Мобільні телефони стали частиною людського тіла й допомагають компаніям керувати нашою поведінкою.
Мобільний телефон — частина нашого тіла. Таку думку висловив на нещодавній конференції Creascope в Києві антрополог Матеуш Халава. Наша робота й дозвілля стають дедалі більш залежними від смартфонів. Особливо цей процес прискорюється з появою доступного мобільного інтернету, що дозволяє бути на зв’язку весь час. Засновник цифрової агенції Postmen Ярослав Ведмідь займається мобільним маркетингом і розробкою додатків для смартфонів, тому знає, як ґаджети впливають на нашу взаємодію зі світом. Про це він говорив на Львівському медіафорумі.
У середньому власник смартфона користується ним 170 хвилин на день — майже три години. Перехід від персональних комп’ютерів як «вікна у світ» до смартфонів стосується й звичайних користувачів, які швидко змінюють свої звички, так і так званих просюмерів — людей, які і споживають контент, і створюють його. Та крім читалки, портативної пам’яті та засобу зв’язку з іншими людьми смартфон також стає інструментом покупок. І тут людська поведінка зазнає істотних змін.
Шопінг у звичайному супермаркеті — це прогулянки з кошиком вздовж полиць із товарами. В ідеальному випадку ви знаєте, по що прийшли, й берете саме те, що планували. Натомість, у прикасовій зоні все інакше: на маленьких поличках, повз які проходить кожен покупець, викладені найменш потрібні й найбільш заманливі товари.
Сповіщення роблять інтернет схожим на прикасову зону. Що більше надокучливих повідомлень ви отримаєте, то більша ймовірність, що візьмете кіндер-сюрприз або жуйку. В інтернеті люди діють імпульсивніше, частіше, ніж у реальному житті, купуючи те, що їм насправді не потрібне. На позначення безцільної купівлі в японській мові є слово «цундоку», яке буквально значить «купа непрочитаних книжок біля ліжка». Бо одна справа купити книжку, інша — почитати її. Купівля товарів, які людина не зможе спожити, є типовою для користувачів онлайн-сервісів.
Джошуа Купер Ремо у книжці «Сьоме чуття» називає нинішній час епохою мереж. Мовляв, тепер люди живуть у режимі «постійного підключення». Це не винятково добре чи погано: з одного боку, зі смартфонами більше людей можуть самостійно обирати, що їм купувати, з іншого, — на їхній вибір надокучливо тиснуть ґаджети, а прибутки зосереджуються у руках великих компаній.
Про те, що користувачі смартфонів купують охочіше, знає мережа кінотеатрів «Планета кіно», з якою працює Postmen. Тому прагне залучити якомога більше користувачів не просто на сайт, а саме у смартфони. Ідея піти в кіно зазвичай є спонтанним емоційним рішенням. Шлях із лавочки, на якій сидять потенційні глядачі, до кінозали лежить через смартфон.
Аби людям легше було прийняти спонтанне рішення, додаток кінотеатру повинен бути простим і зрозумілим. Перш ніж його розробляти, компанія ретельно дослідила вподобання користувачів, а потім удосконалювала, аналізуючи їхній досвід користування додатком. Компанія обов‘язково зберігає шаблон коду, щоб завжди можна було змінити інтерфейс додатку для потужнішого впливу на користувача. Додаток «Планети кіно» має допомагати якомога швидше, поки емоційний порив не вщух, знайти потрібний сеанс. Тому незабаром його планують навчити аналізувати геодані й визначати час, необхідний користувачеві для того, щоб дістатись до кінозалу. Тоді додаток показуватиме тільки ті сеанси, на які користувач встигне доїхати.
Вмінням смартфонів залучати користувачів і заохочувати їх до дій цікавляться і політики. З-поміж українських можна виокремити додаток партії «Солідарність», який пропонує користувачеві взяти участь у формуванні політичної програми, ранжуючи питання за важливістю. З розвитком електронного врядування голосувати зі смартфонів уже стало реальністю, наприклад, в Естонії. Тож, імовірно, незабаром і значна частина політичної агітації та взаємодії політиків із виборцями переміститься в телефон.
А про частину тіла це не жарт. Три тисячі шведів уже вживили собі в руку мікрочіпи, які замінюють банківські картки, ключі від дому та частково — мобільні телефони. Тож, можливо, незабаром наша рука сама робитиме покупки, не узгоджуючи їх із мозком.
