Для того, щоб ви любили і розуміли класичну музику.
Музикознавиця Стефанія Олійник заснувала це медіа, бо українці мають знати про вітчизняних композиторів і музикантів, якими захоплюється світ. Автори Moderato розшукують рідкісні записи відомих композиторів: Микола Леонтович написав не тільки «Щедрика», а Михайло Вербицький – не тільки гімн України; досліджують, аналізують, критикують явища у сфері музики. І пояснюють, ким і чому ми можемо гордитися. Редакторка розповіла, які теми цікавлять читачів найбільше та як писати про музику без «барокової мови».
Це невеликий камерний ресурс про класичну музику. Принцип, за яким він працює, Володимир Єрмоленко називає «маніфестом радикальної повільності» – себто потрохи але вдумливо.
У 2014 році я закінчила магістратуру за спеціальністю «Музикознавство», отримала диплом з відзнакою, і не розуміла, що мені далі робити. Почалася війна і не було певності, що моя професія найближчим часом взагалі буде потрібною країні. Я не мала роботи за спеціальністю і я не знала коли вона буде, оскільки під знаком питання опинилася уся галузь.
Стефанія Олійник
Музикознавство є досить рідкісною професією. Нас готують до педагогічної кар’єри у всіх ланках музичної освіти, від школи до консерваторії. Або ж до наукової – це науково-дослідна робота, захист дисертації, видання наукових праць, статей. На жаль, український музичний ринок цього майже не потребує.
Те літо я пережила дуже важко. Але врешті зрозуміла, що найкраще, що я можу робити для своєї країни – це розповідати про музику.
Я написала кілька невеликих текстів і опублікувала їх на своїй фейсбук-сторінці. Вони були популярними, їх швидко поширювали. Думаю, що у той момент 2014 року, коли стрічка новин рясніла панікою, дописами про збирання документів і підготовку підвалів для укриття, тексти про музику були для людей певною розрадою. Вже наступного дня друг запропонував зробити мені сайт на WordPress. Так я почала вести перший український блог про класичну музику. Це були розповіді про музику, композиторів, про високе мистецтво, написані легко і доступно. Я ілюструвала їх відео. Наприклад «Михайло Вербицький: що ще крім гімну України?», «Найважчі скрипкові концерти» чи «Джаз + класика = Том і Джері». Я поставила собі амбітну мету написати сто одну історію. Це був радше символічний виклик. Та за досить короткий час написала їх значно більше. Блог швидко став популярним.
А десь за два роки я дійшла до висновку, що розповідати про музику хочу не тільки я. Для багатьох молодих музикознавців, які або щойно закінчили студії, або ще навчаються, дуже важливо мати місце для публікації своїх текстів. Коли у них немає ще зв’язків із медіа, немає професійних напрацювань і впевненості у власному стилі, то відповідно немає і майданчиків, де вони могли б публікувати свою критику чи рецензії. Тому у 2016 році я створила Moderato: щоб люди могли читати про високе мистецтво доступною мовою, і щоб мої колеги мали ресурс для апробації своїх текстів.
Лекція у Дрогобицькому музичному коледжі
Барокова мова
Створювати Moderato було дуже страшно, але і дуже смішно. Як музикознавиця я розумілася на музиці, але взагалі нічого не тямила у сайтах. Не мала навіть базових знань про це. Слова «хостинг» чи «домен» були для мене майже невідомими. Коли маркетолог питав мене щось щодо сайту – я його не розуміла і це виглядало кумедно. Тому довелося вчитися всього, що пов’язано з адмініструванням сайту, з редакторською діяльністю, з SMM. Крім цього, вивчати свою аудиторію і планувати, як їй грамотно подавати інформацію.
Ідея назви – не моя. Вона народилася в процесі підготовки сайту у маркетолога, який мене консультував. «Moderato» – це музичний термін, означає помірний темп виконання музичного твору. Це також натяк на модерування, керівництво.
Зате я мала значний досвід роботи з текстами. Я писала і коротенькі статті для туристичних буклетів, і аналітичні лонгріди до серйозних видань. Публікувалася не лише в українських, а й у закордонних ЗМІ. Це дуже хороший досвід, який навчив підлаштовуватися під різну аудиторію. Часто для музикознавців написати текст для журналістського ресурсу – це справжнє випробування. Дуже важко перелаштуватися з сухої і жорсткої наукової мови. Я пам’ятаю, як на перші мої спроби одна редакторка сказала: «Що це у вас за барокова мова?».
Автори
Авторами Moderato є переважно музикознавці. Не тільки з освітою, але й студенти львівської і київської музичних академій. Я намагаюся не сильно втручатися у їхні текст, але якщо треба, пояснюю чи уточнюю заскладне. У мене вже виробився такий підхід: коли мені важко читати текст, то розумію, що нашому читачеві це буде вдвічі важче. Ось тому іноді прошу авторів переписати фрагменти.
