Або чому люди слухають та дивляться ранкові ефіри.

Вести ефіри з кабіни будівельного крану, співати, навіть якщо немає голосу, розповідати про важливе і локальне — Ольга Беца дізналася, про що мріють ведучі, як додають ефірам драйву та що думають про конкуренцію з подкастами і блогами на ютубі.  

Ранкові шоу цінують за живе спілкування «тут і зараз», можливість включатися в ефір пишучи ведучим в чат чи телефонуючи в студію. Багатьох слухачів і глядачів вабить саме місцевий контент, адже на регіональних телеканалах та радіостанціях акцентують на локальних новинах, запрошують місцевих експертів. Але атмосфера та настрій залежать від ведучих.  

Ніхто не буде дивитися на екрані на тих, хто його дратує

На думку продюсерки та медіаекспертки Жанни Кузнєцової, ранкові шоу популярні, адже зроблені таким чином, що поєднують цікаву інформацію, новинний контент і легку розважальну форму. Таке поєднання на телебаченні називається інфотейментом. Зазвичай, на роль ведучих відбирають приємних, харизматичних людей, бо зранку глядач має налаштуватися на цілий день своїх турбот і проблем, тому не захоче дивитися чи слухат тих, хто його дратує. 

«З власного досвіду пам’ятаю, як ми відбирали ведучих на новий ранковий формат. Це було шоу пізнього ранку, розраховане в основному на жіночу аудиторію, а все відбувалося в Казахстані, в місті Алмати. Щодня до нас (до мене як керівниці проєкту і продюсерки програми) приходили кандидати на роль ведучих і нам треба було знайти людей, які будуть тримати увагу глядачів протягом трьох годин прямого ефіру. Канал саме шукав нові обличчя, тому просто взяти “розкручену/-ого” ведучу/-ого не пасувало. Від першого погляду і досі я пам’ятаю дівчину, яка наповнила собою весь офіс, як тільки зайшла. Вона була звичайно одягнена, без макіяжу і абсолютно не готова до відбору — так буває, це просто збіг обставин, — розповідає Жанна Кузнєцова. — Виявилося, зранку їй подзвонив знайомий і сказав негайно бігти на кастинг. Вона була вже досить відомою радіоведучою та вела нічні ефіри — тому і прийшла втомлена. Нас наче вдарило струмом від її енергетики — так у нас з’явилася перша затверджена ведуча. Я жодної секунди не вагалася. Ми відкрили нову людину для телеефірів, покладаючись на харизму»

Жанна розповідає, як разом із командою розробила формат шоу опираючись і на відомі ранкові формати, і одночасно відкидаючи їх, аби створити щось нове. Вони поєднали елементи різних шоу, вигадали нові речі, наприклад, включили блогосферу в телебачення: щодня робили інста-новини, записували сімейні блоги з лайфгаками тощо. 

Чим краще ти знаєш свою аудиторію, тим краще ти можеш з нею комунікувати

Вражати, дивувати, зацікавлювати варто, насамперед, професійною роботою для своєї цільової аудиторії, — вважає програмна директорка львівського радіо «Перше» Ірина Процик. Треба знати, що людям цікаво, коли вони прокидаються, що роблять вранці, скільки часу на це витрачають тощо. Чим краще ви знаєте свою аудиторію, тим краще  можете з нею комунікувати.

«У нас особливий формат роботи: спільний ранковий ефір радіо “Перше” та телеканалу “Перший Західний”. Загалом ранкова програма триває з 7 по 11 годину:  перші півтори години ефір з радіостудії транслюється на телеканалі. Формат і радіо, і телеканалу – інформаційно-розважальний. Тому основний акцент у роботі робимо на якісну інформацію. Ведучі готують тематичні ефіри, запрошуємо гостей, також є випуски новин. Під час телевізійної частини розповіді доповнюємо відеоматеріалом, також транслюємо музичні кліпи (музика однакового формату для радіо і ТБ)», — ділиться деталями роботи Ірина.

«О! Це та ведуча, що на сіні у сюжеті лежала!»

Ірина Міллер веде ранкові ефіри на «UA:Закарпаття» більше ніж півтора року. Каже, що до того, не сприймала роботу ранкових ведучих як щось серйозне. Спершу Ірі здавалося, що це дуже просто: вийти в ефір та провести дві години в розмовах з гостями. З досвідом зрозуміла ж, що помилялася, адже ранкові ефіри для неї — про постійний розвиток, експерименти та пошук вдалих слів. 

«Робота ранкового ведучого складна і вимагає неабиякої підготовки. До прикладу, це невпинна робота над своїм мовленням. Щодня після ефіру ми пропрацьовуємо неправильно вжиті наголоси, русизми, слова-паразити, якими наповнена наша мова. Ранковий ведучий повинен працювати над своєю артикуляцією та тембром голосу. Не говорити на зв’язках, не ковтати звуки. Для цього є вправи для дихання та скоромовки. Я часто жартую, що робота в “Ранку” — це інститут благородних дівчат та парубків, адже постійно потрібно багато читати, щоб мати змогу підтримати розмову із будь-яким співрозмовником чи співрозмовницею. Крім того, завжди варто пам’ятати про поставу, зовнішній вигляд, вміння реагувати на казуси. Наприклад, коли мої колеги Данііл та Яна були в ефірі, над ними вибухнула лампа… Ведучі мають бути стресостійкими. Робота ведучого не завершується й після закінчення ефіру», — розповідає Ірина. 

