Як робити це так, щоб потім не було соромно.

Коли я писала свої перші тексти про коронавірус, у нього тоді ще не було офіційної назви. Всі називали його некоректно та неетично – китайський або уханський вірус. І я, особливо не замислюючись про наслідки, робила так само. Навіть озвучувала це на відео. Я не вважала цей вірус чимось несерйозним, але коли писала з колегою текст про те, чи готова Україна зустріти новий вірус, насправді не вірила, що він прийде в Україну.

Я думала, що опис цієї ситуації буде лише короткотривалим досвідом в моїй роботі медичної журналістки. Але пройшло кілька місяців, і я, сидячі в карантині, висвітлюю пандемію, іноді лякаючись через покашлювання когось з близьких.

Попереду багато роботи та багато невизначеності, але певні висновки про те, як варто працювати в цих умовах, я все ж таки зробила. Поділюся з вами.

Отож ось чотири чинники, на які варто звернути увагу, якщо ви пишете про пандемію.

Сконцентруйтесь на цінностях, не цілях

Цю слушну думку я вперше почула ще до своєї роботи в редакції. І не на лекції для журналістів, а на сеансі у психотерапевта. Наші цілі можуть зробити нас дуже нещасними людьми, але наші цінності показують, заради чого ми дійсно живемо та працюємо. 

Тема пандемії зараз годує всі медіа світу. Для когось це шанс здобути перегляди для видання, для когось це можливість зробити свій блог чи проєкт популярним. 

Не концентруйтесь на цьому. Зосередьтеся на тому, як ваша робота може зараз допомогти людям.

Чому? Тому що концентрація на цінностях допоможе вам налаштуватись на дві дуже важливі для медичного журналіста якості: обережності та відповідальності.

Коли ви відчуваєте відповідальність перед читачем, ви не будете хапатись за сенсацію про чарівні ліки. Коли ви обережні, ви помітите, що джерело не настільки надійне, щоб на нього можна було опиратися пишучи новину.

Я закликаю вас писати обережно. Уявіть, що ви необачно напишите якусь пораду лікування чи профілактики, яку прочитає ваша бабуся. А потім використає. Коли журналістів вчать писати зрозуміло, їх просять уявити, що вони розповідають щось своїй бабусі. Впевнена, тепер вам легше зрозуміти, що таке зосередженість на цінностях. 

Шукайте баланс між страхом та байдужістю

Думаю, ми всі були у двох крайнощах – відмовлялись вірити у серйозність ситуації з вірусом, порівнюючи його з грипом, та боялись заразитися й гуглили симптоми COVID-19, у легкому покашлюванні вбачали перші ознаки пневмонії. Ми читали статті та новини, які давали нам ілюзію безпеки, та матеріали, після яких не могли заснути.

Матеріали журналістів мають показувати людям, що ситуація серйозна, але не жбурляти їх у прірву паніки. І цього балансу важко досягти.

Пам’ятаю, як я слухала пресбрифінг ВООЗ, де докторка Марія ван Керхове вперше озвучила, що діти теж можуть важко і навіть критично переносити COVID-19, і що в Китаї вже зафіксована перша смерть дитини від хвороби.

Я замислилася, як подати цю інформацію. Не робити з цього новину було б неправильно, особливо, коли в чаті для батьків учасники пишуть, що будуть гуляти на майданчиках, бо діти «не в зоні ризику». 

Якщо наголосити на смертельному випадку, то це дасть перегляди, але спричинить паніку. А ж на той момент ні про вік, ні про супутні захворювання дитини нічого не було відомо.

Тоді я зупинилася на такому варіанті заголовку: «Діти теж можуть важко хворіти COVID-19». У новині я згадала про смерть дитини, але уточнила, що подробиць немає. Так мені вдалося привернути увагу до проблеми, але це, принаймні, не звучало панічно. 

Сформуйте адекватний інформаційний простір довкола себе

Це дуже важливо, незалежно від того, на яку тему ви пишете. Але зараз, коли засилля фейків та маніпуляцій просто зашкалює, – це особливо цінно.

Підпишіться на провідних лікарів та науковців, читайте їх, питайте їх, якщо це важливо. Так ви не потонете в цунамі з інформації. Ось як це допомогло мені. 

В західних медіа почала з’являтись інформація про нібито небезпеку ібупрофену при COVID-19. Насправді, хвороби, при яких одне жарознижувальне небезпечніше за інше – існують. Наприклад, це вітряна віспа. Людям з вітрянкою дійсно не радять вживати ібупрофен. Тому припустити, що ця інформація все ж таки правдива, було дуже легко. Але від хибного рішення написати про це мене утримав допис одного сімейного лікаря, який пояснив, що мовилося лише про пацієнтів, які поступили в лікарні у важкому стані й приймали вкрай високі дози ібупрофену. 

Відкритим залишається питання кореляції та каузації – їм стало погано від високих доз ібупрофену, чи їм було так погано, а гарячка збивалась так повільно, що вони прийняли надто високі дози ібупрофену. Згодом, навіть Всесвітня організація охорони здоров’я підтвердила, що даних, які б вказували на небезпеку ібупрофену, немає. 

Правильний інформаційний простір – це те, допоможе стати експертом у сфері, про яку ви пишете. Він формується довго та ретельно, але якщо так склалося, що навчитись писати про медицину треба просто зараз, і саме про коронавірус, то дуже раджу підписатись на:

Інші надійні джерела інформації:

Інші експерти (профілі у твіттері):

  • Епідеміолог з Асоціації американських вчених Ерік-Фейгл Дінг – @Dr. Eric Ding.
  • Американський лікар та інвестор з Американського інституту підприємництва Скотт Готліб – @Scott Gotlieb MD
  • Експерт центру інфекційних хвороб Гарвардського університету, мікробіолог та епідеміолог Марк Ліпсітч  – @mlipsitch
  • Директор благодійної дослідницької організації Welcome Trust Джеремі Фаррар – @JeremyFarrar.
  • Професор вірусології Колумбійського університету Вінцент Раканіелло – @profvrr
  • Вірусолог Квінслендського університету Йан. М. Маккей – @MackayIM
  • Представниця ВООЗ, епідеміологиня, докторка Марія Ван Керхове – @mvankerkhove

 

Навчіться визнавати помилки та спростовувати інформацію

Як би ви не старались, ви будете помилятись. Можливо, вам треба буде зробити щось дуже швидко. Або оцінити якесь важке дослідження, а науковця чи лікаря, який міг би проконсультувати, не буде поряд.

Можливо, ви просто втомитесь і неправильно зрозумієте якусь інформацію.

Це буде неприємно. Але одна розумна людина сказала мені важливу річ: «Вас будуть оцінювати не за помилками. Помиляються всі. Вас будуть оцінювати по тому, як ви реагуйте на власні помилки». 

Реагуйте на них адекватно – визнавайте та виправляйте. Вибачайтесь. Це не соромно, хоч і неприємно. На початку тексту я згадала про те, як називала вірус китайським. Наша редакція вирішила зробити нове відео, де ми пояснили, чому це було неправильно, чому ми використовували такий термін, та чому ми вибачаємось за це.

Пандемія – виклик для всіх: журналістів, лікарів, політиків, волонтерів.

Але ми впораємось, якщо будемо орієнтуватись на цінності.

 

 

Головне зображення Taylor Simpson

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Позначки:
ДОСВІДпоглядиАКТУАЛЬНОПОРАДИ