Що читати й дивитись, де шукати експертів і звідки брати дані.
Лише 12% українців вважають себе цілком поінформованими про енергетику. Людям бракує знань про цей ринок, і кожен п’ятий каже, що хотів би отримати їх із українських медій. Аби писати про енергетику, журналістові не обов’язково бути експертом або здобувати спеціальну освіту, але розібратись у темі точно слід. Допоможе безкоштовний онлайн-курс «Прозора енергетика» від VoxUkraine та EdEra. Дванадцять лекторів докладно розповідають про енергетичні ринки, законодавство, яке регулює цю галузь, та інструменти для моніторингу. Але почати знайомство можна з цього тексту.
Згідно з опитуванням Dixi Group, велика частина українців бачить корупційні ризики в енергетичній сфері. Та далеко не всі пам’ятають, у чому полягали претензії до газових угод Тимошенко, що таке «вишки Бойка», чому виникли скандали з офшорами та Одеським припортовим заводом. І лише 30% чули назву формули «Роттердам+».
Розумітись на енергетиці потрібно хоча б тому, що ціни на газ та електроенергію — один із найпоширеніших предметів маніпуляцій політиків і чиновників. Про це свідчать дані проекту «Антологія брехні». Політики кажуть, що газ можна здешевити у два, чотири або скільки завгодно разів, а вимогами міжнародних організацій просто знехтувати або «переконати» їх, що газ має бути дешевим. Якби всі виборці знали, що не президент, а Кабінет Міністрів формує тарифи на газ, їх було б не так легко дурити нездійсненними обіцянками.
В енергетиці є різні ринки: електроенергія, газ, нафта, теплова енергія, а також ринок альтернативних джерел енергії, який активно розвивається. Структура чотирьох найбільших ринків описана в інтерактивній енергетичній мапі України. Варто стежити за профільними медіа, зокрема «Українською енергетикою» та «Энергетикой Украины». Тут пишуть про найважливіші події на ринку, важливі зміни в законодавстві, наводять думки експертів.
На кожному ринку є ключові гравці — приватні та державні підприємства, а також органи влади. Регулятор енергетичного ринку — Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Вона потрібна, щоб балансувати інтереси споживачів, бізнесу й держави, формувати тарифи на ринку електроенергії, видавати ліцензії та контролювати дотримання їх умов.
«Новое время» має інформативний спецпроект «Нафтогаз проти Газпрому», де можна почитати, як відбувався Стокгольмський арбітраж і що втратив Газпром. Якщо ви поясните читачам, чому НАК «Нафтогаз» настільки важлива для економіки України, їм буде цікавіше спостерігати за перипетіями навколо керівника компанії Андрія Коболєва, якому не хочуть продовжувати контракт.
Українська енергетика — ще й частина міжнародних ринків. Для охочих розібратись у світовій енергетиці є розмаїті онлайн-курси та навіть дистанційні магістерські програми: від економіки енергетики до курсу про сонячну енергетику.
У курсі «Прозора енергетика» ми пояснюємо зони відповідальності державних органів в енергетичній сфері. Але ще докладніше можна розібратись у цьому, ретельно проштудіювавши закони Про ринок електричної енергії, Про теплопостачання, Про нафту і газ, Про НКРЕКП, а також Енергетичну стратегію України до 2035 року і Стратегію низьковуглецевого розвитку України до 2050 року.
Варто почитати й міжнародні договори, які стосуються енергетичної сфери: Угоду про умови майбутнього об’єднання енергосистем України та Молдови з енергосистемою континентальної Європи, Паризьку кліматичну угоду, Угоду про асоціацію України з ЄС та Третій енергопакет ЄС. Вони важливі, щоб розуміти, як міжнародний контекст впливає на створення локальних правил гри та ринків. Наприклад, із 1 липня 2019 року в Україні з’явиться новий ринок електроенергії, на якому споживачі зможуть самі обирати собі постачальника й підписувати з ним контракт.
Шукати експертів, героїв на історії варто на профільних подіях енергосектору. Наприклад, уже десять років відбувається Український енергетичний форум, де збираються не тільки українські фахівці, а й міжнародні. Серед інших великих подій: Міжнародна виставка та Форум з питань Сталого розвитку країн Центральної та Східної Європи, CISOLAR — головна конференція та виставка сонячної енергетики Центральної та Східної Європи. У вересні 2019 року буде Другий енергетичний тиждень. Стежити варто й за менш масштабними подіями, наприклад, на сторінці Dixi Group або Енергетичного клубу. Цікавим джерелом інформації для журналіста можуть бути засідання комітету паливно-енергетичного комплексу ВРУ, протоколи яких доступні на сайті.
Джерела офіційних даних для фактчекінгу ми вже оглядали. Дані про імпорт і експорт газу, енергетичний баланс України, енергоспоживання, запаси палива, середні ціни на газ є на сайті Державного комітету статистики в розділі Економічна статистика/Економічна діяльність/Енергетика.
Ось відео, яке пояснює, як користуватись сайтом Держстату:
На сайті Державної фіскальної служби є перелік найбільших платників податків за 2018 року з добувної сфери. Його очолюють «Нафтогаз», «Укргазвидобування» та «Укрнафта». З цього переліку можна почати досліджувати найбільших гравців ринку. Дані про більшість компаній паливно-енергетичного сектору є в базах Міністерства юстиції або Агенції з розвитку фондового ринку.
Серед інструментів, корисних до пошуку тем:
- Інтерактивна мапа з даними про те хто і скільки видобув нафти, газу та інших корисних копалин
- Добовий графік виробництва і споживання електроенергії
- Інфографічний довідник «Енергетика України 2018»
- Мобільний додаток «Енергетика онлайн».
Головне зображення Daniel Olah
