Пояснюємо на прикладі Мосійчука та Супрун.
Щоб підтримувати дискусію, треба напружуватись: шукати спростування слів опонента, перевіряти факти, які він озвучує, наводити доречні приклади. Коли тема не надто знайома, на це йде купа часу і зусиль. А виграти суперечку хочеться негайно. Тоді найкоротший шлях — вдатися до логічних хиб, які формально дозволяють підтримувати розмову, але не стосуються її початкової суті. Такі хиби буває складно швидко розпізнати і відкинути. Ми описали деякі з них і проілюстрували висловлюваннями депутата Ігоря Мосійчука, який позвався на Уляну Супрун до суду і вважає її некомпетентною. Про інші хиби розкажемо в наступних текстах.
Помилкова дихотомія
Нещодавно деякі люди могли дізнатися, що Ігор Мосійчук відмовляється їх розуміти. На своїй фейсбук-сторінці він написав: «Я відмовляюся розуміти ревних християн, правих, націоналістів які підтримують Уляну Супрун яка виступає за легалізацію одностатевих відносин та проведення гей-парадів». За цією логікою, люди можуть або підтримувати Уляну Супрун, або бути ревними християнами, правими та націоналістами. Така конструкція — це логічна хиба, яка називається помилковою дихотомією, чорно-білою чи або-або помилкою. За логікою людини, яка вдається до цієї хиби, існують тільки два взаємовиключні варіанти розвитку подій. Насправді таких варіантів може бути більше, або ж вони не суперечать один іншому: наприклад, людина цілком може підтримувати Супрун і бути «ревним християнином». Помилкові дихотомії умисно використовують, щоб поляризувати аудиторію, зокрема майбутніх виборців, підсилити протилежні погляди і протиставити себе-хороших і їх-поганих.
Із логічною конструкцією з або-або вибором усе гаразд, коли варіантів справді два: наприклад, Уляна Супрун зрештою або повернеться до роботи, або ні. Ігор Мосійчук або виграє суд проти Уляни Супрун 15-го лютого, або ні. Але дилеми на кшталт або Ігор Мосійчук виграє суд, або українська нація загине від рук «доктора-смерть» (таким прізвиськом Супрун іноді називають люди, які її не підтримують) — помилкові.
Слизький схил
Як не знайти замість Уляни Супрун адекватну людину на посаду міністра охорони здоров’я, передрікає Ігор Мосійчук, світ не просто розділиться на чорне і біле, — порядок в Україні геть зовсім полетить у прірву. Тобто вже полетів, але лишається шанс на порятунок. В одному зі своїх фейсбук-дописів депутат написав: «Час закінчувати з хаосом та анархією, в результаті яких масово гинуть українці». Такий висновок чоловік зробив після того, як «разом з Лідером» — головою радикальної партії Олегом Ляшком — побував у «кількох областях, і на кожній зустрічі люди наголошували на відсутності належного медичного захисту». Отож, Мосійчук поспілкувався з людьми, які нарікали на проблеми, пов’язані з медициною, і дійшов висновку, що українці «масово гинуть», а в країні «хаос та анархія». Так депутат припустився логічної хиби, яка зветься слизький схил: це коли якусь подію чи ситуацію подають як першопричину набагато більш масштабної, серйозної чи катастрофічної ситуації. Наприклад, якщо Супрун працюватиме, українці і далі масово вимиратимуть (тут, правда, проблема також і з підтвердженням, що вони вимирають вже). Хоча іноді початкова і кінцева ситуації справді пов’язані між собою через низку обставин, як правило, хиба слизького схилу поєднує подію чи ситуацію із теперішнього та подію, яке станеться у майбутньому. А майбутнє неможливо перевірити негайно. Наприклад, тато каже дитині, що треба робити уроки, бо інакше не вдасться закінчити школу, вступити в університет і влаштуватися на роботу. Однак чи справді кінцева зупинка в цьому ланцюжку буде саме така і теперішній школяр буде майбутнім безробітним, вдасться перевірити трохи згодом. А поки вигаданий тато так само котиться вниз по слизькому схилу, як і Мосійчук.
До слова, не думайте, що хаос та анархія в Україні вперше виникла саме через Уляну Супрун. Це словосполучення Мосійчук використувує з різних нагод: і коли станеться автомобільна аварія, коли в Сумах застрелять колишнього депутата, і коли коїться «самосуд над суддями» (саме це, на думку депутата, є наслідком судової реформи). До речі, якщо хочеться пожити без хаосу та анархії, переберіться у Білорусь. Там вони, каже Мосійчук, «точно відсутні».
