…та способи справитись із цими викликами.
Світова пандемія змушує створювати та придумувати нові концепції в організації культурних подій. Літературні фестивалі — особливо транскордонні — зітнулись із неабиякими труднощами: їм довелось вибирати поміж паузою, яка триватиме невідомо скільки, та зміною формату й переходом в онлайн.
Література як промоція своєї країни
Місяць авторських читань, або як частіше кажуть, МАЧ — найбільший центральноєвропейський літературний фестиваль. Вже шостий рік він відбувається і в Україні. Ідея літературної події, котра згодом стала «мандрівною», народилась двадцять один рік тому в чеському місті Брно. Пізніше географічно розширилась до Острави, Вроцлава, Кошице та Львова. Саме у 2015 році Україна приєдналась до фестивальної мапи, ставши повноцінним партнером та співорганізатором фестивалю. Унікальність МАЧу в тому, що він відбувається в один і той самий період, не змінює свого часового простору та початкової структури.
Місяць авторських читань у Львові — це в певному сенсі подорож, під час якої можна досягти відчуття мандрівки кількома країнами та містами, фізично залишаючись у Львові. Література, яку провідні письменники та письменниці з Іспанії, Грузії, Туреччини та Румунії привозили в Україну у попередні роки, розповідала про їхні країни більше, аніж підручники з історії чи туристичні путівники. Так письменники ставали амбасадорами своїх країн.
По той бік екрану
У 2020 році все змінилось. Команді довелось приймати рішення: ставити МАЧ на невизначену паузу чи спробувати перейти в онлайн-формат. Моделюючи майбутні виклики та загрози, організатори вирішили не переривати довгої фестивальної традиції. Почесною гостею фестивалю у 2020 році стала Угорщина. Знайомство з її культурою та літературою відбувалось через екрани.
Досвід онлайн-формату був непростим. Але фестиваль відбувався і це стало стимулом, щоби рухатись далі. Мені навіть вдалось організувати дистанційне інтерв’ю із провідним угорським письменником Ласло Дарваші та написати непоганий репортаж. Спілкуватись з угорським автором у режимі онлайн було складно — передусім через мовний бар’єр і необхідність перекладача. Весь цей процес тривав приблизно два тижні. Ласло Дарваші дуже терпляче відповідав на усі мої уточнення, доповнення та нові запитання, котрі виникали на основі попередніх. Наприкінці інтерв’ю виявилось, що автор, як і я, добре володіє французькою, тому можна було спокійно і неспішно розмовляти у зумі, а не мучити його англійською, а згодом мене — угорською.
Висновок простий: перед тим, як організовувати дистанційне інтерв’ю з іноземним письменником, найперше варто запитати про те, якою мовою, окрім рідної, йому було б зручно розмовляти.
Роль медіа
У процесі організації онлайн-події роль медіа стала набагато важливішою. У 2020 році команді МАЧ довелося змінювати стратегію та вигадувати нові формати промоції культурного продукту.
Євгенія Нестерович, пресдиректорка фестивалю, каже, що в онлайн-форматі втримати увагу медіа до культурного проєкту набагато складніше. Тому підготовка потребує ретельнішого підбору контенту. Якщо в живому форматі Місяць авторських читань був справжньою знахідкою для журналістів, подкастерів, репортажистів, літературних критиків та всіх медійників, то тепер акценти трохи змістились.
«Мені видається, що правильно підібраний комплекс медіапартнерів для кожної конкретної події — це один з ключових моментів успіху чи провалу якоїсь акції. МАЧ — не новий проєкт. За ці роки ми обросли постійними медіапартнерами, які мають стабільну і зацікавлену нами аудиторію: Litcentr, Збруч, UA:Культура та багато інших. Коли до події залучено так багато різних гостей, мусиш зорієнтуватися, кому кого пропонувати. У нас були спецпроєкти на Західнеті та цикли ефірів на Радіо Сковорода, де поміж розмовами з письменниками, що велися просто з вулиці Лесі Українки, ведучі разом з гостями крутили якусь словацьку, чеську, польську та іспанську музику. Цього року, наприклад, частину онлайн-розмов з української лінії вийшло перетворити на чудові текстові лонгріди — більшість з них пішли на Лівий берег і Збруч. Коли у 2020 МАЧ був змушений повністю піти в онлайн — це, ясна річ, змусило нас переглянути комунікаційні стратегії».