Вона переконана, що ранковий ефір не має бути нудним чи надто інформаційним. В ефірі варто й експериментувати, адже це те, що робить його живим. Імпровізація ведучих може викликати різні емоції, наприклад, розсмішити глядача чи навіть зворушити. 

«От хтось із ведучих на початку програми забиває гол іншому, а одного разу я в ефірі пробувала, наприклад, співати “Червону руту”, не маючи жодних вокальних талантів. Вміння ведучого пожартувати над собою та своїми недоліками — завжди доречне. Чи, до прикладу, моя колега показує неабиякі вміння в йозі, скручуючись у дивовижні пози. Робота над образом, який імпонує глядачу — частина творчого процесу. Мені один раз чоловік у автобусі сказав: “О! Це та ведуча, що на сіні у сюжеті лежала!”. Ви впізнавані і берете відповідальність за свої дії», — каже Ірина Міллер. 

Іра додає, що впізнаваність ведучого — це про відповідальність, адже ви маєте тримати створену на екрані марку. Наприклад, якщо на екрані ви говорите про ввічливість в автобусі, а зайшовши в автобус, штовхаєте пасажирів, то втрачаєте у глядача авторитет. 

«Для мене “Ранок” — це про актуальне сьогодення, це бути корисною своїм глядачам, це спосіб змінити світ на краще через інформацію, яку я до них доношу з екрану», зізнається Ірина

«Мені особисто цікавіше дивитися і слухати людей зі свого регіону, аніж столичних експертів»

Іра додає, що цьогоріч керівництво Суспільного має намір закрити ранковий ефір в існуючому форматі і повернутися до ефірів радянського зразка. Тобто буде загальноукраїнський ефір з Києва, а із Закарпаття й інших регіонів — періодичні включення від ведучого чи сюжети. Через це втратиться можливість на місцевому рівні широко висвітлювати питання, які важливі саме для місцевого населення. Ми не зможемо запрошувати людей, які створюють різні проєкти в області тощо. 

«В Україні є успішні формати ранкових шоу, які працюють на основних рейтингових каналах, але і вони постійно трансформуються, вигадують нові рубрики, роблять цікаві споживацькі дослідження. Я працювала з регіональними ранками Суспільного мовлення. Бачу гарну перспективу регіональних шоу – звісно, якщо вони не існуватимуть на межі виживання. Мені особисто цікавіше дивитися і слухати людей зі свого регіону, аніж столичних експертів, які ходять із одним і тим же меседжем з каналу на канал. Саме новинами про те, що у вас за вікном; інтерв’ю із місцевим тренером, який виховав олімпійського чемпіона або сюжетами про цікавинки на місцях і можна тримати увагу глядачів в регіонах», — додає Жанна Кузнєцова. 

«Можливо, років через десять серед ведучих буде робот»

Олексій Ямайський – засновник першого інтернет-радіо на Закарпатті «Єден». Олексій вів ранкові ефіри і на радіо «Закарпаття», а згодом – тривалий час на радіо «Тиса FM». Ранок, на його думку, задає темп усьому дню, тому він вирішив робити ранкові ефіри і на «Єден». «Я не впевнений, що ранкові ефіри популярні, ми не бачимо якихось цифр, які свідчать про це. Будь-який почутий ефір, у першу чергу — збіг обставин: комусь в цей час підходить увімкнути радіо, чистити зуби і слухати музику або чиюсь балаканину. Все залежить від людини. Формат — це умовність. Бо є ж радіостанції де взагалі немає ефірів і вони популярні», — розповідає Олексій. 

Формат звичних ранкових ефірів, коли є пара ведучих (дуже часто – чоловік і жінка), які дуже бадьоро і швидко говорять, ще існуватиме тривалий час, адже нічого іншого як альтернативу ще не придумали. «Можливо, років через десять ранкові ефіри буде вести жінка, чоловік і робот», — додає Олексій. 

З авто, кав’ярень чи кабіни будівельного крану

Експерименти в ефірі роблять контент цікавішим не лише для слухачів та слухачок, а й для ведучих.

«Якщо цікаво тобі — цікаво й тим, хто тебе слухає. Це просте правило. Перше, що згадую з експериментів — це ефір на колесах, тобто з автомобіля. Я вів ефір в різних локаціях, їздив по місту, вигадав рубрику “гудок Ахметова” — сигналив біля міськради, десь зупинявся, пив каву та спілкувався з працівником, який миє автівки в центрі міста. Ранкові ефіри з дому та кав’ярень — теж цікаво. Вдома ти сидиш у піжамі і можеш встати зі стільця підійти до плити і посмажити яєчню в ефірі. Це весело. Зараз я мрію провести ефір з кабіни будівельного крану. По-перше, це страшно. По-друге, коли ти туди залізеш і зможеш бути почутим — це буде просто мега», — ділиться Олексій Ямайський. 

