Журналіст Олександр Рудоманов тролив «Укрзалізницю» і сам став залізничником.
«У мене бінго! П’яний провідник!» — написав днями у фейсбуку Олександр Рудоманов. А наступного дня лаконічно додав: «Провідник звільнений». На обкладинці його фейсбук-сторінки — напис «головний пасажир» і логотип «Укрзалізниці». Вже кілька років журналіст і блогер LB.ua є, певно, найзавзятішим скаржником і борцем із порушенням прав пасажирів українських поїздів. Віднедавна — як офіційний працівник залізниці. Олександр розповів MediaLab, як і навіщо поєднує журналістику й тревел-блогінг із писанням скарг на брудні вагони.
Як журналіст Олександр Рудоманов пише про те, що важливо знати читачам LB.ua, найчастіше — про вуличні акції протесту та транспорт. А як тревел-блогер — про небанальні й нетуристичні місця, куди можна доїхати залізницею. «Наприклад, Гвіздець, — розповідає він. — Там є старий костел, який руйнується і на який варто подивитись. Або Долинська, де стоять чотири квартали незаселених будинків». Знам’янка, Снігурівка, Миронівка, Іванів, Свалява, Козелець, Гусятин і ще багато сіл, селищ і містечок, куди, крім місцевих мешканців, мало хто їздить. Цікаві місця, які вдалося знайти, Олександр позначає на ґуґл-карті, якою можуть користуватись усі охочі.
Від більшості тревел-блогерів його відрізняє те, чим він займається в дорозі: тролінг «Укрзалізниці».
Це захоплення в Олександра зі студентських часів, коли він багато мандрував. «Якось я їхав із Херсона й не встигав на пересадку. Почав ґуґлити, що робити в таких випадках, але нічого не знайшов, — розповідає він. — Поліз у законодавство, швидко поговорив із провідником… Врешті я здав квиток на поїзд, на який запізнився, і отримав його повну вартість. Вирішив про це написати, щоб люди знали, як діяти в такій ситуації, коли вже залізниця сама про це не розповідає».
Відтоді він перевіряє якість нового експреса; розповідає, що робити, якщо у вагоні немає вентиляції; ловить «зайців», які домовляються з провідниками про проїзд без квитка; зустрічає Новий рік у VIP-вагоні; підказує, як гарантовано потрапити до станційної вбиральні безкоштовно і що робити, якщо задихаєшся у вагоні від спеки і якщо замерзаєш. Виявляється, можна затримати поїзд, якщо ви спізнюєтесь на пересадку. А ще, виявляється, є сенс лишати запис у книзі скарг.
Кордон України на перетині угорсько-українського кордону залізницею. Фото з допису Олександра Рудоманова.
Захищати свої (і не тільки) права, писати скарги та добиватися виконання закону — це те, що Олександра цікавить у журналістиці. Він не залізничний блогер. Каже, що обрав залізницю не з великої любові до поїздів, а тому, що часто їздить і бачить багато проблем, які не розв’язують через байдужість пасажирів. «Мені цікаво знаходити та випробовувати алгоритм їх розв’язання. Тестую його на собі, а якщо він виявляється дієвим, розписую, щоб люди користувалися. Моя мотивація — покарати винних і допомогти іншим пасажирам», — говорить він.
Для випадків, коли особисті скарги та публікації LB.ua не діють, Олександр має важку артилерію: депутатські звернення. Для цього він став помічником народного депутата Андрія Іллєнка. Торік за Олександровою рекомендацією нардеп надіслав 172 звернення, більшість яких стосувалась залізниці. «48 абсолютних перемог», — підраховує Рудоманов. Поразки трапляються, коли довести порушення неможливо. Наприклад, комісія перевіряє скаргу на неприємний запах у вагоні, а там уже пахне нормально. Але, якщо проблема системна, добиватися справедливості варто.
Олександр Рудоманов. Фото з його фейсбук-сторінки.
За словами Олександра, за останні кілька років «Укрзалізниця» стала комунікувати краще: працює кол-центр, на письмові звернення відповідають сумлінно. Але, щоб це працювало, треба скаржитись як слід: телефонувати й писати звернення за офіційною формою, а не нарікати на погану якість перевезень у на онлайн-форумах чи соцмережах. «Проблема в тому, що люди вчасно не скаржаться. Наприклад, я їду у вагоні й відчуваю, що холодно — опалення несправне. Я впевнений, що він їздить холодний не перший день, але пасажири терплять. Коли у вагоні було +5, я зажадав, аби мене перевели в інший — маю таке право. Перевели мене одного, решта накривались п’ятьма ковдрами, але не скаржились», — каже Олександр. На його думку, готовність людей мовчки терпіти, коли їхні права порушують — проблема не лише залізниці, а всього суспільства.
І мало того, що терплять: вони часом обурюються діями небайдужого пасажира, який добивається, аби в вагоні було тепло чи не смерділо туалетом. «Якось я поскаржився начальнику поїзда на холод у вагоні. Коли він нічого не вирішив, я зателефонував на гарячу лінію. Начальнику почало перепадати, він прийшов до мене з’ясовувати стосунки. Пасажири об’єдналися проти мене. Але мені було все одно, головне, що стало тепло», — розповідає він. Найкращим компліментом для нього було почути, як пасажирка у суперечці з провідником наводить як аргументи цитати з блогового допису Олександра Рудоманова.
«Лайфхаки Рудоманова» стосуються різних тем. Він розповідає, що робити, якщо потрібно поставити дорожній знак на в’їзді в населений пункт; як і куди скаржитись, аби залатали ями на дорозі, прибрати незаконне сміттєзвалище, закрити місце незаконного продажу алкоголю, покарати несумлінних продавців; про право заплатити карткою та отримати сервіс українською мовою. Але залізниця залишається головною любов’ю.
У редакції LB.ua Олександрову спеціалізацію сприймають добре — кажуть, що залізничні проблеми цікаві читачам. Одного разу герой публікації, колишній керівник одного з підрозділів «Укрзалізниці», вимагав від журналіста зняти новину про його відсторонення. «Зателефонував мені і сказав, що новину приберуть і без мене. Але нічого не прибрали», — говорить Рудоманов.
Урешті залізниця запропонувала «головному пасажиру» роботу. З лютого 2019 року Олександр офіційно там працює. «Відмовлятися від шансу впливати зсередини було б неправильно, хоча я поки що не знаю, чого чекати від цієї співпраці, — каже він. — Моя мета — аби якість перевезень була кращою для користувачів. Залізниця має дивитись на пасажира не як на ворога, а як на клієнта».
Головне зображення з форуму ZDSim від корстувача wildTarik
