Як створити нішеве медіа про науку і не облажатися.
Складно, але цілком реально. У 2015 році студенти з Києва вирішили зробити науково-популярний журнал. Над першим номером працювали удвох понад півроку. Із того часу вийшло дев’ять друкованих випусків, журнал перейшов до онлайну, команда розширилася до восьми людей, а кількість авторів перевищила півсотні. Співзасновник видання Кирило Бескоровайний у розповів про зміни, які відбуваються з Кунштом, про його аудиторію, гроші та порадив, що робити, якщо раптом з’явилося бажання створити власне нішеве видання.
На появу україномовного науково-популярного видання у 2015-му одразу звернули увагу — після першого журналу до видавців почали звертатися з пропозиціями професійної верстки і дизайну, з’явилися зацікавлені автори та науковці. Кожен друкований випуск складався зі ста сторінок. Журнал мав постійні рубрики про космос, фізику, біологію, людину, секс, розмови з експертом та фоторепортаж.
Навесні 2019-го Куншт перейшов до онлайну — аби розширити аудиторію. І тепер публікує по кілька текстів на тиждень.
Слово «куншт» у перекладі зі староукраїнської означає «мистецтво», а творці журналу вміють розповідати про науку красиво.
Наука у тролейбусі
За час існування журналу не змінилася наша головна ціль — популяризація критичного мислення. Науково-популярна журналістика це культивує. Крім того, що вона розважає, вона також розширює світогляд і розплющує очі на проблеми.
Наука базується на методі, перевірках, великих вибірках. Через таку систему перевірок фейкам набагато складніше прослизнути, ніж у емоційно забарвлених публікаціях у соцмережах.
Коли ми перейшли з друку в онлайн, то розуміли, що тепер впливаємо на більшу кількість людей.
У нас є багато довгострокових місій. Наприклад, ми хочемо, щоб наші сусіди були освічені, щоб вони вакцинували дітей, розрізняли фейки і маніпуляції.
Ми жартуємо про те, що мріємо їхати в тролейбусі десь в обласному центрі і чути, як там обговорюють науку. Не лише хайпові новини про Ілона Маска, а, наприклад, про CRISPR/Cas та редагування людського генома чи квантову гравітацію. Це трішки смішно, але ми хочемо, щоб суспільство відволікалося від політики та економіки і дивилося в небо — вище і далі.
Нас читають батьки, які хочуть бути цікавими для дітей і відповідати на їхні питання «чому». Доросла людина, яка працює маркетологом чи юристом вже навряд стане астронавтом чи генетиком, але якщо вона розуміє цінність науки і передасть це своїм дітям то ті, в свою чергу, можуть мати перспективи у ній. Це довгостроковий процес, на який ми хочемо впливати.
Від часу заснування Куншту наші цілі глобально не змінилися, але ми підкоригували їх під формат. Одне із завдань, яке ми ставили перед собою на початку — будувати зв’язок між бізнесом та науковцями. Зараз ми не так багато про це говоримо, але не тому, що це не важливо. Просто наразі долучаємося до цього побічно.
У нас був спецпроект із Carlsberg Ukraine про те, як науковці можуть пітчити проекти інвесторам із реальними кейсами і стартапами. Винахідники мали розповісти про свій проект у ліфті, за одну хвилину. Експерти коментували кожен із проектів. Але зараз цей напрямок для нас не на першому місці, тому говоритимемо про нього частіше, коли буде більше проектів.
Запрошення фанатів на побачення
Коли ми переходили із друку в онлайн, у нас уже була своя аудиторія, тому ми могли запитати, чому вони читають журнал і як все хороше, що було у друкованому варіанті, перенести на сайт. Ми запросили 40 людей і провели з ними глибинні інтерв’ю. Переважно це були читачі, які купили всі дев’ять випусків, у нас були їхні контакти.
Ми ставили найрізноманітніші запитання. Про час, коли людина читає наш журнал і медіа загалом, щоб розуміти, коли ми можемо увірватися в її день. Про звички користування телефоном чи ноутбуком. Після цього у нас з’явилися ідеї, які ми й втілили.
Наприклад, озвучка лонгрідів. Багато хто їх не дочитує, але формат важливий, оскільки лише у довгому тексті можна розкрити тему, пояснити контекст. Завдяки озвучці ми збільшили кількість людей, які отримують інформацію.
З’ясували, що нас читає два типи аудиторії. Ті, кому тексти видаються простими і вони не люблять, коли їм «розжовують» і ті, кому складніше і вони «спіткаються» через незрозумілі слова. Нам треба було задовольнити обидві аудиторії.
