Як працює єдине українське медіа позитивних новин «ШоТам».
Інтерв’ю з Сергієм Колесніковим, головним редактором медіа «ШоТам», ми записували на початку лютого. Тоді цей текст мав починатись приблизно так: «Локдауни, постійні стреси, загроза повномасштабного вторгнення в нашу країну…». А далі йшлося б про те, як важливо думати про хороше і читати більше позитивного контенту.
Після 24 лютого змінилось все. Кому зараз потрібні хороші новини? Абсолютно всім, адже без них можна з’їхати з глузду.
А чи існують зараз такі медіа, що повідомляють лише хороші новини? Авжеж, і саме зараз вони є дуже потрібними, переконує головний редактор «ШоТам» Сергій Колесніков.
«ШоТам» — онлайн-медіа про добрі новини, реформи та позитивні зміни в Україні. Це видання заснували восени 2017 року два приятелі — Сергій Колесніков та Артем Іпатов, які далі разом з командою працюють над його розвитком.
«Між пиріжками і запахом пива»
В 2017 році Сергій та Артем працювали в одній громадській організації й запропонували створити медіа від неї.
«Тоді ми бачили, що довкола одна зрада. Росіяни її розганяють, наші підхоплюють, а люди з задоволенням це читають. Всім медійникам це подобається, бо постиш зраду і все: одразу маєш багато переглядів та поширень в соцмережах.
Якщо і зараз запитати в менеджерів регіональних медіа, які теми найбільше заходять, то не будуть надзвичайні новини, вбивства, ДТП. Для себе я ще не відповів на питання, чому це так цікаво людям», — каже Сергій Колесніков.
За його словами, через безкінечні негативні новини хотілось кудись втекти. Тим більше, Сергій та Артем були переселенцям з Луганська, які сподівались, що життя після переїзду до Києва зміниться на краще.
«Ці погані новини новини ніби переконували мене в тому, що дарма я приїхав до Києва у 2014 році», — додає Сергій.
Тоді й було вирішено шукати позитивні новини, ще не розуміючи усіх масштабів і не знаючи, наскільки ж вистачить цього позитиву. Засновники ГО поставились до пропозиції Сергія та Артема дуже скептично, сказавши, що позитивних новин вистачить на 3 дні. Проте Артем та Сергій вирішили запустили свій проєкт.
Сергій розповідає, що це медіа і досі існує, але виключно в соцмережах. «Кількість підписників зростала в геометричній прогресії, за кілька місяців ми перетнули позначку в 100 тисяч підписників. Люди й перегляди так швидко зростали наче на якихось кібердріжджах», — пригадує Сергій.
З часом засновники ГО, де працювали Сергій та Артем, зрозуміли, що можуть використовувати це медіа як політичний інструмент. До них приходили спілкуватись люди, серед яких були навіть ті, хто голосував за диктаторські закони 16 січня.
Сергій каже, що він з Артемом не хотіли працювати в таких умовах, тому вирішили робити медіа позитивних новин без жодного відношення до політики.
Саме тоді почався новий етап. До них звернулися з проекту UCBI (Українська ініціатива зміцнення громадської довіри), який популяризував трансформації в Україні, і запропонували співпрацю. У засновників «ШоТам» і цього разу були сумніви щодо того, на скільки вистачить позитивних кейсів.
«Початком “ШоТам” стала медійна кампанія з промоції позитивних кейсів в Україні — соціальних, волонтерських, бізнесових. Наголос в діяльності ми робили на відео. Що тоді, що зараз нашим бренд-контентом є саме відео», — наголошує головний редактор «ШоТам».
Відео набирали велику кількість переглядів і вже за рік з’явилось більше соцмереж та сайт. За словами Сергія, спочатку фінансування було дуже скромним.
«На початку ми орендували простір в приміщенні, де найбільша кімната була пекарнею, друга за розмірами — пивним магазином, а у найменшій кімнаті якраз був наш офіс. В нас не було ані вікон, ані опалення, лише електроенергія та інтернет. І отак ми спочатку працювали — між пиріжками і запахом пива», — з посмішкою пригадує Сергій Колесніков.
Отак з власними ноутбуками, єдиним калорифером, а також старими меблями замість столів і почалось «ШоТам».
«Хтось починає за гаражами, а ми — зі складського приміщення біля пивної крамнички», — описує перший час роботи видання Сергій.
Читайте також: 12 причин, чому ми читаємо про кримінал
Як формувалась команда
На початку діяльності «ШоТам» над його розвитком працювали 3 людини. Роботи було дуже багато: випускали по 40 відео на місяць. Команді з трьох людей слід було опрацьовувати величезну кількість інформації. З часом, розповідає Сергій, команда почала розширюватись. Зараз у виданні працює напостійно 14 людей і ще 8 — на парт-таймі.
«На початку, як тільки ми отримали змогу розширитись, одразу переманили команду з “Суспільного ока”. Вони чекали на це, хоча на той час у них була і більша зарплатня, і більше перспектив», — пригадує Сергій.