Ведучий Громадського радіо Дмитро Белобров каже, що найбільший експеримент для нього — це сама програма «Турборанок», адже в ній ведучі намагаються знайти ідеальний баланс серйозності, іронії, здорового оптимізму, важливих тем, разом із відомими та цікавими гостями. 

Найголовніше в ефірі — залишатися чесними

На думку Дмитра, популярність ранкових шоу цілком логічна, адже ранок чи не найважливіша частина дня. Ви прокидаєтеся, йдете на роботу, вам потрібна енергія, настрій, розуміння, що відбувається навколо. Комусь потрібен найсвіжіший хіт-парад пісень. Комусь — найактуальніші новини. «Ми на Громадському радіо намагаємося давати аналітику якомога енергійніше, адже такі теми завжди заслуговують на детальний та уважний розбір. Але й на драйв також. Важливо знайти правильну форму: як саме подавати ранкове шоу, щоб воно було інтелектуальним і енергійним, а не тільки метушливим», — розповідає Дмитро. 

Ідикатор вдалого ефіру для Дмитра — це драйв, який після нього залишається. Драйв можуть задати цікаві теми, крутий спікер, гострі моменти, запитання слухачів. «Ведучим треба втримати нерв бесіди, вчасно перемикатися, адже теми змінюють одна одну. Найскладніше — втримати рівновагу, але й не робити прямий ефір як щось звичне та повсякденне. В прямий ефір треба бути закоханим та робити як востаннє», — додає Дмитро. 

Ранок — це можливість зарядити людей на вдалий день

На думку ведучої Громадського радіо Анастасії Горпніченко, яка працює в парі разом з Дмитром Белобровим, під час ранкових ефірів радіо у більш виграшному становищі, ніж ТБ. Адже людина може лише слухати, не відволікається на те, щоб щось роздивитися і може займатися власними справами: готувати сніданок, їхати на роботу, займатися спортом, при цьому — отримувати нову інформацію. 

Анастасія ділиться спогадом про ефір, коли всі дізналися про катастрофу літака МАУ в Тегерані. Той ефір виявився справжнім випробуванням для ведучих, адже про всі 2,5 години запланованого і складеного заздалегідь ефіру довелося забути і видзвонювати нових спікерів, змінювати питання до тих, хто вже є. 

«Індикатор вдалого ефіру для мене — залученість до нього слухачів. Коли вони телефонують і ставлять запитання, залишають свої коментарі і дякують — це дає розуміння, що вдалося зацікавити, підняти важливу тему чи допомогти комусь. А найскладніше у ранковому прямому ефірі — це те що він вранці. Я сова і зовсім не звикла рано засинати і рано прокидатися, але вчусь цьому і неймовірно рада такій можливості. Ранок — це не про веселі жарти (але подекуди і не без них), а про можливість зарядити людей на вдалий день і дати їм важливу інформацію максимально повно, цікаво і виважено», — додає Анастасія. 

Ранкове радіошоу – це «улюблені капці» слухача

Наразі невідомо, як довго триватиме зацікавлення ранковими програмами на радіо і на телебаченні. Ірина Процик припускає, що інтерес буде доти, доки канали чи радіостанції пропонуватимуть якісний контент. «Колись на одному з тренінгів почула фразу, що радіо, ранкове шоу зокрема, це “улюблені капці” слухача. Насправді, десь так воно і є, адже вранці прокидаємося, взуваємо капці і йдемо займатися ранковими буденними справами. Це наче ритуал, який ми повторюємо незалежно від того, яка погода на вулиці чи скільки справ треба зробити. А все, що повторюється, є звичним і певною мірою врівноважує. Завдання ведучих ранкової програми — теж врівноважувати, налаштовувати на позитивний настрій, незаангажовано інформувати. Успішною ранкова програма є тоді, коли якомога більша кількість людей взуватимуть вранці ці “улюблені капці”. Поки вони будуть комфортними для цільової аудиторії, реагуватимуть на її запит та настрої (вподобання, потреби, емоції), доти будуть потрібні їй», — додає Ірина Процик.

Дмитро Белобров погоджується, що популярність ранкових шоу залежить від того, чи дають вони те, що не можна почути чи побачити у інших форматах.

Наостанок Анастасія Гопніченко ділиться сподіваннями, що радіо і розмовні формати існуватимуть ще дуже довго: «В одному із наших ефірних роликів брендвойс говорить: “Обіцяємо протриматися ще як мінімум років п’ятдесят” і я справді вірю в те, що радіо, розмовний формат і ранкові ефіри можуть жити і довше. Бо, як на мене, ми надто рано поховали паперові книги, походи до кінотеатрів і традиційні ЗМІ, бо справа не тільки в формі, а й в змісті. І доки ми будемо давати виважений, якісний і цікавий контент — ми будемо потрібні». 

 

Деякі коментарі дали учасниці групи «Жінки в медіа»

Головне зображення John-Mark Smith 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.