Набратися сміливості і досвіду, щоб розвивати медіа здорової людини.

Програма міжредакційних обмінів Journalism Exchange Program (JEP) дозволяє журналістам-початківцям пройти оплачуване стажування у найкращих українських редакціях. В часи пандемії вона перейшла у формат онлайн: нині це місячне онлайн-стажування для журналістів у провідних медіапрактиків. Професійні медійники стають особистими менторами для своїх підопічних і навчають їх тому, в чому найкраще розбираються. Координаторка JEP Ірина Гоюк розповіла про досвід трьох стажерок, труднощі, які їм вдалося подолати і результат їхньої роботи.

Про стажерок Journalism Exchange Program

Вікторія Пушкіна – письменниця. Працює з текстами у різних форматах: як журналістка, райтерка, поетеса. Найбільше цінує свободу вибирати і рухатися, куди вона хоче. Їй важливі стосунки з людьми, а також саморозвиток.

Анна Карпюк – редакторка і журналістка онлайн-видання «Район.Луцьк». Пише свої великі тексти і редагує чужі. Анна цінує дружний колектив. Їй важливо, щоб у команді відчувалась атмосфера підтримки і була впевненість, що на цих людей можна розраховувати.   

Юлія Винник – журналістка-фрилансерка. Свою журналістську кар’єру Юля почала минулого року. Вона стажувалась у Центрі журналістських розслідувань, а згодом потрапила на програму онлайн-стажування JEP. Їй важливі чесність, достовірність і справедливість.

«Мені не вистачало практичного досвіду»

Вікторія: «Я хотіла спробувати себе у журналістиці. Мені було складно визначити, як назвати те, чим я займалась. Визначення “райтерка” не подобалось. Хотіла піти у журналістику, але не було досвіду. Тому і подалась на програму».

Анна: «Я недавно стала редакторкою. Прийшла – і не знала з чого почати. Дуже щаслива, що моя менторка Дарина допомогла зорієнтуватися на що звертати увагу, як краще виконувати роботу редакторки, які питання треба ставити до тексту. Я хотіла навчитися, як редагувати і як вести себе у ролі редакторки, як комунікувати з людьми і як налаштувати роботу в маленькій редакції».

Юлія: «Мені не вистачало практичного досвіду: як вирішувати конкретні ситуації, як працювати у різних форматах. Хотіла зробити щось, щоб стати кращою. Раніше мала лише загальне уявлення про деякі речі стосовно відео, а зараз більш чітко розумію, як робити сюжет і писати сценарій».

«Хвилювалась. Хотіла опустити руки. Боялась не впоратися»

Вікторія: «До стажування я сумнівалась у собі. А з його початком, завдяки оточенню і підтримці менторки, впевненість все зростала. Ще хвилювалась на етапі планування, бо не розуміла, як буде виглядати процес. Якби я відповідала тільки перед собою, то не так хвилювалась би. Та була ще команда».

Анна: «На початку стажування мені дали тему про рак. Тема важка. Не виходило з пошуками достовірних джерел інформації і контактів. Менторка постійно відправляла мені додаткові питання до тексту. Я допрацьовувала – а його знову повертали. В якийсь момент хотілося опустити руки. Була розчарована, питала себе: “Чому я не можу його закінчити?”. Та треба було дійти до кінця. Тому просто продовжила робити – і все зробила».

Юлія: «Коли отримала перші завдання від ментора, відчула радість. А потім був страх: що не впораюсь, що все піде не так, що не вистачить сил, знань. Найкращий рецепт від страху – зробити вигляд, що його немає. Ментор вказував на помилки, я перероблювала – і так вчилась. Ми працювали з дому, без хорошої техніки. Героїв шукала серед знайомих. І навіть в таких умовах ми створили непогане відео. “Так, я зробила все, що в моїх силах”, – подумала про себе. А коли вже вийшов готовий сюжет, знову відчула радість».

«Залишається зробити все, що можу»

Вікторія: «Коли хвилювалась перед інтерв’ю, то пробувала раціоналізувати, старалась уявити, як це буде. Підготувалась, знайшла інформацію про героїв. Розуміла, що хвилювання тут не допоможуть. Просто треба зробити все, що можу. А хвилювання – лише показник, що мені це справді важливо. Підтримка менторки теж допомогла».

Анна: «Я відповідально ставилась до тексту. Незважаючи на невпевненість і відчуття, що ніхто не хоче зі мною говорити, я брала і робила: шукала джерела, по декілька разів телефонувала до експертів, в яких вже брала коментарі, щоб все розпитати і отримати повний матеріал».

