Локальне видання для тих, хто не дивиться телевізор і не хоче втікати з Сум.
«Онлайн-журнал непопсового міста» — такий слоган має видання «Цукр». Тут пишуть, наприклад, про десять найуспішнішіих сумських брендів, про сувеніри, які можна забрати з собою з Сум, про «сумську діаспору», про пам’ятник цукру. І навіть про те, чому варто валити з Сум. Проте мета видання — зробити Суми містом, із якого не хотітиметься поїхати. Де можна жити, заробляти, створювати сім’ю і творити зміни. «Ще одне хіпстерське видання?» — скажете ви. Насправді — одне з небагатьох регіональних видань, де замість джинси та клікбейту роблять якісний контент і будують прозорі стосунки з аудиторією.
Назва «Цукр» — випадкова, але не позбавлена сенсу. У другій половині дев’ятнадцятого століття Суми розрослися і стали важливим містом передусім завдяки цукровим заводам родини Харитоненків. «До того ж, нам подарували логотип із рафінадом, — розповідає засновник видання Дмитро Тіщенко. — Ми вирішили, що якщо прибрати зі слова “цукор” одну літеру, це спричинятиме в читачів дисонанс і привертатиме увагу до бренду». Хоча з видатним сумчанином Альбертом Цукренком назва не пов’язана, але саме він став одним із перших героїв «цукрівських» великих інтерв’ю.
Дмитро жартома називає себе «буряком», натякаючи на сировину, з якої виготовляють цукор. Саме він зібрав команду проєкту «Цукр» на початку 2019-го.
На сумському Євромайдані Дмитро Тіщенко був стрімером. Разом із двома друзями він заснував громадський проєкт «Суми Live». Дмитро згадує: «До того я не мав жодного стосунку до журналістики. Ми почали вести трансляції, в яких, можливо, жертвували якістю контенту, але брали оперативністю. Тоді на нас посилалися майже всі місцеві медіа».
Коли Революція гідності завершилась, із «Суми Live» сталося те саме, що з багатьма «громадськими» в регіонах: активістська мотивація врешті вичерпалась, ніхто не знав, як монетизувати проєкт, і члени команди розбіглись по інших роботах. А між тим, як каже Дмитро, «пробували різні формати, знімали програми для інтернету, блогерствували потрошку».
Дмитро Тіщенко працював на місцевій філії Суспільного — спершу редактором онлайн-мовлення, потім ведучим в ефірі, а згодом піар-менеджером Сумської та ще пари сусідніх філій. «Зрештою я зрозумів, що планка журналістики в різних її проявах у Сумах досить низька. Щоб її піднімати, треба робити своє», — каже він.
Торік Дмитро організував у Сумах на ґрантові кошти молодіжну школу журналістики. Саме тут разом із Вікторією Євтушенко та Ольгою Коренєвою він замислив створити незалежне міське видання.
Роботу спланували на півроку. У ці перші місяці вирішили пробувати все, що завгодно, але з мінімальним бюджетом. Адже ґрантового фінансування вистачало лише на зарплату для двох-трьох людей. Ці півроку дозволили редакції проаналізувати статистику, зрозуміти аудиторію видання й почати думати про те, за що ця аудиторія в перспективі готова буде платити.
Перш ніж запустити сайт, кожен із команди склав свій портрет потенційної цільової аудиторії. Ці портрети співставили та сформували спільне бачення читача: молодого екологічно свідомого ліберала, який ходить на вибори, не дивиться телевізор, любить спорт, музику й котів. Ці люди платоспроможні й схильні робити пожертви тим організаціям, яким довіряють. За кілька місяців редакція проєкту переконалась: «Цукр» читають саме такі люди.
На сайті п’ять рубрик — «Місто», «Досвід», «Люди», «Користь» і «Спецпроєкти». Теми команда — редактор і троє журналісток — почасти планує разом, а почасти кожен вигадує сам. У «Цукрі» працює правило двох «за»: якщо твою ідею підтримав ще хтось, окрім тебе, — тема затверджена.
