Поради для журналістів, які хочуть розслідувати аномальні закупівлі.

Пам’ятаєте тест «Чи готові ви до розслідувальної журналістики?». Якщо ви пройшли його й отримали хороший результат або просто прагнете зловити за руку якогось лиходія, ось вам тема. Щороку наприкінці грудня державні установи масово закуповують товари, послуги й роботи — від канцелярських наборів до капітальних ремонтів. Усі намагаються «освоїти» гроші з бюджету, бо коли рік закінчиться, держава забере їх назад. В організації Transparency International це явище називають грудневими жнивами й кажуть, що саме в останні тижні року укладають найбільше сумнівних угод. Активісти Dozorro радять журналістам, як знайти серед цих похапливих закупівель цікаві історії для розслідувань. Їхні поради записала Марія Ємець із Українського кризового медіацентру.

199 999 гривень. Найчастіше гроші намагаються відмити через так звані допорогові закупівлі — на суми, менші за двісті тисяч (якщо це товари і послуги) або півтора мільйона (якщо це роботи) гривень. Для них замовник не зобов’язаний оголошувати тендер у системі ProZorro, де конкуруватимуть кілька постачальників. Достатньо опублікувати в системі звіт про закупівлю. У грудні допорогових закупівель удвічі більше, ніж в інші місяці. «Суттєво зростає частка звітів про укладені договори в діапазоні від 50 до 199 тисяч гривень для товарів та послуг, і від 500 до півтора мільйона на роботах», — розповідає генеральний директор ProZorro Василь Задворний.

Одна послуга кілька договорів. Іноді, щоб уникнути тендеру, замовники купують товар або послуги кількома партіями. Наприклад, чорнильницю для цього ельфа замовили окремо — за 199 тисяч гривень. Проект Dozorro склав рекомендації для тих, хто шукає такі подрібнені закупівлі.

Закупівля, не потрібна в кінці року. Взимку ремонти зазвичай не роблять — сніг, мороз. Керівник громадської організації «Антикорупційний штаб» Сергій Миткалик каже, що будь-який ремонт, який проводять на морозі, буде неякісним — відремонтоване довго не протримається. Але замовників, які хочуть витратити гроші до кінця року, це не зупиняє. Капітальний ремонт даху багатоповерхівки починають у грудні, дають на роботи два тижні, щоб до 30 грудня підписати акти виконаних робіт і отримати гроші. Ольга Нос із громадської організації «Трипільський край» розповідає, як на Київщині не раз клали асфальт буквально на сніг. «Чомусь за графіком виконання робіт це мають робити в грудні, січні й до кінця зими. Ми зателефонували замовнику. Роботи припинили, замовник пообіцяв, що асфальт покладуть наново. Навіщо такі роботи?» — каже активістка.

Ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення С100402 Мала Олександрівка — Гора. Слайд із презентації Ольги Нос

Надто ж узимку не обрізають дерева — хіба що гілки, які можуть упасти комусь на голову. Й траву газонну не сіють. Втім Ольга Нос розповідає про грудневий випадок, коли кілька договорів на суму 199,9 тисяч гривень кожен були укладені одним замовником на «послуги з озеленення територій та утримання зелених насаджень, послуги з видалення дерев і послуги у сфері лісництва». «У цих договорах була передбачена стовідсоткова передоплата. Закон чітко визначає, що саме можна оплачувати наперед, і це точно не озеленення територій. Усі ці роботи виконував один підрядник, який склав акти виконаних робіт для казначейства», — розповідає Ольга. В Ірпені два роки тому витратили 90 тисяч гривень на газон, який «озеленили» до 31 грудня.

«Улюблений» підрядник. Буває, що в місті чи районі певні послуги чи товари справді може запропонувати лише одна компанія. Просто тому, що інших на ринку немає. Але замовник може обирати «улюблених» підрядників з інших причин. Христина Зелінська з івано-франківської організації «Центр “Антикорупційна платформа”» розповідає, як обласна державна адміністрація за чотири дні уклала шістдесят шість договорів приблизно на двадцять мільйонів гривень.

«Ми склали рейтинг підрядників. Серед них є компанії, яким вдалося підписати по вісім договорів за один день. За оприлюдненими в системі ProZorro та поданими до казначейства документами, ці компанії виконали роботи за день або два. 39 договорів у грудні укладені з п’ятьма постачальниками. Якщо простежити, чому саме ці компанії отримують замовлення, ми бачимо політичну корупцію та конфлікти інтересів», — розповідає активістка. Суми, на які укладають договори, наче навмисно не дотягують до порогу: 1 мільйон 469 тисяч, 1 мільйон 456 тисяч і так далі.

