FavoriteLoading 

Серед усіх джерел інформації чи не найскладнішим у журналістській роботі є безпосереднє спілкування з людьми. На це впливають відмінності у характерах, емоційних станах, суспільних процесах, реакціях на події та явища. До кожної людини потрібно шукати унікальний підхід. Зокрема, від того, чи вдасться вам налагодити контакт і розговорити її, залежить те, наскільки цікавим буде матеріал для вашої аудиторії.

Ми виокремили шість умовних груп людей, які найчастіше стають джерелами інформації для журналістів і сформували короткий конспект для роботи із кожною з них, завдяки порадам досвідчених колег.


Політики

  1. Якщо ви прогнетеся, будете невпевненими, у ваших запитаннях буде багато недоречних пауз — вони вас затопчуть. Слабких співрозмовників політики відчувають шкірою, говорить шеф-редакторка LB.ua Соня Кошкіна.
  2. Колишній журналіст Сергій Лещенко радить завжди бути у спілкуванні із політиками на рівних, як з колегами. Не можна дозволяти їм хамити і брехати. Якщо вас ображають — ставте на місце. Чітко говоріть про свою функцію і місію, але й самі пам’ятайте про неї. Журналіст служить своїй аудиторії.
  3. Розмовляти з політиками і посадовцями краще за все у їхніх кабінетах — на звичній території. Деінде процес адаптації забере більше часу, зауважує Соня Кошкіна.
  4. У кабінеті звертайте увагу на предмети інтер’єру. Їхній стиль, кількість і місце у кімнаті може вам багато про що сказати.
  5. В жодному разі не втрачайте візуального контакту, акцентує Соня Кошкіна. У крайньому випадку завчіть запитання. Вони скористаються вашими очима, опущеними в блокнот. Завжди «очі в очі». Тисніть на них поглядом. Це як із кішкою: хто перший опустив очі, той програв.
  6. Пам’ятайте, політик — носій влади. Йому підпорядковуються великі колективи. Він/вона має високі корупційні ризики. Чиновники — часто стримані, бояться, що журналісти перекрутять їхні відповіді і зашкодять їхньому авторитету, говорить Сергій Лещенко.
  7. Усі політики дуже різні, їх завжди, зауважує Соня, емоційно заносить. Покажіть, що ви готові грати, але до певної межі.
  8. Не забувайте про елементарну культуру спілкування, такт, власну честь і гідність.
  9. У більшості з них немає бажання говорити, каже Сергій Лещенко. Саме у політиці і держслужбі є, що приховувати. Тому вони постійно бояться, що журналісти почнуть копати.

Зірки шоу-бізнесу

  1. Пам’ятайте, що це передусім люди, нагадує кореспондентка програми «Факти» на ICTV Марина Моісеєнко.
  2. Виявляйте інтерес. Покажіть, що особисто вас зацікавило у тому, що зробила ця людина, радить журналістка Ольга Вакало.
  3. Зробіть приємний комплімент, але не вдавайтеся до фанатизму. Людина зрозуміє, що вона має вагу, і журналіст не просто «відпрацьовує» процес спілкування з нею, а цінує її як непересічну особистість.
  4. Якщо матеріал потрібен для новини, і вкрай необхідно взяти коментар, якомога швидше орієнтуйтеся, вмикніть усе, що можна з техніки, майте нахабство продиратися крізь оточення зірки і колег, каже Марина Моісеєнко.
  5. Деякі журналісти можуть розговорити будь-кого з селебріті. Однак початківцям безумовно необхідна ґрунтовна підготовка, ідеальне знання творчості і біографії.  

Людина, яка пережила трагедію

  1. Дозвольте герою/героїні самостійно обрати місце і час інтерв’ю, радять автори посібника «Журналістика в умовах конфлікту». Можливо, знадобиться кілька зустрічей.
  2. Якщо у вас виникає бажання допомогти людині, то краще скеруйте постраждалого/постраждалу до когось, хто дійсно може допомогти. Ваша робота — написати матеріал, говорить кореспондентка CBS News Елейн Кобб.
  3. Завжди продумуйте, як людина зреагує на те чи інше запитання. Досвідчені журналісти радять починати або з простих фактологічних про біографію, або з фрази «Розкажіть, будь ласка…».
  4. Пам’ятайте про безапеляційне табу на запитання «Як ви себе почуваєте?».
  5. Не апелюйте до справедливості, до того, що після матеріалу усе вирішиться і винні будуть покарані, зазначають у посібнику «Журналістика в умовах конфлікту».
  6. Еллейн Кобб зауважує: необхідно продумати, як краще попрощатися з людиною, аби не залишити враження, що її просто використали для матеріалу.
  7. Ще тривалий час ви перебуватимете під враженням від почутого, говорить Марина Моісеєнко. Будьте готові до того, що робота з такими людьми забирає багато зусиль.

Діти

  1. З дітьми потрібно розмовляти, бавлячись.  
  2. Одразу називайте своє ім’я. Спробуйте стати їм другом на декілька хвилин, радить Марина Моісеєнко. Не вдавайтеся до офіційного мовлення. Треба говорити простою мовою, але не «сюсюкати», каже Ольга Вакало.
  3. Не лякайте дітей технікою, не сліпіть одразу спалахами. Притримайте камеру, доки не налагодите в контакт.
  4. Будьте готові іноді допомогти дитині сформулювати відповідь.
  5. Пам’ятайте, що у них добре розвинене почуття справедливості. Відповідь дитини буде гарною оцінкою заплутаним подіям, говорить Ольга Вакало.

Люди похилого віку

  1. Нерідко у спілкуванні із журналістами такі співрозмовники незадоволені і конфліктні, зауважує Марина Моісеєнко.
  2. Необхідно продемонструвати увагу, каже Ольга Вакало. Люди за це дуже вдячні.
  3. Спочатку обов’язково треба поговорити про здоров’я, тарифи, маленькі пенсії, трохи покритикувати владу, поцікавитися їхньою біографією, а вже потім переходити до теми, вважає Марина Моісеєнко.
  4. Їх дуже важко виставити у кадрі. Деякі лякаються камер, тому це має бути жива розмова про наболіле при увімкненій камері і мікрофоні.       

Студенти

  1. Зазвичай лякливі, але їх легко розговорити, каже Ольга Вакало.
  2. Якщо ви знімаєте сюжет для телебачення, пам’ятайте, що студентська аудиторія майже не дивляться телевізор.
  3. Будьте готові, що у процесі спілкування вас не сприйматимуть всерйоз.

Зображення: pixabay.com