Без сексизму та нав’язування почуття провини.
«А чому дитина ще не ходить? Не займаєтеся з нею?», «Де ваші шкарпеточки?», «У цьому віці вже пора їсти хлібчик!», «Бути мамою — твоя основна робота», — такі поради розхитують впевненість батьків, знижують самооцінку і нав’язують чужі стереотипи. На зміну їм, медіа можуть стати підтримкою, різнобічно висвітлюючи питання, які виникають у батьків, з посиланням на джерела з медицини та психології. Наталія Бушковська пояснила, як це робити.
Тим, хто далекий від теми батьківства та дитинства, може бути важко усвідомити, наскільки високими є вимоги до батьків зараз. З одного боку, ми маємо памперси, пральні машинки-автомат, мультиварки та ще купу всього, про що навіть мріяти не могли наші батьки, не кажучи вже про бабусь.
А з іншого боку — світ змінився. В ньому так багато інформації, думок, вимог, що тримаючи в руках власну дитину, батьки часто просто можуть не знати, що з нею робити. Вони губляться в цьому інформаційному просторі й відчайдушно потребуємо якоїсь «інструкції».
Саме тому теми, які стосуються батьків та дітей, стають актуальними для медіа.
Розділ «батьківство» є в таких медіа як The New Times, Huffington Post, Today.
Про батьківство роблять подкасти, у яких торкаються тем безпліддя, вигорання, проблеми у шлюбі, а водночас і грудного вигодовування, пологів, вагітності. Тема дітей та батьків ніколи не буває ізольованою. Вона часто йде поряд з питаннями медицини, освіти, психології, гендерної рівності, екології.
Частіше про дітей та батьків пишуть ті, хто самі мають дітей. Але це не обов’язкова умова, і не завжди наявність дитини означає, що ви добре впораєтесь з такими темами. Не занурившись у питання та проблему, навіть багатодітна мати чи батько не напишуть журналістський матеріал. На мою думку, в темах про дитинство та батьківство важливо перш за все розуміти чутливість та вразливість аудиторії.
Часто молоді батьки — це люди, які тривожаться більше, ніж інші. Які опиняються в ситуації з обмеженими ресурсами частіше, ніж інші. Це люди, які частіше, ніж варто було б, картаються почуттям провини.
Ваш матеріал може читати людина, яка давно добре не спить, яка страждає на післяпологову депресію чи потерпає від постійного знецінення своєї роботи. Тому дуже важливо допомогти, а не підсилити ті труднощі, які й так є.
Розуміти, чим живуть батьки
Одного разу в редакцію «УП. Життя», де я працювала, надіслали текст про те, як схуднути після пологів. Він був корисним та гарно написаним, але було одне «але»: в тексті навели історію фітнес-тренерки. Вона ділилась своїм досвідом та переживаннями, розповідала, як карталась, коли на сімнадцятий день після пологів зрозуміла, що розмір її сукні змінився з XS на S. Також в чорновому варіанті матеріалу йшлося про те, що іноді на відновлення ваги після пологів може піти й багато часу — «4 місяці й більше».
Текст відправили на доопрацювання, просто тому, що він не враховував реальність багатьох молодих мам.
Це нормально засмучуватись, коли твоя вага змінилась. І не важливо, з якого розміру на який. Але багато жінок набирають по 20-30 кілограм за вагітність й фразу про розмір «S» могли б сприйняти як глузування.
Достатньо вказати, що людина набрала вагу, це її засмутило і вона вирішила це виправити. Це лише один з багатьох прикладів роботи з проблемними темами.
Як зрозуміти батьків
Про яку б тему ви не вирішили писати, дуже важливо посидіти в тематичних групах або на форумах, або почитати коментарі до вже опублікованих дописів чи статей на тему батьківства. Так ви краще зрозумієте, що найбільше хвилює батьків і які питання та суперечки виникають з приводу тієї чи іншої теми.
Отож спершу визначити основне суперечливе питання, яке варто висвітлити. А потім потрібно розібратись, яка ж ситуація насправді, які рішення можливі.
І для того, щоб розбиратись в цьому, не потрібно мати дітей.
Наприклад, тему одного з найпопулярніших матеріалів для «УП. Життя» запропонувала редакторка, яка поки не має дітей. Вона просто побачила в пабліку для мам допис з обговоренням на тему: «Як правильно доглядати за статевим членом хлопчика». З коментарів стало зрозуміло, що основною проблемою і причиною холівару є питання: «Чи треба при купанні відтягати крайню плоть на пенісі дитини?». Як мамі хлопчика мені було цікаво дослідити цю тему і я написала текст, який за перші два дні набрав 100 000 переглядів.
Як не стати блогером
Тут є одна важлива річ: ви маєте визнати, що наявність дитини не робить вас експертом. Є багато батьків, які мають декілька дітей, але робили щось, що могло зашкодити (або навіть зашкодило) їхньому здоров’ю чи психіці.
Ви можете чогось не знати. Ви можете мати хибне уявлення. Це нормально і не страшно. Просто підходьте до матеріалу про дітей, як до будь-якого іншого. Якщо ви вже батько чи мати, у вас є перевага — маючи дитину, ви маєте досвід, який може допомогти.
