А ще протести, вибори та фейки.
Остап Яриш ― журналіст української служби «Голосу Америки». Для проєкту StayAtHome Media Stories від LMF Остап розповів про те, як змінюється американська журналістика під час пандемії, чому доводиться пригадувати навички української універсальної журналістики та як коронавірус вплинув на підготовку до виборів, змагання за голоси та погляди американської аудиторії.
Поступове відкриття
Карантин у Вашингтоні планували послабити 8 червня, але зробили це раніше ― вже два тижні динаміка виявлення нових випадків заражень і смертей іде на спад. Більшість штатів так чи інакше послабили карантинні норми ― відкривають ресторани, кафе, перукарні, масажні салони. Внутрішні перельоти доступні, але в аеропортах ретельно перевіряють, та й загалом значно менше людей користуються літаками. Ситуація досі складна, але пік уже позаду.
Наша аудиторія в Україні, а також україномовні люди за кордоном. Під час пандемії в української служби «Голосу Америки» дуже зросла аудиторія ― у квітні, наприклад, ми мали вдвічі більше переглядів у соціальних мережах. Проте зараз відчувається, що люди втомилися від коронавірусу і хочуть позитивних історій. Наприклад, запуск ракети Ілона Маска ― двогодинну трансляцію першої спроби постійно дивилися 800 людей, коментували. Цей позитивний історичний момент трохи відолікав від загальної напруги.
За нормальних обставин уся увага була б прикута до передвиборчої кампанії. Кандидати їздили б у різні штати, фотографувалися б з дітьми. Але протягом весни увага медіа була сконцентрована довкола пандемії. Вибори відійшли на другий план.
Студія на карантині
Щоб продовжити роботу після початку карантину довелося швидко вигадувати нові методи роботи. У нас щодня виходить телевізійна програма ― і на «супутнику», і в соцмережах, і на сайті. Ми почали працювати з дому ще з березня ― керівництво вирішило, що безпека співробітників важливіша. Тож ми щоранку маємо планування, замість роботи в студії записуємо підводки-стендапи на вулиці, запровадили новий формат стрімів, де журналіст у кадрі відповідає на питання, що ставлять у коментарях. Їх стабільно дивиться близько тисячі людей протягом 20-30 хвилин. Довелося згадувати навички універсальної журналістики і роботу на hromadske ― береш телефон, селфіпалку, навушники, сам знімаєш, сам монтуєш. Це незвично, адже тут ми завжди працювали в парі з оператором, мали світло, мікрофони. На американському телебаченні цінують гарну картинку ― це важливо, щоб аудиторія хотіла дивитися певний телеканал. Коли я працюю зараз на вулиці, бачу своїх американських колег ― навіть з телефонами, вони стараються зробити все красиво: додаткове світло, штатив, мікрофон. Можливо, до кінця літа ми так і не повернемося до студії.
Певною мірою пандемія зрівняла можливості. Наприклад, якість картинки у скайп-інтерв’ю у всіх буде однакова. Це стосується і регіональних видань, і великих мовників. І CNN, і Fox працюють з дому ― ведучі виходять в ефір зі своїх, наприклад, спалень, ставлять світло і плазму на фон.
Я захоплююся американськими колегами, які їхали в саме пекло ― лікарні Нью-Йорку. У нас такої можливості не було, тому виходили з ситуації інакше ― наприклад, я по скайпу робив репортаж про українську медсестру у Нью-Йорку. Нам вдалося щиро й чесно поговорити, хоча для мене як для журналіста краще було б поїхати в госпіталь. Також ми шукали інші містки між Україною та США ― розповідали, як виходить український бізнес з карантину в різних штатах.
Політичний вірус
Через коронавірус більше постраждали «сині» штати, які в 2016 році голосували за Гілларі Клінтон. Ці штати переважно більш урбанізовані та густонаселені, вірус передається там швидше. Друга причина ― високий відсоток афроамериканських і латиноамериканських спільнот. Вони живуть у бідніших районах, не мають доступу до медичного забезпечення, тобто там поширеними є хронічні хвороби, а відтак ― вони у групі ризику. При цьому вони часто працюють касирами, водіями, прибиральниками, попри пандемію повинні виходити на роботу і наражатися на ризик. І ці люди становлять значну частину електорату демократів. Тож пандемія посилила політичний поділ між американцями ― демократи ще більше критикують Трампа, республіканці ще більше підтримують.
Джиммі Кіммел, відомий американський комік, зняв випуск, де розповів про «обурливе» відео. Віце-президент Майк Пенс приїхав до госпіталю і привіз обладнання для лікарів. На ньому був прихований мікрофон, який він забув вимкнути. Для відео він розвантажував коробки, і, повернувшись до вантажівки, попросив ще. Асистент відповів, що вони порожні, на що Майк Пенс сказав, що для камер підійде. Джиммі Кіммел сказав, що це ― квінтесенція дій адміністрації в одному кадрі. Виявилося, що то було змонтоване відео ― після цієї фрази Майка Пенса засміялися і порожніх коробок він не поніс. Тобто його слова вирвали з контексту. Тож Кіммел був вимушений публічно вибачитися.
Деякі експерти в США говорять, що головним суперником Дональда Трампа буде не Джо Байден, а коронавірус. Найбільше уваги прикуто до того, як адміністрація дає собі раду з цим викликом. Трамп відвідав кілька штатів ― нібито привіз обладнання для лікарів, але це були саме візити в штати, за які триватиме найбільша боротьба на виборах. Тобто цей тур уже відбувається з думкою про кампанію. Джо Байден не може повноцінно брати участь у кампанії ― він самоізолювався на два місяці, спілкувався з виборцями і давав інтерв’ю дистанційно. Йому 78 років і, думаю, він переживав за свій стан здоров’я, тож не проводив мітингів чи зустрічей. Натомість Трамп як президент більш помітний ― майже щодня дає брифінги, намагається показати, що влада тримає ситуацію під контролем, підписував чеки допомоги на $1200. Ситуацію ускладнюють не тільки смерті, а й безробіття ― понад 30 мільйонів американців втратили роботу під час пандемії. Це найгірший показник з часів Великої депресії 30-х. І кажуть, що це тільки початок.
Це нова реальність, у якій доводиться жити всім нам ― у тому числі, і журналістам.
Текст із попередньої зустрічі з Джейн Литвиненко тут.
Наступна зустріч буде з Яриною Серкез 5 червня о 20:00, детальніше за посиланням.
Головне зображення Denys Nevozhai
