Путін не помер

Чому першоквітневий гумор у медіа недоречний і що про це думає Майкл Щур.

Учора MediaLab запитав своїх читачів про ставлення до першоквітневих жартів у медіа. Із дев’яноста трьох людей, які відповіли на запитання, 42 людини ставляться до святкових фейків негативно, 31 людина — позитивно і 18 — нейтрально. Хтось прокоментував свою відповідь так: «Ставлюся негативно, бо медіа таким чином дискредитують себе. В українському медіапросторі достатньо неперевіреної інформації, а жарти варто залишити для КВК». MediaLab вирішив пояснити, чому навіть першого квітня не треба говорити про чупакабру та одружувати принца Гаррі без його згоди, і запитав у медійників, як чинять із першоквітневими жартами вони.

Функції гумору досі достеменно невідомі. Існують три теорії сміху. Ми можемо сміятися над чиєюсь бідою. Наприклад, коли хтось послизнувся. Або тоді, коли реальність не збігається з нашими очікуваннями. Саме на цій невідповідності побудована більшість жартів. Колобок же не міг повіситися, правда? Також ми сміємося для того, щоб розрядити нервове напруження. Це коли після важкого робочого дня може розсмішити будь-яка дрібниця. Загалом гумор служить для вивільнення емоцій, самоствердження в колективі і засвідчує, що людина засвоїла культуру спільноти, в якій живе.

Часто, щоб привернути увагу аудиторії, медіа використовують жартівливі колажі, заплутані інтертекстуальність та каламбури. А все для того, щоб читачі клікнули, і вже потім дізналися, що «отбросами общества» автор називає сміття. А «тридесяте царство» у цьому матеріалі — це злочинне угрупування.

Якщо цікаві метафори та порівняння у журналістських матеріалах бувають доречні (хоч бувають і ні), вигадування абсолютно неправдивої, хоч і до сміху абсурдної інформації — навряд чи. Хай би яким був рівень довіри до медіа, інформацію, яку читають на сторінках видань чи дивляться з екранів ґаджетів, все ж, як правило, сприймають серйозно. Завдяки їй вирішують, як діяти і як ставитися до того, що відбувається навколо. Також слід зважати на непросту ситуацію з інформаційним полем у світі загалом та в Україні зокрема. Скандали з Cambridge Analytica та втручанням російських спецслужб в американські вибори — один із найвідоміших світових прикладів того, як через унеможливлену перевірку інформації можна змінити хід історії.

Проте світові медіа, почасту таблоїди, все одно вигадують неймовірні речі кожного першого квітня. Так у 2017-му британська газета Daily Mail завчасно одружила принца Гаррі з акторкою Меган Маркл. Навіть опублікували «ексклюзивні» фотографії з весілля в Лас-Вегасі. The Guardian сповістили своїх читачів про нову лінію одягу британського канцлера скарбниці Джорджа Осборна, яка називається Georgio. З логотипу бренду видно, що журналісти надихалися стилем Джорджіо Армані. Telegraph повідомили, що чоловік під час прогулянки зі своїм псом натрапив на полярного ведмедя в шотландському лісі.

Українські медіа також не пасуть задніх. Одного першого квітня у мережі поширилася новина про тестування нового, удвічі меншого за звичайний, трамвая «Електрон» для міст із щільною забудовою. Проте цим трамваєм нікому так і не вдалося проїхати. Так само, як українському футболістові Роману Зозулі не вдалося перейти у футбольний клуб «Кубань», бо він і не збирався. IKEA, до речі, також не збиралася запускати власну компанію лоукостів. Звісно, не обійшлося без чупакабри у центрі Києва.

А один із фейків навіть став мемом. Йдеться про хлопчика Іллю з Росії, який начебто посів перше місце в олімпіаді з фізики, але насправді ні. Ілля посів 29 місце. Натхненний цією історією і тим, як легко люди шерять інформацію, яку не перевірили, український журналіст Олександр Лінник сповістив у мережі про те, що буцімто переміг в олімпіаді з мемів. Нині кількість репостів його запису сягає майже 40 тисяч. Багато з них із серйозними закликами підтримати визначне досягнення хлопця, про яке не писали ЗМІ. Люди копіюють цей випадок, вигадуючи свої здобутки, про які ніхто не знає.

Ми можемо легко пробачити корпорації Google вигадку про нового помічника для дому Google Gnome. Від душі посміємося над тим, що Duolingo пропонує вивчати не англійську чи німецьку, а мову смайлів. Проте ЗМІ неправдиву інформацію пробачити непросто. Адже саме вони часто формують емоції, думки та ставлення людей до певної події. Цілі монографії написані про гібридну війну, яку й досі веде Росія проти України, успішність якої значною мірою забезпечена фейковими новинами. Через шалений інформаційний потік люди не мають часу, бажання чи можливостей перевіряти інформацію. Саме тому так легко поширювати новини про розп’ятих хлопчиків, хунту та поїдання снігурів.

Редактори українських ЗМІ вважають, що першоквітневі жарти на сторінках їхніх медіа неприпустимі. Головна редакторка української служби Радіо Свобода Інна Кузнецова пояснює: «Знаю, що деякі інформагенції дозволяють собі написати текст, а в кінці приписати: «Вітаємо з 1 квітня». Однак це дуже поганий жарт, бо в стані цейтноту хтось може це видати в ефір чи передрукувати. Тоді буде не до сміху». Інна нагадує, що перше квітня — останній день подачі декларацій чиновниками та народними обранцями. Радіо Свобода ретельно їх аналізує. «Можна добре посміятися, але більше бере сум», — розмірковує редакторка.

Інтернет-видання platfor.ma читачі люблять саме за гумористичні заголовки та алегоричні ілюстрації. Проект про сексуальну освіту вони можуть назвати «Тойво». Або ж написати матеріал про найвидатніші квадрати і назвати його «Фігура вищого пілотажу». Проте головний редактор platfor.ma Юрій Марченко точно знає, як і навіщо використовувати гумор. Він не вважає, що поширювати фейки на честь першого квітня виправдано. «Світ і так переповнений важливими, ідіотськими, брехливими і багато якими ще новинами. Множити найгірші з них на честь Дня сміху — така собі розвага. Тим паче це може серйозно зашкодити репутації видання. Перше квітня пройде, а новину про те, що Олег Ляшко виявився бастардом Юлії Тимошенко, ще можуть продовжувати сприймати буквально», — пояснює Юрій.

Редактор українського Buro 24\7 Олексій Тарасов відомий своїм почуттям гумору. Однак також вважає фейкові новини на сторінках видання неприпустимими. «Враховуючи значну кількість неперевіреної, неправдивої та просто вигаданої інформації, яка кожного дня з’являється в українських медіа, спеціально придумати фейк до першого квітня видається вже зовсім не обов’язковим, — пояснює Олексій. Говорить, що ніколи не пожартував би, наприклад про те, що Путін помер. — Бо ми всі занадто сильно чекаємо, коли це станеться по-справжньому».

Майкл Щур підсумував коротко і слушно, якраз до Дня гумору: «Змиріться. Першого квітня жартують ті, хто квіти дарує жінкам лише восьмого березня».

Ілюстрації до тексту авторки.