Чого важливо уникати, коли беретесь за статтю для батьків
1.Не узагальнюйте. «Всі мами/тати можуть», «Всі діти повинні». Не всі все можуть і ніхто нікому нічого не повинен.
Як же краще подавати інформацію? Якщо ви хочете зорієнтувати, наприклад, щодо термінів розвитку дитини, то подайте діапазон норми: «Дитина зазвичай починає ходити у віці 9-18 місяців». Або: «У віці близько трьох років дитина може вже свідомо ходити на горщик. Але, звичайно, це дуже індивідуально».
Гарним прикладом є колонка, у якій мама давала поради, як працювати вдома з дітьми. У ній чесно, без загравання, написано, що це важко, що потрібна допомога, що не варто ставити високу планку. І є перелік порад, які зможуть допомогти в різних ситуаціях.
2.Не робіть акцент лише на матері. Корисно частіше нагадувати про те, що і тато, і мама однаково відповідальні за своїх дітей. В ідеалі, вони спільно приймають рішення та розподіляють обов’язки. В Україні частіше, ніж хотілося б, догляд за дитиною лягає на плечі жінки. Але не обов’язково тягнути традиції патріархального суспільства у тексти.
Тому я раджу не використовувати фразу: «Тато допомагає з дитиною». З дитиною може допомагати няня або бабуся. А тато, як і мама, виховує дитину, доглядає за дитиною, піклується про дитину та відповідальний за дитину.
Якщо ж в інфопросторі з’являються сумні новини про покинуте немовля, то потрібно писати не «Мати покинула дитину» а «Батьки покинули дитину».
3.Не пропонуйте лише один варіант розв’язання проблеми. Кожна родина — унікальна. Іноді навіть важко уявити собі весь перелік нюансів, які впливають на те, чи може мама схуднути, працювати з дому та використовувати слінг.
Тому «золотого рішення» не може бути. Уявімо ситуацію, що ми пишемо про те, як допомогти мамі стати більш мобільною та не проводити всі дні з возиком біля дому.
Ми можемо запропонувати купити слінг і все.
Але це не розв’язання проблеми. Слінг — прекрасна штука, але підходить не всім. Окрім слінга можна порадити адаптери для автокрісла, що дозволить мандрувати на таксі, а потім без проблем перемістити маля з кріслом на шасі возика. Або зробити огляд ергорюкзаків або хіпсітів. А, можливо, матеріал буде читати мама двох і тоді варто порадити підставку під возик для старшої дитини, яка ще лінується ходити своїми ногами.
Замість поради «просто купіть слінг та йдіть куди вам заманеться», дайте максимальний перелік варіантів.
4.Не пробуджуйте почуття провини. Замість: «Якщо ви не будете годувати грудьми — ваша дитина страждатиме на алергію та астму». Напишіть краще: «Годування грудьми знижує ризики алергії у дітей. Але якщо так склалося, що ви годуєте сумішшю, це не означає, що у дитини обов’язково буде алергія».
5.Не обмежуйтесь лише дітьми. Так, батьків частіше хвилює тема здоров’я дітей, а у мам після пологів багато питань щодо власного тіла. Однак повірте, і мами, і тати продовжують цікавитись політикою, економікою, екологією та гендерною рівністю.
Але тепер їх також цікавить, як ці питання вплинуть на їхніх дітей.
Щодо гендерної рівності, то часто те, що з нею проблеми, можна побачити саме після народження дитини. І тут, на мою думку, є багато роботи для журналістів — висвітлити проблеми, з якими стикаються молоді батьки, починаючи від відсутності в чоловічих туалетах столиків для сповивання та завершуючи тим, що мам з маленькими дітьми можуть не брати на роботу.
Іноді я стикаюся зі знеціненням теми батьківства. Ніби це щось просте та примітивне.
А це дуже складні та відповідальні теми, де часто через стереотипне та зверхнє ставлення до батьків в цілому порушують професійні стандарти.
Теми актуальні для батьків не соромиться висвітлювати американська юристка, аналітикиня із зовнішньої політики Анна-Марі Слотер у своєму тексті «Why women still can’t have it all». Потім на основі цієї статті з’явилася книга «Між двох вогнів. Чому ми досі обираємо між роботою та сім’єю».
У 2009 році Анна-Марі отримала роботу своєї мрії і стала першою жінкою-директором держдепартаменту США з питань планування політики. Але через батьківство була вимушена покинути посаду. В книзі та статті вона розмірковує про свій досвід матері та про те, як можна зробити наше суспільство більш рівноправним.
Видання The Atlantic розкрило тему того, як батьківська залежність від смартфонів може нашкодити дітям.
Теми батьківства вкрай потребують фаховості в питаннях медицини та психології. В Україні вже є видання, які активно висвітлюють теми батьківства, як, наприклад, Promum та «Твій малюк».
Але я як мати та журналістка вважаю, що ця ніша не є заповненою і потребує уваги медіа.
Головне зображення Daniel Cheung