Фестиваль в прямому ефірі
Минулого року до постійних медіапартнерів фестивалю приєдналось декілька нових платформ. Наприклад, закарпатське онлайн-радіо «Єден». Їх дуже зацікавила угорська література, відтак вони охоче транслювали зустріч з угорським письменником Віктором Горватом.
Водночас команда МАЧ намагалась значно активніше залучати власні онлайн-майданчики — усі переклади текстів авторів на українську досі доступні на сайті громадської організації Діалог, а вибрані — на Літцентрі.
Євгенія каже, що підготовка до віртуального спілкування почалась давно. «У попередні роки ми багато працювали над гуртуванням аудиторії на нашій сторінці у фейсбуці, бо, зрештою, зараз кожен сам собі — непогане медіа. Але минулого року найбільшої видимості фестивалю надав налагоджений кроспостинг трансляцій з нашими партнерами із Радіо Культура, Інституту стратегії культури, офісу Львів — місто літератури ЮНЕСКО та Українського Інституту».
Off/Online
На думку пресдиректорки МАЧ у Львові, найбільша відмінність онлайн та офлайн форматів з точки зору промоції та комунікації полягає в тому, що зникає певний інформаційний привід. Приїзд до Львова 62 літераторів/-ок з п’яти країн світу означав 62 інфоприводи для найрізноманітніших медіа у Львові й не тільки: інтерв’ю, ефіри на радіо і ТБ, блоги, колонки та переклади.
«Тепер, в онлайні, доводиться дивитися на увесь свій проєкт з точки зору контенту, парцелювати його для дистрибуції і пакувати у найбільш відповідні обгортки та формати. Тож іноді я думаю: може, в умовах жорсткого карантину, коли безпосередні зустрічі зовсім неможливі, було би більш чесно стосовно самої ідеї та сенсів, які спричинилися до появи МАЧ, замість фестивалю видавати, наприклад, книжку чи серіал? Онлайн-подія як нібито відповідник реальної авторської зустрічі — це і далі, як на мене, перехідний та сумнівний формат». – міркує Євгенія Нестерович.
Міжнародна співпраця
Григорій Семенчук — директор та ініціатор української частини фестивалю. Він вчасно та правильно вносить нові віяння у фестиваль, аби робити його ще привабливішим як для української, так і для іноземної аудиторії. І попри все намагається зберігати первинну ідею та концепцію фестивалю — особливо у часи пандемії.
«Звісно, живий формат має більше переваг. В першу чергу – транскордонну мобільність. Це те, що є основою фестивалю, адже можливість побувати й поспілкуватися з читачами у п’ятьох містах чотирьох різних європейських країн була головною родзинкою фестивалю. На жаль, через пандемію оцей основний «подорожній лейтмотив» фестивалю є неможливим.
Наживо МАЧ завжди був святом для перекладачів, менеджерів та видавців. Це була чудова нагода зав’язати знайомства й обмінятись контактами. Для організаторів логістична робота під час офлайн-події була великим викликом, але і результат був відчутно помітнішим».
Голос письменника
Григорій розповідає, що цьогорічний Місяць авторських читань найбільш ймовірно залишиться в онлайні, а програма фестивалю дещо зміниться. Якщо всі попередні роки закордонна лінія була центральною, то сьогодні, аби втримати увагу аудиторії протягом тридцяти одного дня фестивалю, доведеться робити ставку на українську літературу.
«Цього року ми плануємо зменшити кількість заходів та авторів. Це пов’язано з тим, що через пандемію фестиваль вже другий рік поспіль відбуватиметься онлайн. Причин такому зменшенню багато, але найважливішим фактором є втома аудиторії від онлайн-подій. Для нас дуже важливо зберегти проведення фестивалю, навіть у кризові часи, коли наш основний акцент на транскордонну мобільність втрачено. Ми сподіваємося, що таке скорочення допоможе краще залучати аудиторію на ті події, які залишаться у програмі.»
За словами Григорія Семенчука, команда чітко розуміє, що онлайн-формат потребує більшого акценту на українську літературу. Тому під час Місяця авторських читань 2021 року українських авторів у програмі буде більш ніж половина.
Головне зображення: Felix Mooneeram