Юлія: «Головне – це діяти. Просто брати і робити».

«Вау-моменти гордості»

Вікторія: «Відчуття “вау” було, коли відправила менторці текст. Вона сказала, що все добре, що їй сподобався. Хоча мені перед відправленням хотілося заховатися і втекти. Інший “вау-момент” пов’язаний з ілюстраціями. Зробила їх всього за два дні. Багато хто сказав, що вийшло круто».

Анна: «Відчула “вау-момент”, коли нарешті здала текст про рак. Ще один такий момент був, коли редагувала текст іншої стажерки. Менторка сказала, що всі мої питання були доречні. Мені сподобалось, як вийшло».

Юлія: «У мене було багато “вау-моментів”: коли пройшла відбір, коли люди погодились на інтерв’ю, коли зрозуміла, що таки можу говорити у кадрі. В мене були внутрішні комплекси, пов’язані із зайвою вагою, та й тим, що не вважаю себе гарною. Звикла, що в кадрі всі гарно виглядають. Тепер бачу, що якщо хочеш, то можеш все. Тільки треба працювати над собою».

«Тепер я по-іншому дивлюся на ці процеси»

Вікторія: «В Україні багато крутих медіа і людей, які їх розвивають. Люди, які мене оточували, не були готові щось робити заради змін. А на стажуванні я потрапила в оточення людей, які пробують вирішувати проблеми через історії. 

Після цього місяця я визнала себе спеціалісткою. Хоч і молодою, якій ще є куди рости. І все ж, я створила свій спецпроєкт, в якому була не тільки журналісткою, але й ілюстраторкою».

Анна: «Після стажування намагаюсь змінюватися у своїй роботі. Сподобалось, що Дарина давала зауваження, а не редагувала замість мене. 

Зараз у мене є троє стажерок. Вичитую їхні матеріали – і по-іншому дивлюся на ці тексти. Намагаюсь ставити їм питання, щоб вони допрацьовували. Це допомагає їм вчитися. Мені подобається дивитися на текст з редакторського погляду. 

Також відчуваю відповідальність: які тексти, така і репутація видання буде».

Юлія: «Я зрозуміла, як створювати відеосюжети, від ідеї і до запуску. Зрозуміла, що більша частина процесу – це планування і написання сценарію. Тепер знаю, як працювати у кадрі. 

Лайфхак: якщо забуваєш текст, можна роздрукувати його на листку. А хтось має тримати його під камерою. Або ж можна використовувати планшет як суфлер. Та найкраще, коли сам пишеш текст і чітко знаєш, що казати. 

І чистий звук важливий! Якщо немає петлички, то треба знайти тихе місце: без машин, криків, шуму людей. І щоб камера була недалеко».

«Взяла для себе декілька ідей, з якими тепер живу»

Вікторія: «Менторка порадила нам завести файл для креативу. Я завела такий, записую туди ідеї для майбутніх текстів. 

Також дізналась про деякі круті видання, хотіла б писати їм як фрілансерка. Хочу читати ще більше медіа, фільтрувати їх, щоб був ефект надивленості: коли бачиш, як краще. 

А ще я запитала у менторки, як шукати роботу. Вона сказала, що завжди можна заснувати своє медіа. І це не дає мені спокою».

Анна: «Тепер я намагаюсь ділити свій час на блоки, бо зазвичай кидаюсь від однієї роботи до іншої. Моя ідея зі стажування: треба виховувати себе робити більше за короткий проміжок часу. Інакше я буду затримувати роботу редакції. 

І ще ставлю багато питань до текстів: “А це нікого не образить?”, “А чи це повна інформація?”, “Чи зрозуміють люди це слово?”, “Чи не занадто розумні слова?”.

Юлія: «Хочу попрацювати для ютубу і у відеоформаті. Отримала кайф від цього. Є чимало ідей, але самій дуже складно буде їх втілювати. Це мотивує: треба стати самій собі режисеркою. Але для цього треба докласти чимало зусиль. Тому сама не готова, а якщо з кимось, то готова. Відео тепер подобається більше, ніж тексти».

Маленькі великі зміни

Вікторія: «Найбільша зміна після стажування – те, що стала більш впевненою у собі».

Анна: «Найбільша зміна після стажування – те, що навчилась по-іншому дивитися на тексти, ставити до них запитання так, щоб у підсумку вийшов ще кращий текст».

Юлія: «Найбільша зміна після стажування – те, що поборола власні комплекси і навчилась робити щось якісно, попри все».

 

Програма можлива завдяки команді Media Development Foundation і підтримці National Endowment for Democracy.

 

Головне зображення Johann Siemens

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.