На сайті ми зробили поп-ап — людина, яка не розуміє термін, може натиснути на слово і дізнатися його значення. Той, хто його вже знає, натискати не буде. Ми також зрозуміли, що через засилля гіперпосилань у статті, читач може «стрибати» з однієї вкладки в іншу. З друкованим варіантом таких проблем не було — ти просто сідаєш, абстрагуєшся і читаєш. Натомість, щоб уникнути перевантаження, на сайті ми зробили щось схоже на Вікіпедію. У тексті є індекси, а усі посилання розміщені в кінці матеріалу. Якщо цікаво заглибитися в тему чи дізнатися джерело, це можна зробити догортавши текст до кінця.
Ми також вирішили відмовитися від банерної реклами. З’ясували, що вона всіх дратує і багато хто ставить AdBlock.
Ці інтерв’ю допомогли зрозуміти за що нас цінують, що потрібно прибирати чи додати. Іноді ми до них повертаємося.
Улюблені теми
Найпопулярніші статті про те, що близьке для людини. Про медицину, секс, мозок, психологію. Багато читають про космос, бо це на хайпі. Тема культивується популярною культурою. Тим самим Маском, який при всій критиці в його бік, підняв тему космосу набагато більше, ніж НАСА, які мають величезні комунікаційні відділи.
Навіть, здавалося би, далекі теми про теоретичну фізику чи хімію ми намагаємося наблизити до читача і розказати, чому це важливо.
Спецпроекти
У нас є два напрямки роботи з компаніями. Перший — це спецпроекти з окремою механікою, розраховані на зовнішню аудиторію, коли компанія хоче через нас комунікувати з читачами. Наприклад, ми робили спільний проект із Lenovo про геймифікацію. Із Сінево про здоров’я, а разом із Amnesty International розповідали, як інтернет-корпорації збирають персональні дані користувачів. Для таких публікацій дизайнери промальовують спеціальні ілюстрації.
Інший тип співпраці — проекти, орієнтовані на внутрішню аудиторію компаній. У співпраці з вченими ми створюємо науково-популярні лекції для співробітників компаній, а також книжкові клуби, коли разом з вченим можна обговорити книжку. У цьому напрямку ми співпрацюємо з Softserve, Wix Ukraine, Ufuture.
Від початку роботи онлайн-версії ми зазвичай самостійно шукали партнерів для спецпроектів, а тепер компанії часто звертаються до нас самі.
Окрім співпраці з бізнесом маємо власні ініціативи. Влітку 2019-го ми робили проект «Наука в метро» — разом із Way TV створили 36 відео про різні явища нашого світу з погляду науки. Зараз ці відео показують у потягах «Інтерсіті».
Про «Друзів Куншту» та кунштозаврів
У нас є програма «Друзі Куншту» для людей, які щомісяця підтримують нас фінансово та поширюють наші ідеї. У подяку за підтримку «друзі Куншту» отримують переваги.
Зараз «Друг Куншту», який платить 150 гривень на місяць, має доступ до закритої групи в Telegram, може приходити на офлайн зустрічі з командою та пропонувати власні теми, має знижки на мерч, онлайн трансляцію заходів та Ebup-версію статей Куншту щомісяця. «Найкращий друг Куншту» за 500 гривень на місяць, окрім всього, що має звичайний «Друг», отримує більші знижки на мерч та вільний вхід на закриті події.
Найвищий рівень — Кунштозавр. За 1000 гривень щомісяця, окрім вищеперерахованого, він має офлайн подарунки та іменного динозавра на окремому розділі сайту «Парк Кунштівського періоду».
Ці умови ми будемо переглядати, але точно залишаться спеціальна розсилка, Epub-версія та динозавр для Кунштозаврів.
Таким чином ми хочемо створити об’єднання людей, які не лише підтримують наш проект, а й поширюють наші цінності. Покищо серед «Друзів Куншту» трохи більше ста людей, які щомісяця надсилають понад 30 тисяч гривень. Наразі ми не особливо просували цей напрямок і люди самі знаходили розділ на сайті. Нині будемо більше займатися цим способом монетизації.
Нам хочеться мати більше «друзів», оскільки зараз донейти від читачів — це часткова підтримка для нас. В ідеалі наша ціль, щоб через якийсь час основна частина наших витрат покривалася «друзями».
Все-таки, коли ти орієнтуєшся на співпрацю з бізнесом, то багато часу мусиш витрачати на те, аби з ним синхронізуватися. Адже в кожного є своє завдання і свої цілі. А «друзі» дають запит на те, що хочуть читати і ти просто відповідаєш взаємністю.