Окрім текстів, «Цукр» має різні формати: подкасти, тести, дайджести, відеозвіти, фоторепортажі тощо. Новин в онлайн-журналі спершу робити не планували. Однак помітили, що відвідуваність сайту шалено стрибають, і вирішили, що новини зможуть її стабілізувати; тепер шукають редактора новин. Новини на «Цукрі» планують робити без криміналу й «чорнухи» — лише те, що корисне читачам.
Членам команди онлайн-журналу доводиться бути універсальними журналістами: і писати тексти, і фотографувати, і верстати матеріали, і поширювати їх у соціальних мережах. Дмитро Тіщенко каже, що це не редакційна політика — просто бракує робочих рук.
Він сподівається, що в команді з’явиться людина, яка повністю візьме на себе роботу з соціальними мережами. На думку Дмитра, сторінки видання в соціальних мережах (фейсбук, інстаграм, телеграм-канал) повинні не скеровувати читачів на сайт, а бути самодостатніми каналам поширення контенту. Тому кілька місяців тому «Цукр» переніс дайджест культурних подій із сайту на сторінки в соціальних мережах, де його публікують під хештеґом #ТутНічогоНеВідбувається. Також редакція створила фейсбук-групу «Суми, що відбувається?»
На своїй фейсбук-сторінці «Цукр» публікує не лише свіжий контент, а й новини з життя редакції — наприклад, фото нового міського муралу, новий розклад поїздів або фото з Львівського медіафоруму. Команда видання прагне спілкуватись із читачами, відповідає на критику й намагається виправляти помилки. Наприклад, коли на ілюстрації до тексту про блокування телеграм-каналів із наркотиками була вказана адреса одного з таких каналів, читачі, замість бити неуважну редакцію ногами, підказали, як можна змінити зображення в уже опублікованому матеріалі.
Окрім редакторської та менеджерської роботи в «Цукрі», Дмитро Тіщенко не полишає громадської активності, зокрема проводить у Сумах «Зустрічі змінотворців» — вечори, де знайомляться місцеві активісти, журналісти та представники бізнесу, аби разом робити корисні для міста проєкти.
«Через те, що в нас багато задач і мало рук, я поки що не встигаю опановувати зовсім нові для себе формати. Але я знаю, що це можливо й ніхто не заборонить нам експериментувати», — каже співзасновниця видання Вікторія Євтушенко. Разом із Катериною Барило вона прийшла у «Цукр» з аграрної журналістики. Досвід роботи в нішевих ЗМІ навчив її шукати цікаве в зовсім «глухих» темах. Проте писати про міське життя їй набагато приємніше, хоч це й приносить менше грошей. «Це видання, яке ми створили своїми руками. Нам ніхто не вказує: ми самі визначаємо теми. І я вірю, що так ми приносимо користь тим, хто нас читає», — говорить Вікторія. Наприклад, «Цукр» підказує, як вибрати між електросамокатом та моноколесом, стати ФОПом або як подати заяву про шлюб.
Зараз «Цукр» отримує ґрантове фінансування та менторську підтримку від «Інтерньюз». Експерти допомагають редакції з просуванням, монетизацією та вдосконаленням сайту, а раз на два місяці команда видання їздить на навчання до Києва. Втім «Цукр» шукає способів заробляти гроші самотужки. Зокрема роблять партнерський спецпроєкт із ІТ-компанією, знімають відео на замовлення комерційних компаній та проводять онлайн-трансляції публічних подій. Дмитро Тіщенко бере участь у проєкті Media Manager Academy від Media Development Foundation. Кожен учасник отримає чотирнадцять тисяч доларів на розвиток видання, а в фіналі відбудеться пітчинг проєктів — шанс виграти додаткові гроші.
У «Цукрі» кажуть, що мають намір і далі піднімати непопулярні теми і знайомити читачів із новими обличчями. «Ми вже перестали впадати в депресію через те, що люди читають про вбивства, матюки, зґвалтування і ДТП, — каже Дмитро Тіщенко. — Для того ми й зайшли в сумський медіапростір, аби щось із цим зробити. Не годувати людей клікбейтом, а бути чесними й відповідальними. Тому ми вибудовуємо з аудиторією такі стосунки, які самі хотіли би мати як споживачі медіа».
Головне зображення Freepik
