Щоб не зробити цим людям ще гірше.
Томас Бренон служив у морській піхоті у США, а потім став журналістом. За час служби він багато дізнався про травматичний досвід, а потім багато про нього писав. Бренон знає, що розпитуючи і пишучи про чужі травми, можна травму поглибити. Тому він створив видання про війну, ветеранів та травматичні досвіди The War Horse і запропонував низку стандартів для інтерв’ю з людьми, які пережили щось недобре. Журналістка Кармен Нобель адаптувала ці стандарти у короткий перелік, а ми його переклали.
- Не кажіть героям інтерв’ю «я розумію, як ви почуваєтесь». Хоч як ретельно ви готувалися до розмови, ви все одно не «зрозумієте», що довелося пережити вашому співрозмовнику чи співрозмовниці. Бо історії унікальні. І пережитий досвід теж. Якщо історії не унікальні, це значить, що ми, журналісти, робимо нашим читачам погану послугу. Досліджуйте героя багато, але коли приходите на розмову, лишайте свої знання за дверима. Хоч які обізнані ви в темі, ви ніколи не знаєте, як саме пережила травматичний досвід конкретна людина.
- Справді готуйтеся до інтерв’ю. Щоб розповідати про травматичний досвід, потрібні специфічна чуйність і чутливість до етичних питань. Для цього треба мати інтерв’юерські навички, розумітися на законодавстві і принаймні мінімально знати про психологічні наслідки травм.
- Стежте за коректністю своєї мови. Використовуйте термін «людина, яка зазнала травматичного досвіду», а не «жертва». Люди — не жертви, якщо тільки самі себе так не називають.
- Поважайте право героя відмовитися від відповіді. Нікого не можна змушувати розповідати подробиці травматичної події, яка із ним чи нею сталася.
- Забезпечте героям комфортну атмосферу для розмови про травматичний досвід. Розпитуйте обережно, не тисніть і не принижуйте людей, із якими говорите. Поважайте довіру, яку до вас виявили. Найкращий спосіб інтерв’ювати — активно й без осуду слухати.
- Не недооцінюйте вплив власних реакцій на хід розмови. Якщо розмова для вас заскладна, визнайте це подумки, але зосередьтеся на тому, що говорить герой. Спробуйте слухати дуже залучено і спостерігати за жестами й мовою тіла співрозмовниці. Журналісти мають перетравлювати особисті враження від інтерв’ю після інтерв’ю, коли герої цього не бачать.
- Ставтеся обережно до запитань «чому…?», які так полюбляють слідчі. Травма часто асоціюється із завищеним рівнем самозвинувачення, почуттям провини та сорому. Тому уникайте слів і виразів, які можуть перекласти відповідальність за те, що сталося, на героя. Не дивуйтеся, що розповідь героя може не триматися купи. Інколи психіка витісняє окремі чи й усі спогади. Тому коли людина розказує непослідовно або сама собі суперечить, це не конче значить, що вона бреше. Можливо, це боротьба зі власними переживаннями.
- Пам’ятайте, що журналіст відповідальний за те, щоб не поглибити травму героя і не скомпрометувати його у спільноті. Будьте готові показати герою текст перед публікацією. Це може послабити вплив вашого тексту і ймовірну травму від публічності для людини. А можливо, почитавши текст і зрозумівши ваші наміри, герой захоче розповісти ще більше. Публікуйте історію без скорочень. Вирізати найгостріші шматки і розповідати тільки про кульмінацію події — це теж специфічна форма зловживання й насильства над героєм. Дізнавайтеся, як люди дають собі раду із травмою у довгостроковій перспективі. Це лише збагатить історію.
- Пам’ятайте, що розповідати про чиїсь травми треба для чийогось блага. Використовуйте інформацію, джерела й досвіди, щоб отримати комплексне уявлення про проблему і переконатися, що ви розповідаєте правдиво, а не те, що видно на перший погляд. Не існує простих пояснень. Досліджуйте хитросплетіння кожної окремої історії. А спекуляціям у розповідях про травматичний досвід місця немає.
- Зазирніть поза травму. Історія — це не просто те, що сталося. Зануртеся у жалі й успіхи героя; дізнайтеся, як він жив до травматичного досвіду. Особистість більш важлива, ніж подія. Але спілкуйтеся із такою повагою і тактовністю, яку б хотіли отримати самі, якби помінялися із героєм місцями.
Оригінал 10 rules for reporting on war trauma survivors
Переклала й адаптувала Людмила Смоляр
