює на своїх сторінках у Facebook, Telegram, Instagram.  

Наразі в команді близько 10 студентів. Їх намагаються залучити до створення медіа на всіх етапах: від запису інтерв’ю й монтажу до просування в соцмережах. Усі подкасти супроводжують відеозаписом. До запису студенти формують ідею програми, а перед роботою в студії узгоджують сценарій з Аліною. 

Карантин. Під час першого локдауну, як розповідає Ольга, вдалося більше активізуватися; саме тоді перейшли до відеоподкастів. Шукали найбільш актуальні для студентів теми: як захищати диплом онлайн, як презентувати себе, як подолати хвилювання тощо.

Плани. Зараз на радіо «ЗІР» багато часу приділяють навчанню: пишуть заявки на гранти та стажування, проводять курси про фактчекінг і медіаграмотність для школярів. Глобальною метою такої роботи називають формування стандартів журналістики. Серед ближчих завдань — монетизувати деякі свої ідеї, щоб запрошувати спікерів для тренінгів чи власноруч організовувати події. 

«Студентське радіо — нелегкий проєкт. Концептуально і сенсовно. Якщо до нього підходити з адміністративним важелем, тобто нагнати студентів, а далі звітувати, що маємо радіо, — нічого не вдасться. Так, простіше, коли є певний погляд на рубрики, але ми не хочемо нав’язування. Ініціатива будь-якого медіа повинна йти знизу, значить студентам має бути цікаво. Наступний крок — підтримувати ту мотивацію, особливо коли щось не вдається», — підсумовує Ольга.

Інший формат — «Подкач УКУ»

Історія. Альтернативний радіопроєкт студентів УКУ «Подкач» або — аудіоплатформа для реалізації і збереження студентських ідей, як вони себе називають, виник восени 2019 року. Одна з учасниць команди, Оля Пилипців, вважає, що студентські активності минають, а подкасти в телеграм-каналі є довговічним контентом. У такий спосіб хочуть зберегти настрої, моменти, цінності, ідеї та знання студентів. Іншими словами — підтримати спільнотну атмосферу УКУ навіть влітку чи в умовах карантину.

Ідея виникла майже одночасно у кількох студентів-друзів. Починався проєкт у складі теперішніх SMM-ниці Єви, кризового менеджера Толіка, монтажера Свята, ведучих Стаса, Олі й Дениса, — спочатку кожен пробував себе в різних ролях та пропонував рубрику. Розголос про себе створювали черезтинним методом у вересні, а наприкінці жовтня запустили перший подкаст. Зараз у проєкті 12 людей, включно з тік-ток-менеджером Семеном, сценаристкою Іванкою, авторкою анонсів Анею, менеджеркою фейсбук-сторінки Настею, ведучою Даринкою та дизайнеркою Гелею. Утім серед них немає чіткого лідера: намагаються зважати на кожен голос і дослухатись до кожної думки.

Контент. Зараз «Подкач» має кілька постійних шоу. Наприклад, «Третім будеш!» від Стаса та Олі — туди запрошують активних студентів УКУ, з якими жартують та розкривають з несподіваних сторін. До музичної рубрики, яка пережила кілька модифікацій, вносять надіслані добірки улюблених пісень — їх коментує ведучий Денис. Він же веде «Зрання», де мотивує слухачів своїми спічами. У рубриці «Карантинки від Даринки» ведуча коментує статті чи ділиться роздумами на екзистенційні теми. У подкасті «Оракули» двоє учасників вигадують анотації, сюжети чи власні інтерпретації до назв реальних фільмів, серіалів чи книг; переможцем стає той, хто був дотепнішим і ближчим до справжнього сюжету. Ведучий «Сповідальні» — анонім, який на початку року надіслав лист-пропозицію власної рубрики-пліткарні; чи матиме рубрика майбутнє — поки що невідомо. У планах уся команда «Подкача» хоче допрацювати окремі рубрики та поповнити авторські формати.

Карантин. Час дистанційного навчання, як і їхні колеги з радіостанціях, команда сприйняла як джерело ідей для контенту та додаткового часу слухачів. «Подкач» виявився однією з ініціатив УКУ, яка активно діяла та продовжила розвиватись. Але це не вплинуло на схему роботи: на кожен подкаст у домашньому режимі залежно від формату витрачають близько однієї-трьох годин, включно з записом, монтажем, релізом. Стежити за результатами можна на сторінках у Facebook, Instagram, Telegram

Плани. Команда порівнює тусовку університету із львівською, де всі одне одного знають. Тому намагаються записувати щось близьке для всіх. Гучних прогнозів поки не роблять, хоч аматорські подкасти вже стартували з четвертим сезоном. Загалом називають себе селф-мейд: без досвіду, студії й професійного обладнання змогли проіснувати вже рік. Поступово намагаються звертати увагу на досвід фаворитів, а з іншими радіо чи подкастами працювали на рівні взаємопіару. Одним із досягнень 2020 року стала співпраця з аудіоплатформою Lingartbooks, для якої стали автономною командою озвучки.

Монетизацію команда розглядає в єдиному разі, розповідає Ольга: «Зараз ми можемо дозволити собі волонтерство. Та коли покладемо дипломи в кишені й треба буде щось вирішувати із життям, буде круто мати дивіденди з подкасту, як із хобі-проєкту. Ми не звикли загадувати наперед, бо нічого конкретного передбачити не можемо. На завершення: ми не подкаст, не радіо, не просто знайомі, ми — маленький сімейний медіахолдинг. Цей проєкт нас звів докупи, дав більше сенсу вставати вранці і йти в університет (коли ще можна було), подарував друзів, познайомив ближче зі спільнотою. І найголовніше — ми відчули себе потрібними».

Зрештою, усі згадані студентські радіостанції та подкаст-проєкт об’єднують бажання експериментів із контентом і форматами, балансування між інфопростором свого університету та спробами вийти за його межі, будування дружніх стосунків усередині. Але залишаються унікальними вибір траєкторії для розвитку.

 

Головне зображення blocks
Фото з архіву героїв

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.