Далі шукали працівників через традиційні ресурси пошуку медійників. Тепер єдиним джерелом пошуку нових людей для співпраці з «ШоТам» є фейсбук Сергія, де при потребі він і розміщує оголошення. «Часто пост дає стільки пропозицій, що більше не потрібно нікуди звертатись», — підсумовує редактор.
Клавдія, Микола і Тарас — кому найбільше потрібні позитивні новини?
«ШоТам» — нішеве медіа, що орієнтується на широку аудиторію. Тобто не шукає тих, хто є виключно фінансово спроможним. «Ми вирішили орієнтуватись на аудиторію з провінції, райцентрів та селищ і писати про позитив саме для них. Адже переважно люди звідти живуть проблемами своєї громади.
Коли ми показуємо їм кейс якогось містечка, яке здійснило круті реформи (Дрогобич, наприклад, діджиталізувався, там нема черг в муніципальних установах), то вони одразу реагують — коментують, поширюють серед знайомих», — каже Сергій.
За його словами, основна мета «ШоТам» — робити активною інтертну частину суспільства через позитивні кейси. Цікаві історії на рівні громад та усвідомлення того, що так може бути — це просто розрив шаблону, як про це каже Сергій, а також віра в краще майбутнє.
«Ми повідомляємо про те, як люди проявили ініціативу і довели її до розвитку. “ШоТам” бореться з вічним невдоволенням та пострадянською інертністю людей, які думають, що якщо держава чогось не дала, то вже все, нічого більше зробити не можна», — додає Сергій.
За словами редактора видання, збірні портрети основних груп цільової аудиторії «ШоТам» виглядають приблизно так:
Клавдія — домогосподарка з райцентру віком 35-45+, яка має двох дітей і хоче, щоб вони не поїхали в Польщу, а були поряд і мали перспективи в Україні, поряд з нею. Вона найбільш активний читач: коментує, поширює статті, надсилає спеціально для «ШоТам» відеопривітання зі святами.
Микола — потенційний чоловік Клавдії, скептик. Вже має негативний досвід зіткнення з державою, можливо, мав бізнес, який втратив через небажання платити хабар. Саме з ним доводиться найбільше воювати в коментарях, бо він завжди критикує і завжди в опозиції.
Тарас та Марина — молодь до 24 років, яка не хоче «працювати на дядю», має маленький бізнес, переважно крафтовий, або ж хоче його заснувати. Молоді максималісти, які є дуже лояльними та активними в інстаграмі.
Антон, айтівець — читач в твіттері, який любить новини про успіх українських стартапів, технічні новинки. Такої аудиторії близько 10%, але саме вона фінансує 1/3 річного бюджету «ШоТам». Це люди, які розуміють, що майбутнє є, просто потрібно для нього щось робити. Вони хочуть допомагати. Багато таких постійних патронів з ІТ, які підтримують «ШоТам», є іноземцями.
Де брати позитив, або я формується контент
Переважно медіа оминають позитивні новини, бо вони не приносять відповідний трафік, каже Сергій Колесніков. Про щось добре розповідають зазвичай в п’ятницю, щоб аудиторія з добрим настроєм пішла на вихідні.
«Найбільше посилань на “ШоТам” трапляється саме в п’ятницю, всі хочуть ділитись позитивним саме в цей день», — зазначає Сергій.
За його словами, є «ШоТам» має три основні джерела пошуку добрих історій:
- Повідомлення в регіональних медіа про успіхи в локальних групах, з яких можна розповісти дуже цікавий кейс та поширити його на більшу кількість людей.
- Недопрацьовані історії у великих медіа, в яких можна допрацювати факти, причинно-наслідкові зв’язки і таким чином створити з того, що було маленькою новиною, велику історію.
«Часто журналісти як великих медіа, так і локальних розуміють, що такі позитивні кейси не принесуть великого трафіку і розповідають про щось дійсно цінне побічно, не заглиблюючись в деталі. Тоді цим користуємось ми — беремо недопрацьовану історію, з’ясовуємо обставини, шукаємо більше цікавих фактів та публікуємо», — додає Сергій.
- Допомога волонтерів, які часто надсилають контакти та історії. Інколи доходить до 40 взаємодій за хвилину, від 2 до 15 позитивних історій на день.
«Ну шо, я вам давав історію, де вона?» — часте питання до редакції від волонтерів. «Друзі, протягом трьох тижнів, бо в нас там вже черга з новин», — найбільш поширена відповідь Сергія на це запитання. Як стати волонтером для «ШоТам», читайте тут.
Сергій Колесніков, враховуючи охоплення «ШоТам», вважає, що сайт є нішевим медіа, але якщо брати до уваги відео, які мають до 10 мільйонів переглядів на місяць, то це вже рівень національного медіа.
