Медіаменеджерка Ольга Захарова у різні роки співпрацювала з 1+1, ICTV, 5 каналом, російськими СТС і РЕН TV. У 2011 році її призначили директоркою зі стратегічного маркетингу у «Медіа Група Україна». На сьогодні у медіахолдинг входять канали «Україна», «Футбол 1»/«Футбол 2», НЛО TV, Індиго TV, чотири регіональних телеканали тощо. В інтерв’ю MediaLab Захарова розповіла, чому українські серіали створюють доволі повільно, чим вони гірші за російські і що спільного у глядача в Україні і Південній Кореї.
Як змінилася стратегія «Медіа Група Україна» після заборони показувати російський контент?
Стратегія не змінилась, адже і до цього передбачала розвиток власного виробництва. Ми її скоригували з розрахунком на те, з ким буде впроваджене партнерство. Звичайно, ми обмежені нині щодо співпраці з Росією, тому інтенсивно шукаємо партнерів на інших територіях. Поки що, на жаль, це не дуже результативно.
У чому проблема?
Все відбувається не так швидко, як нам треба. Закон про заборону контенту був прийнятий «на вчора», а програми передбачають певний термін для створення від задуму і вже до ефіру. Це, щонайменше, дев’ять місяців. Мова йде про величезну кількість телевізійного наповнення. Якщо канал мовить 24/7, то за рік мусить мати приблизно 1500-2000 годин телепродукту, який зможе повторювати. А цього, на жаль, немає.
Серіал на 32 серії «Черговий лікар» вимагав від нас всеукраїнського кастингу. У базі українських акторів — 600 осіб, тобто половина знімалися у ньому. А ми розуміємо, що потреба не тільки у нас, а й у наших колег. Тобто не вистачає фахових кадрів, часу і грошей.
Чи виправдав сподівання українськомовний медичний серіал «Черговий лікар»?
Він був успішний у своєму слоті за свої гроші та, зважаючи на терміни, за які його створили. Навесні глядач побачить два нових сезони. Він пройшов з часткою вищою, ніж частка каналу. Це означає успіх.
А люди, які дивилися російськомовні серіали, не «відпали»?
Ми досліджували це питання. Справа у тім, що коли продукт якісний, то глядач не зважає на його мову. Питання мови значно перебільшене.
Тобто, людям не принципово, якою мовою говорять герої серіалів?
Кількість людей, для яких це важливо, дуже мала. Тобто вони є, але їх значно менше ніж тих, кому байдуже. Навесні кількість українськомовних продуктів на телеканалі «Україна» зросте.
У програмі «України» на найближчий тиждень з 13 запропонованих серіалів — 6 російських. «Україна» не відмовляється від них через потребу цільової аудиторії чи через брак українського продукту у цьому жанрі?
Десь може йти «бібліотека». Тобто серіали були раніше закуплені і за законодавчими нормами вони допустимі. Для того, щоб створити якісний телесеріальний проект, каналу потрібно дуже багато грошей і мінімум півтора року. Перше, що ми могли зробити швидко і більш-менш у потрібному обсязі, це створити лінійки власного виробництва у жанрі «докудрама».
Тобто, це питання часу, ресурсів та аудиторії.
Fresh Production знімає нові серіали на замовлення «України». Чи відрізняються вони від російських за змістом і формою?
Якщо казати відверто, то за якістю вони гірші. Технології, фах, кількість грошей і часові вимоги, у яких ми зараз існуємо — не на користь продукту . Щоби було якісно, то кількість хвилин, знятих за зміну, має бути оптимізована. Якщо російські продакшни можуть знімати 7-10 хвилин, то наші, аби терміново закрити діри в ефірі, змушені знімати по 20-25 хвилин. Історії драматургічно виписані більш-менш добре, а на виробництво бракує грошей.
«Україна» адаптувала кілька корейських форматів: серіали «Безсмертник», «Врятувати Боса», «Сходи в небеса». Також ви розповідали, що ваш медіахолдинг придбав кілька серіалів корейського виробництва для трансляції на телеканалі «Індиго». Що спільного у глядача в Південній Кореї і в Україні?
Український глядач — зазвичай жінка, якій дуже до вподоби емоційні характерні образи чоловіків. Тобто, можливо, вона бачить на телебаченні того, кого не бачить в житті — чутливого, емоційного чоловіка, який може заплакати, який її шанує. Виявилось, це чи не основа корейської драматургії у будь-якому серіалі. Корейські формати успішні не тільки в Україні, а й в усьому світі.
Контентом із яких ще країн можна замінити російське теленаповнення?
Насамперед унікальним. Якщо проаналізувати діяльність конкурентів, то ми бачимо, що непогано йде турецький продукт. Корейський — трохи менше. Є величезне бажання та готовність транслювати західний контент. Наразі, на жаль, ми бачимо не зовсім успішну реакцію.
Чому?
Тематика далека. Глядач відвикнув. Йому потрібно те, з чим би він зміг перебувати у резонансі. Медицина у західних серіалах українському глядачу може тільки наснитися. Продукти йдуть, але без успіху.
Як на довіру до бренду телеканалу впливають новинні сюжети, у яких прямо — і у відеоряді, і у закадровому тексті — згадують власника і його благодійну діяльність?
Я вважаю, що це видатки нашого соціалістичного мислення. Якщо людина чинить добро, чому не назвати її ім’я та прізвище у новинах? Наше сприйняття світу спотворено. Ми боїмося говорити про якісь добрі справи. Якщо змінимо цей підхід — країна зміниться на краще.
Часто нарікають на те, що олігархічні медіагрупи не розвиваються як бізнес, бо їхні власники не розглядають їх як джерело отримання прибутків. Чи є у вас відчуття, що інвестор «Медіа Група Україна» сприймає її як бізнес?
Я так не вважаю. Усі завдання, які ставили перед нашою групою, лежать у площині бізнесу. Інші компанії, на які я працювала, теж стикалися із постановкою бізнес-завдань.
Скоро Новий рік. Чим буде заповнений телеефір каналу «Україна»? Нові унікальні чи старі адаптовані формати? Чи будете транслювати російські новорічні шоу?
Ні, жодного російського формату не транслюватимуть на жодному нашому каналі. Для нас Новий рік не є приводом змінювати щось у сітці. «События недели» та «Зірковий шлях» будуть підбивати підсумки року.
Які ключові позиції у стратегічному розвитку «Медіа Група Україна» на наступні 5 років?
Ми тестуватимемо нові моделі монетизації, розвиватимемо власне виробництво і відслідковуватимемо варіанти використання контенту за межами телевізора.
Фото: Сергій Юшков