Сумнівна причина
Що більше відповідаємо на запитання «чому» — чому ми втрачаємо людей, чому варто писати про суди, чому блокувати «ВКонтакте» не було сенсу чи, зрештою, чому я не сокіл, чому не літаю, — то більше позбуваємося хаосу. Втім іноді охота впорядкувати світ і встановити між речами й подіями причинно-наслідкові зв’язки теж заводить в нетрі логічних хиб. Помилитися, шукаючи причину й наслідок, нескладно, якщо робити висновки без достатніх підстав. Загалом така хиба називається сумнівною причиновістю, з латинської — non causa pro causa. Є кілька типів цієї хиби: Cum Hoc — це коли вбачаємо причинно-наслідковий зв’язок між подіями, які сталися одночасно. Наприклад, хтось сидів на холодному і чхнув. Якщо ми вважатимемо, що сидіння спричинило чхання просто тому, що чхнання сталося під час сидіння, припустимося хиби Cum Hoc. Інший різновид сумнівної причиновості — Post Hoc: це коли вважаємо, що одна подія є причиною для іншої лиш тому, що відбулася раніше. Наприклад, спочатку ми з’їли сало, а потім у нас підвищилась температура. Втім те, що сало ми їли ще здоровими, — недостатня підстава вважати його причиною хвороби. Так само не має рації й Ігор Мосійчук, коли «з відповідальністю заявляє» таке: «Підтримуючи Уляну Супрун ви підтримуєте Президента Порошенка, його уряд, правлячу коаліцію». Вважати підтримку Уляни Супрун причиною для всього переліченого далі бракує підстав. Люди, які хочуть, щоб Супрун і далі виконувала свої обов’язки, і справді можуть «підтримувати Порошенка» або «правлячу коаліцію». Але жодна з обставин не є причиною іншої, принаймні у формі, яку пропонує Мосійчук.
На себе подивись
Уявіть, що Мосійчук каже: «Супрун некомпетентна». А вона у відповідь: «Сам такий». Смішно, правда? Якби Уляна справді так відповіла, то припустилася би хиби, яка називається Tu Quoque, з латинської — «ти також». Це коли людина в суперечці, замість відповідати на озвучену тезу, висуває дзеркальну претензію до співрозмовника. Наприклад, якби кандидат у президенти Дмитро Гнап звинуватив когось у корупції, а йому відповіли «а сам ти де подів ті дев’ять тисяч євро, які обіцяв віддати на підтримку української армії» — це був би хибний аргумент у дискусії.
Навіть якщо людина, яка звинувачує іншу в корупції, сама щось украла, приховала чи збрехала, її теза не стає автоматично неправдивою. І пропонувати їй подивитися на себе — значить переходити від початкової тези до обговорення особистості.
Tu Quoque — це різновид ширшої хиби, яка називається Аd hominem, тобто «до людини». Це коли в суперечці хтось використовує вік, стать, походження, минулий досвід, риси характеру, моральні якості чи будь-які інші характеристики співрозмовника як аргумент на підтримку чи на заперечення його слів. Наприклад, Мосійчук каже, що Супрун некомпетентна, а в коментарях йому пишуть: мовляв, сам лікуєшся по закордонах, то й не можеш знати, яка в нас медицина. Це апеляція до досвіду депутата. Але відсутність досвіду не значить, що він не має рації в тому, про що говорить. А навіть якщо й не має, прискіпуватися до особистості, а не відповідати по темі — емоційна, але слабка позиція.
Вигадування прізвиськ із образливим підтекстом — ще один спосіб від аргументів на конкретну тему перейти до обговорення людини. Коли у США тривала попередня передвиборна кампанія, Гіларі Клінтон дістала прізвисько Кіларі, від англійського kill — убивати. Натомість для Супрун вигадали прізвисько «доктор смерть», яке теж використовують як аргумент на користь заборони Супрун працювати.
Ще один різновид хиби Ad hominem — апеляція до особистого інтересу. Мовляв, людина займає певну позицію тому, що їй так вигідно. Наприклад, під дописом Ігоря Мосійчука коментатор питає: «Мосійчук, скільки отримав від Ляшка? Ти ж хабарник», натякаючи, що позов на Супрун до суду для депутата вигідний. Можливо, так і є, але аргумент «ти кажеш так, бо це в твоїх інтересах» не стосується початкової тези.
Всі українці
MediaLab уже пояснював, чому узагальнювати не варто. Одна з причин — бо так легко скотитися до мови ворожнечі. Інша — тому що узагальнення без достатньої підстави є логічною хибою. Наприклад, Ігор Мосійчук увімкнув телевізор і побачив на екрані результати опитування, яке провів телеканал ZIK серед своєї аудиторії. На запитання «Що треба для покращення медичного обслуговування?» 74% учасників опитування відповіли, що треба відправити міністра у відставку. З того депутат дійшов висновку, яким поділився на своїй фейсбук-сторінці:
Таким чином Мосійчук безпідставно узагальнив, поширивши думку окремих людей на думку всіх українців. Із результатів зіківського опитування неможливо зробити висновок, що українці проти Супрун. Єдиний висновок, який із нього точно можна зробити, — 74% людей, які відповіли на запитання телеканалу, вважають, що відставка міністра покращить медичне обслуговування. Надмірні безпідставні узагальнення часто призводять до перебільшень (як у цьому випадку), сексизму, расизму та інших, з одного боку нетолерантних, а з іншого, просто хибних висловлювань.
Можливо, ми проґавили висловлювання Мосійчука, де він аргументує некомпетентність Супрун тим, що так само вважає якийсь видатний лікар (це апеляція до авторитету), чи тим, що її компетентність ніколи не була доведена (це апеляція до незнання), або тим, що тільки безсердечні люди можуть вважати інакше (це апеляція до емоцій). Але не сумніваємося, що ви почитаєте про ці хиби самостійно і не вестиметеся на них ні в цій, ні в інших ситуаціях. Або ж дочекайтеся наступного тексту від MediaLab.
Головне зображення Roseanna Smith