Читайте також: Як писати новини
Як фінансується «ШоТам»
Основна частина фінансування — це регулярні донейти. Іншим варіантом є одноразова підтримка на будь-яку суму. Регулярні кошти та одноразові платежі, як повідомляє Сергій, зараз співвідносяться однаково.
Для тих добродіїв, які регулярно підтримують медіа, є окрема група, спільні вечірки, щомісячний звіт про витрату коштів. Крім того, це досить розвинена та згуртована спільнота.
До прикладу, Сергій пригадує випадок, коли шотамівці спільно допомогли ветеранському бізнесу. Хлопці в Києві заснували бургерну, робили смачну їжу, але не навчились приводити до себе клієнтів. Члени спільноти безкоштовно допомогли їм організувати захід і тепер вони розширились, працюють не лише на доставку.
Патрони та добродії складають третину річного бюджету «ШоТам». Решта коштів — гранти та комерція.
Темп роботи, читачі, фінанси: що змінилось після 24 лютого
«Перші два тижні був суцільний хаос: всі робили все, бо відчували свою причетність до боротьби. Згодом ми зрозуміли, що люди вигорають, тому продовжили робочий день, але розбили його на зміни.
Спершу новин було дуже багато, все відбувалось лавиноподібно, але ми повідомляли лише про перемоги з фронту й тилу. Зараз же повертаємося до старого формату роботи, але також пишемо про українські перемоги і робимо акцент на SMM-компоненті, адже додалось багато нових підписників і потрібно з ними комунікувати», — каже Сергій.
За словами Сергія, після початку повномасштабної війни РФ проти України помітних змін в структурі цільової аудиторії нема. Проте вона збільшилась в 5,5 разів, враховуючи кількість переглядів на сайті та перегляди відеоконтенту. Цікаво, що половина цієї аудиторії є читачами, що переглядають сайт по кілька разів за день (до війни таких користувачів було не більше 20%).
Зараз команда «ШоТам», за словами Сергія, має певні фінансові запаси, адже ще з грудня почала розмірковувати над тим, як продовжувати роботу у випадку війни. Велику допомогу надають Thomson Reuters, які є близькими партнерами видання.
Також команда активно працює над створенням грантових заявок і навіть веде кілька комерційних проєктів. Постійні партнери залишились з «ШоТам» в час війни, дехто навіть розширив бюджет і додав завдань, проте частина патронів через скрутне становище бізнесу поки не фінансує роботу медіа.
«Щодо читацької підтримки, то в перші дні березня вона суттєво впала, але зараз відновилася, навіть зросла. Тепер вона становить 20% місячного доходу “ШоТам”, чому ми безмежно радіємо», — каже Сергій Колесніков.
Через те, що «ШоТам» працює для перемоги України і багато пише про перемоги українців під час війни, на адресу команди прилітає дуже багато погроз. «Приходять смс і листи з погрозами від росіян, в яких пишуть, що ми — “карманні пропагандисти Зеленського і будемо сидіти в тюрмі на Сибіру”, однак це нікого не лякає, а навіть веселить і ще більше мотивує, бо правда за нами», — підсумовує головний редактор медіа «ШоТам».
ТОП-3 матеріали від «ШоТам»
За період існування ШоТам вийшло близько чотирьох тисяч відео та більше тисячі публікацій. Кожна історія для Сергія була значною, тому на питання, що варто прочитати, аби покращити собі настрій, він пригадав матеріали про людей, які змінюють світ на краще.
- Перше відео на «ШоТам» — це відео про архітектора з Волині Василя Рижука, який у вільний час засаджує чорнобривцями та соняшниками автостради, щоб водії бачили квітучу Волинь.
- Розповідь про Валерію Кривошапку, яка працювала в будинку людей похилого віку в Кропивницькому і бачила, в яких жахливих умовах живуть бабусі й дідусі. Тому вона самотужки і за власний кошт викупила закинутий корівник в селі, відремонтувала його, зробивши будинок «Затишна оселя» для людей похилого віку, які не можуть платити за своє перебування там.
- Історія та відео про Вадима Сердцева з Миколаєва, який після виходу на пенсію за свій кошт висаджував дерева по місту. За своє життя він посадив понад 20 тисяч дерев! Раніше близькі вважали його диваком, але після відео «ШоТам» люди дізнались, що сквери в місті висаджував він, а не влада. Йому дали звання «почесного громадянина міста» і звертались з пропозиціями допомоги. Найцінніше для «ШоТам» те, що в редакцію зателефонувала його донька і сказала, що лише тепер зрозуміла свого батька. Після матеріалу про цього дідуся власник одного з готелів в Буковелі запросив його з сім’єю безкоштовно погостювати, а читачі «ШоТам» оплатили їм квитки в Карпати.
«Це ті історії, які кожен раз читаєш і щоразу розчулюєшся», — підсумовує Сергій Колесніков.
Читайте також:
Емоції, які можна помацати
П’ять проблем регіонільної онлайн-журналістики, які я відчула на собі
Головне зображення: Leon Contreras
