Як обирати і титрувати фахівців, які дають коментарі.
Засновник і головний редактор онлайн-видання Watcher Максим Саваневський часто висміює телеканали за те, як вони його титрують. На одному каналі його підписали «керуючий партнер агенСтва (без літери «т») комунікацій», на іншому «експерт інформаційних технологій». Це справді кумедно. Гірше, коли «експертами» в журналістських матеріалах та ефірах стають люди заангажовані чи такі, що насправді не володіють жодним експертним знанням. Цю проблему обговорювали днями в Незалежній медійній раді. MediaLab занотував корисні поради про те, де і як шукати експертів і як їх титрувати.
MediaLab пропонує всім охочим не читати, а послухати цей текст.
Не буває експертів з усього. Якщо одні й ті самі люди коментують питання з різних сфер, це, як мінімум, дивно. «Чи можна залучати одного й того ж самого депутата коментувати врожай грибів у Карпатах і питання вимушено переселених осіб? Часто такі експерти ходять по всіх каналах і коментують все, що завгодно», — каже секретар Незалежної медійної ради Ігор Розкладай. Експерти, запрошені до коментування, мають бути галузевими фахівцями. Експертність людини, яка коментує у багатьох різних галузях, а також надійність отриманої від неї інформації може ставитися під сумнів.
Юрист не може коментувати будь-які питання, дотичні до юриспруденції. Навіть якщо людина є фахівцем у певній галузі, варто завжди більш детально уточнювати, на чому саме вона знається. Якщо хтось за освітою юрист, це не значить, що він компетентний і в цивільному, і в земельному, і в трудовому праві. Якість і змістовність коментарів, які надасть людина, завжди буде вищою, якщо тема розмови стосується того, на чому вона безпосередньо спеціалізується. Тому потрібно детально дізнаватися сферу зацікавлень фахівця і звертатися по коментар цільово. Від аргументів тижюрист чи тижісторик варто утриматися.
Голова Незалежної медійної ради, шеф-редакторка порталу Detector.media Наталія Лигачова називає три причини, чому журналісти замало дізнаються про експертів, перш ніж звернутися по коментар: фахова халтура, брак часу та політична заангажованість. «Варто згадати Сергія Дацюка, якого запросили в студію як політолога, а попросили прокоментувати погоду і снігові завали», — каже Наталія.
Експертів та експерток насправді є багато. Те, що на екранах зринають переважно одні й ті самі обличчя, не свідчить, що експертів знайти важко, а лише що на їх пошук пошкодували зусиль і часу.
Щоб шукати було легше, в Інституті масової інформації (ІМІ) створили величезну базу експертів з усіх регіонів України. Кожну людину ретельно перевіряли: чи дійсно вона працює в галузі, яку коментує, як і що саме вже коментувала, чи не було серед того джинси. У базі є ім’я та опис тем і питань, про які людина готова фахово поспілкуватися, але немає контактів. Маленька підказка: з контактами допоможуть ґуґл чи фейсбук. Медіаекспертка з ІМІ Ірина Земляна розповідає, що професіоналів, які роблять багато для своєї галузі, багато, просто журналісти їх не бачать.
«Я починала в 90-х, коли не було інтернету і шукати експертів було набагато складніше. Але ми це робили. Я сиділа в бібліотеці, вишукувала інформацію, бігала по установах. Це складна робота. Але якщо хочеш, щоб до тебе ставилися як до професійної журналістки, треба докладати зусиль», — говорить викладачка Могилянської школи журналістики Діана Дуцик.
Титрувати потрібно чітко і детально. Недостатньо підписати, що людина є експертом чи фахівчинею. Цієї інформації замало, щоб зорієнтуватися, чому саме людину попросили прокоментувати те чи інше. Варто вказати галузь, у якій вона спеціалізується, а також місце роботи чи організацію, яку представляє.
«Телеканали чомусь вважають, що протитрувати гостя, зазначивши, де він працює, — це комерційна реклама. Насправді ні. Завдяки цій інформації глядач зможе зрозуміти, наскільки експертові варто довіряти», — зазначає Наталія Лигачова. Титрувати, не вказуючи місце роботи, можуть через те, що до 2011 року в Україні існував податок на рекламу. Звісно, платити за неї ніхто не хотів. Нині ж податку не існує, а традиція збереглась. Ігор Розкладай, однак, говорить, що, коли це вигідно медіа, назви компаній чи установ у титрах з’являються без проблем.
Титрувати потрібно частіше. Якщо глядачі починають переглядати розмову з експертом посередині, то ризикують просто не дізнатися, що за людина говорить в кадрі. Адже титрують гостя зазвичай лише на початку і в кінці. Варто періодично нагадувати, хто сидить у студії і чому саме ця людина вважається компетентною коментувати те чи інше питання.
#шоробить
Журналістам — формувати бази експертів. Такі бази повинні бути деталізовані та постійно оновлювані: інформацію про експертів треба моніторити та, за потреби, уточнювати чи змінювати. «Треба знати, з якої галузі експерт, яка його позиція, чи він політично заангажований і як саме. Медіа повинні бути проактивними і постійно верифікувати експертність», — зазначає Ігор Розкладай. Наталія Лигачова також радить заносити контакти осіб, у яких берете коментарі, не лише до редакційної бази, але й у власний телефон. Так, змінивши роботу, ви не втратите контакти.
Також журналісткам не варто лінуватися, підшукуючи коментаторів і збираючи про них інформацію.
Експертам — коментувати тільки тоді, коли справді компетентні. І натомість відмовлятися від коментарів, якщо знань з якоїсь теми бракує.
Глядачам — критично сприймати інформацію, приглядатися до експертів, які коментують завжди, все і на всіх каналах і дізнаватися про них більше самотужки.
Головне зображення Alison Courtney