Як із грошима
Чи вдалося журналу почати заробляти? Ми утримуємо команду з восьми людей і маємо офіс у центрі Києва. Чи означає це, що все вдалося? Поки що ми не можемо похизуватися стабільною монетизацією. Виходимо в нуль, але для розвитку цього недостатньо. Треба розширювати контент, збільшувати гонорари, робити нові подкасти. На це поки не вистачає, але ми визначаємо, які напрямки найбільш пріоритетні, а які відкласти чи припинити розвивати.
Часом питають, хто за нами стоїть? Нас ніхто не спонсорує. За нами стоїть команда, яка багато працює. Ми прагнемо рухатися до моделі, коли зможемо заробляти більше та інвестувати у розвиток.
У нас є комерційна директорка, яка займається партнерами, але ми зі співзасновницею Дарією Кузявою також це робимо, бо це дуже важливий напрямок без якого медіа не може існувати.
Про авторів
Ми постійно шукаємо нових авторів, які можуть фахово написати науково-популярний матеріал. Нині у нас є понад 50 людей, які час від часу пишуть, з них, мабуть, 20 — постійно.
Для редакції працюють два наукових редактори, які живуть у Львові. Двічі на тиждень ми проводимо наради, плануємо всю діяльність, зокрема теми. Всі можуть пропонувати і так само кожен може «забракувати» готовий текст. Але так буває рідко, хіба коли бачимо плагіат або щось подібне. Ми дуже відповідально ставимося до контенту. У грудні 2019 року ми отримали нагороду «За якісний регіональний/нішевий медійний проєкт» у премії «Високі стандарти журналістики».
З редакцією працює багато науковців і ми прагнемо, аби їх кількість росла, аби було більше людей із регіонів.
Деяким науковцям буває складно пояснити щось простими словами, адже вони дуже глибоко знаються на темі. Тому ми разом з ними багато працюємо над текстами, перш ніж вони з’являються на сайті.
Наука Vs плюралізм
Коли ми лише починали, не зовсім розуміли стандарти науково-популярної журналістики. Це те, що прийшло з досвідом. Перш за все, аби не помилитися, ми дослухалися до науковців, які нам допомагали.
У нас була рубрика «Дискусія». Зазвичай у журналістиці вітається плюралізм думок і ми подумали також зробити щось подібне. Отже ми почали збирати коментарі авторитетних науковців з різних тем і зрозуміли — щодо багатьох тем в науковців є консенсус.
Наприклад, ми намагалися зробити дискусію про зміну клімату. Але всі дослідники погодилися, що це реальність, бо є докази. Отже дискусії не відбулося. Те ж саме сталося з темою про ГМО. Усі науковці сказали, що це не шкідливо і залякування виникають через незнання і нерозуміння теми. Знову не вдалося зробити дискусію.
Важливо також дивитися на вибірку та джерела. Ми можемо у якомусь невідомому журналі (науковці кличуть їх «мурзілками») прочитати, що вчені щось довели. Але які вчені? Звідки вони? Ми завжди орієнтуємося на авторитетні наукові видання. Там теж бувають помилки, але рідко.
Поради для тих, хто мріє створити власне медіа
Одразу треба думати про монетизацію. Для незалежного медіа — це складно. Я починав би міркувати про власне медіа саме з вирішення цього питання — як заробляти. Багато видань запускаються і не прораховують фінансові аспекти. На ентузіазмі довго не протягнеш.
Друге — це аудиторія. Чи вона реальна чи вигадана? Комусь буде цікаво це читати чи ні? Почати можна з бетаверсії на основі інших медіа. Наприклад, зробити колонку у вже відомому ЗМІ. Хочете зробити медіа про інтернет речей? Напишіть матеріал про це для інших і подивіться на перегляди, порівняйте з іншими статтями на цьому сайті.
Далі — команда. Потрібно розуміти навіщо ці люди тут, чи вони вмотивовані лише зарплатою, чи місією проекту. Так, гроші — це важливо, але команда — не менш. Варто разом придумувати стратегію, це мають робити не лише засновники, оскільки багато проблем потім виникає через непорозуміння.
Важливі партнерства, особливо, коли ви лише починаєте і маєте обмежені ресурси. Наш партнер — Громадське радіо, ми робимо подкасти з ними. Треба завжди дотримуватися принципу win-win — аби співпраця була вигідна обом. Тому варто відразу думати, що я можу запропонувати партнеру, чим можу бути цікавим.
А ще не треба забувати, коли щось запускаєш— воно не має бути ідеальним. Нехай буде така собі демо-версія. Якщо надто багато часу витрачати на вдосконалення того першого продукту, то може не вийти нічого. Ми робили перший Куншт повністю інтуїтивно, не розраховуючи ні на що. Але ми його випустили і отримали керунок для руху.
Photo by Joyce Adams on Unsplash
