Журнал «Куншт» провів читачів місцями сили львівської науки.
Редакція журналу «Куншт», який популярно розповідає про науку, запросила своїх читачів на Науковий шпацер. Це прогулянка важливими для розвитку науки місцями у Львові. MediaLab озброївся фотоапаратом і долучився до екскурсії.
«Ідею такого формату екскурсії нам підказав польський астрофізик, керівник освітньої лабораторії наукового центру «Коперник» Якуб Бохінський, — розповідає головний редактор журналу «Куншт» Кирило Бескоровайний. — Він організував у Варшаві мандрівку, головними героями якої були відомі на весь світ науковці — Чарлз Дарвін, наприклад, або Ісаак Ньютон. Відвідувачі заходили до кав’ярень, де на них чекали сучасні науковці в образі видатних учених минулого».
Коли Кирило поділився з Якубом Бохінським ідеєю організувати щось схоже у Львові, польський науковець дав йому книжку Маріуша Урбанека Genialni. Lwowska szkoła matematyczna («Геніальні. Польська математична школа»). «Виявляється, львівські математики — культові персонажі у Польщі. Я впевнений, що багато львів’ян не чули про Станіслава Уляма чи Якуба Парнаса. Нам дуже захотілось про них розповісти», — говорить головний редактор.
Обрати локації для екскурсії допомогла редакторка журналу «Куншт» Марта Льода, яка працює екскурсоводкою. Розпочалася прогулянка біля головного корпусу Львівської політехніки. Звідти рушили до науково-технічної бібліотеки цього університету.
«Тут мертві живуть і німі говорять. Непоганий девіз для бібліотеки, чи не так?» — усміхається Марта й запрошує всіх усередину. У вітрині під склом лежить прижиттєве видання книжки Ньютона.
За читальною залою розташоване шестиповерхове книгосховище. Це приміщення відразу будували як бібліотеку, тому тут багато світла й місця для книжок. На відвідувачів чекає працівник бібліотеки Павло Сохан в образі науковця дев’ятнадцятого століття, засновника української нафтохімічної науки Романа Залозецького.
Павло, вбраний у костюм із метеликом, стоїть біля стола, за яким колись працював учений. Костюми для науковців організатори позичили в театрі Лесі Українки.
«Ми вирішили пов’язати розповіді з локаціями. Наприклад, біля головного корпусу університету імені Франка зважили за доречне розповісти про біохімічну школу та Якуба Парнаса», — каже Кирило Бескоровайний. Парнаса грав завідувач відділу Інституту біології клітини Ростислав Стойка.
Сучасних науковців, за словами Кирила, зацікавила ідея Наукового шпацеру, але перевтілитись у людей із минулого їм було нелегко. «Ми просили їх не бути акторами, а розповісти простими словами про складні теми. Наші гіди могли б розповісти про винаходи й біографію видатного науковця, але вони не так глибоко занурені в тему, як фахівці. Щоправда, не всі науковці говорили від першої особи — їм не було комфортно називатись чужим іменем», — розповідає головний редактор.
У Шкоцькій кав’ярні львівські математики Ярослав Притула та Михайло Зарічний розіграли розмову своїх видатних колег Стефана Банаха та Станіслава Уляма. Вони писали формули на серветках та вигадували наукові задачі.
А ще учасникам прогулянки показали місце, де всім знадобиться диплом про вищу освіту. Без нього не оформиш читацький квиток наукової бібліотеки імені Стефаника.
«Можливо, ми спробуємо провести таку екскурсію в Києві, якщо отримаємо позитивні відгуки й конструктивну критику львівської», — каже Кирило Бескоровайний.