Дуже відповідально ставлюся до фактажу у текстах і завжди ретельно перевіряю усі деталі та нюанси. Наприклад, над одним із останніх текстів, який вийшов на Moderato «Від простого призвуку до музичного авангарду: прем’єра опери “Лис Микита” Івана Небесного» я довго дискутувала з авторкою Дзвениславою Саф’ян. Це досить жорстка рецензія і ми сперечалися, мінор чи мажор звучав в одному з моментів постановки. Це непомітні для масової аудиторії, професійні речі, але в них не можна помилятися.
Moderato існує лише на мої власні кошти. Жодного іншого фінансування ресурс не має. Тому ми не платимо авторам гонорари. Нам не дуже часто пишуть відомі критики. Надсилають свої тексти тоді, коли вони вузькоспрямовані, коли хочуть у ньому сказати щось таке, що зрозуміє лише професійна аудиторія.
Аудиторія: від диригента до електрика
Аудиторія Moderato – це професійні музиканти і любителі, яким цікаво читати про класику. Є один читач, який дуже часто коментує тексти і активно обговорює їх у фейсбуці. Мені стало цікаво, хто він, глянула його фейсбукову сторінку і виявилося, що він електрик.
Впродовж дня на Moderato заходить в середньому близько двохсот людей. Коли ставимо свіжу публікацію – ця кількість збільшується у кілька разів. У фейсбуці маємо вісім з половиною тисяч підписників.
Особливо жваво публіка реагує на матеріали про українську музику чи композиторів. Тексти про це набирають набагато більше переглядів, мають більше уподобань і репостів, ніж будь-які інші, хай навіть вони про відомих людей, як-от Моцарт чи Шопен. Це чітко показує потребу аудиторії знати більше про наших музикантів.
Бажання читати про вітчизняне дуже тішить, але водночас перед музикознавцями ставить складнощі: у вільному доступі майже немає якісних українських записів. Якщо захочете знайти в ютубі музику Шуберта чи Мендельсона, то це без жодних проблем. Але якщо введете у рядку пошуку Василя Барвінського чи Анатолія Кос-Анатольського, то знайдете обмаль відео. Наприклад, які з творів автора гімну України Михайла Вербицького ми чули? А у нього маса симфоній, інструментальних п’єс, творів для гітари. І всього цього немає де послухати.
Тому музикознавці намагаються ділитися один з одним тими записами, що мають. Для прикладу, зараз я дала переписати свою колекцію дисків радіо Ісландія, це перше в Україні онлайн-радіо про класичну музику.
За нещодавнім опитуванням соціологічної групи «Рейтинг», 25% українців слухають класичну музику. Я не дуже вірю в цю цифру. Але, ви здивуєтеся, в Україні зі слухачами класики набагато краще, ніж у Європі. Коли я відвідую європейські концертні зали, то бачу аудиторію навіть не 50+, а 65+. Так є, наприклад, у Німеччині чи Чехії. У Німеччині є 80 оперних театрів, але існує загроза, що за кількадесят років вони будуть пустими. У нас аудиторія значно молодша. Тому те, що я стверджую на Moderato – що з класичною музикою в Україні все чудово, є правдою. Просто про неї треба більше розповідати.
Мало, але якісно
Moderato публікує лише унікальні матеріали. Навіть якщо я напишу мало, або про щось написати не встигну, то не ставитиму скопійованого прес-релізу. У роботі з сайтом мені допомагає моя колега Наталя Мендюк. Вона також музикознавиця, зараз закінчує магістратуру у Львівській Національній Музичній Академії і є редакторкою сайту Львівської Національної Філармонії.
Найпопулярнішими є тексти про Різдво. Напередодні свята ми публікували цикл текстів про десять різдвяних творів, тобто написаних композиторами в якийсь різдвяний період. Усі вони були популярними. При чому у тому рейтингу був не тільки знаменитий «Щедрик» Леонтовича, а й твори авангардистів, яких навіть не всі професіонали знають.
Ще аудиторія гарно читає про досягнення. Українцям, як нації, потрібні перемоги на міжнародних конкурсах, треба випускати альбоми, і робити те, що дає причини пишатися.
Український скрипаль Валерій Соколов грає на скрипці Антоніо Страдіварі; диригентка Оксана Линів заснувала LvivMozArt, і зараз робить дуже потужну кар’єру в Європі; піаністці Христині Михайличенко тільки 14 років, а вона вже виграла десятки престижних міжнародних конкурсів; піаніст Богдан Терлецький, якому 13 років, також виграє дуже потужні конкурси; а про співачку Софія Соловій після нещодавнього виступу у Віденській опері, австрійська критика написала: «запам’ятайте це ім’я». І таких людей у нас багато.
Місія Moderato, насамперед, у популяризації української класичної музики, наших композиторів і виконавців. А цінності – у підготовці слухачів до відвідування концертів академічної музики. Прагнемо вчити аудиторію і робити все, щоб зали не були порожніми.
Ілюстрації надав автор
Головне зображення Diego Catto