Блискавичні й невидимі роботи. Перш ніж замовити ремонт, потрібно розробити проектно-кошторисну документацію об’єкту. Буває так, що договір на закупівлю документацію підписують у той самий день, що й договір на капітальний ремонт. Це означає, що закон порушений — документів на ремонт, а отже, обґрунтування витрат на нього не існує.

Іноді роботи виконуються заздалегідь за домовленістю з підрядником, а договір і акт підписують згодом, «під ялинку». Або ж на папері роботи мають бути виконані у грудні 2018-го, а насправді їх планують на наступну весну. А ще буває, що ніхто нічого не робив і не збирається.

Журналістам найлегше перевірити ремонт або інші роботи, на які можна просто прийти й подивитися. «Можливо, закупівля канцелярських товарів також проводиться з порушеннями, але ми не можемо прийти на підприємство й сказати: покажіть, що ви купили», — каже Сергій Миткалик.

Чи кожен грудневий замовник — казнокрад? Звісно, ні. Хоча, за словами Василя Задворного з ProZorro, частка поспішних грудневих угод без тендерів щороку зростає — у 2017 році вона становила 63%, а 2018-го вже 70%. Але, крім корупції, є інші причини, чому замовники поспішають витратити гроші у грудні. «По-перше, вони отримують гроші “згори” в останній місяць і вимушені вигадувати рішення, аби їх не втратити. По-друге, причиною може бути непрофесіоналізм або невдале планування», — говорить Задворний.

«Часто замовники є заручниками неефективного менеджменту на державному рівні. Розпорядження Кабміну про перерозподіл грошей приходить, скажімо, 14 грудня. А до 31 числа їх треба освоїти», — коментує Христина Зелінська. За її словами, іноді замовник знає, що гроші прийдуть запізно, й витратити їх на необхідний ремонт не вдасться, тому домовляється з підрядником, що той зробить роботу раніше. «А це незаконно, бо жодних договорів не підписано. А договори не підписуються, бо грошей нема. Таке замкнуте дурне коло», — каже Христина.

За спостереженнями Ольги Нос, замовники роблять багато помилок через непрофесійність. «Вони просто не знають, як зробити це по-іншому. Тому замовників потрібно навчати. Наприклад, коли потрібно було закуповувати електроенергію, люди губилися в розпорядженнях, актах і змінах. І відкладали угоди до останньої хвилини, бо побоювались, що ще щось зміниться», — говорить вона.

Тож, шукаючи в діях керівників підприємств, організацій і органів влади корупцію, журналістам не варто забувати й про хиби системи. Христина Зелінська розповідає, що Міністерство фінансів впроваджує бюджетне планування на три роки, яке може частково розв’язати проблему грудневих жнив.  

У ProZorro розуміють, що одна з причин небажання замовників проводити тендери — невміння користуватись онлайн-системою та страх перед нею. «Ми працюємо над спрощенням процедури закупівель, — каже Василь Задворний. — Наступного року випробуємо електронні каталоги на допорогових закупівлях. Це дасть змогу купувати стандарнті товари з такого собі “Амазону” чи “Алібаби”, де вже є кваліфіковані постачальники. Це зменшить напругу замовників».

Крім того, антикорупційні активісти пропонують знизити поріг закупівель, для яких необхідні торги у ProZorro, до 50 тисяч гривень. Це дозволило б вивести з тіні близько 350 мільйонів гривень на рік. Законопроект про це, за словами Задворного, мають зареєструвати у Верховній Раді. «Україна зобов’язана узгодити сферу публічних закупівель із європейським законодавством. Деякі нововведення для цього парламент має ухвалити 2019 року», — говорить керівник ProZorro.

А ще журналістам слід писати не лише про непрозорі та сумнівні угоди, а й про ефективність роботи Державної аудиторської служби, яка повинна відстежувати їх та карати порушників. Поки що, на думку активістів, аудитори не досить ретельно стежать за закупівлями, особливо допороговими. Але увага медій і суспільства, висвітлення як порушень, які залишились непоміченими, так і історій успішного викриття казнокрадів, можуть заохотити державу контролювати закупівлі краще.

Більше на цю тему можна послухати тут.

Головне зображення Jeremy Bishop

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.