Діло буде

Коли закінчиться чорна смуга в історії українських ділових медій.

Десять років тому в Україні було кільканадцять газет і журналів про бізнес, десяток онлайн-видань і кілька телеканалів. Відтоді ділових медій поменшало втричі. «Я споживач ділових медій, і мені нема чого читати в Україні», — нарікає Сергій Фурса з інвестиційної компанії Dragon Capital. Колись його день починався з «Коммерсанта». Тепер у нього та його колег немає видання, з якого щодня можна отримувати системну та важливу для їхньої роботи інформацію. Втім редактори досі живих бізнес-видань вірять, що все знову буде добре. Тільки по-новому.

«Пуделі» померли

«КоммерсантЪ», «Дело» та «Экономические известия» — три щоденні ділові газети, що змагалися за читача десять років тому. Нині залишились тільки онлайн-версія «Экономических известий», яка нещодавно потрапила до санкційного списку й тепер заблокована в Україні, та delo.ua.

Були також тижневики та щомісячники: «Деньги», «Контракти» (раніше — «Галицькі контракти»), «Forbes Украина», «Деловая столица», «Инвестгазета», «Профиль», «Бизнес», «Эксперт» і «Статус». У тогочасному вигляді виходять лише «Деньги». Наприкінці 2017 року власники видавництва «Бліц-Інформ», що випускало журнал «Бизнес», оголосили про закриття проекту, проте його викупив «Український бізнес-хаб». Газета «Капитал», яка з’явилась 2013 року, і журнал «Контракти» залишились в онлайні, але тяжіють тепер радше до суспільно-політичних тем. Як і сайт Mind.ua, заснований колишньою командою українського Forbes.

Медіаландшафт України змінили економічні кризи 2008 та 2014 років. Через них власники видань зменшити дотації або взагалі відмовитись утримувати медіапроекти. Ділові видання виявились чи не найвразливішими, адже робота великої кваліфікованої редакції коштує дорого. Особливо якщо ця редакція робить щоденну газету. Були й політичні причини: наприклад, український «КоммерсантЪ» закрили російські видавці, а «Forbes.Украина», що належав олігархові-втікачу Сергію Курченку, позбавили права на використання бренду.

«Діловий сегмент згорнувся до розмірів, що адекватні розміру економіки, — коментує головний редактор журналу «Деньги» Олександр Крамаренко. — Раніше ми мали цілу зграю “пуделів”, тобто видань, які існували за кошти спонсорів, а не інвесторів. Спонсори стали жадібнішими — “пуделі” померли».

 

Кому потрібні ділові медіа

Головна цільова аудиторія ділових видань — малий і середній бізнес. Оперативні новини та якісна аналітика про конкретні галузі економіки й фінансів допомагають підприємцям ухвалювати рішення. Колишній шеф-редактор «Forbes Украина» та Liga.net, а нині керівник VoxUkraine Борис Давиденко говорить, що цей механізм мав би бути основою розвитку бізнесу. Коли всі контрагенти добре поінформовані, бізнес працює ефективніше.

Що успішнішим є бізнесмен, то успішніша економіка країни, а що краще працює економіка, то більше фінансів з’являється на ринку ділових медій, пояснює Олександр Крамаренко. Тож не дивно, що після Революції гідності українські ділові видання стали активніше підтримувати реформи економіки та державного управління.

«Скільки людей із великого бізнесу споживають інформацію з ділових медій в Україні? Я б сказав, що три тисячі. Скільки з малого й середнього бізнесу? Приблизно триста тисяч. А скільки людей споживали б ділову інформацію, якби мали змогу бути малими приватними інвесторами? Я б сказав, приблизно чотири мільйони», — каже Крамаренко. Тож іще одна проблема ділових ЗМІ, на його думку, у відсутності фондового ринку. В країнах, де він розвинений, долею великих компаній цікавляться люди, які не займаються бізнесом, але володіють акціями чи збираються їх купити.

Заступниця головної редакторки Delo.ua Любомира Ремажевська погоджується, що стабільний попит на інформацію про бізнес можливий тільки за розвиненого фондового ринку. Проте, каже вона, зараз розвиваються нішеві ділові видання. На них є попит від підприємців із конкретних сфер бізнесу. Прикладами є PaySpace Magazine чи NaChasi, які розповідають про фінансові технології, або агенція Agraverу для підприємців із сфери сільського господарства.

Коли дотації олігархів скінчились, ділові медіа почали ґрунтовніше розробляти свої бізнес-плани та шукати способи монетизації. «Про сталу традицію у сфері ділових медій можна буде говорити, коли вони перестануть заробляти гроші за допомогою джинси. Коли навчаться писати корисний і цікавий для читачів контент, за який ті будуть згодні платити. Або ж опанують мистецтво нативної реклами», — коментує Любомира Ремажевська.

Її видання відмовилось від друкованої версії 2011 року. Сайт Delo.ua існує вже довше, ніж його паперова попередниця. До 2014 року видання належало холдингу Віктора Пінчука, однак команда викупила видавництво, у яке входить сайт. Зараз, за словами Любомири Ремажевської, видавництво самоокупне. 

Чи діждемося Wall Street Journal?

Необхідну для бізнесу інформацію, за словами Бориса Давиденка, досі продукують українські медіа. Але не обов’язково саме ділові видання. Серед медій, які фахово пишуть про бізнес, редактор відзначає «Українську правду» та Liga.net. Проте ринкові бракує великого, а головне — незалежного ділового ЗМІ.

«Відсутність такого видання, по-перше, не дозволяє акумулювати експертизу й регулярно робити складні та компетентні матеріали. По-друге, в суспільства нема “місця правди”, куди можна прийти й почитати не тільки просте й веселе, але точно достовірне про економіку і бізнес», — пояснює він. До того ж, велике видання має усталені стандарти та систему освіти своїх журналістів, тому стає цеховою школою — готує якісні кадри, які згодом формують ринок.

Що більше розвиватиметься економіка, то більше зростатиме потреба у фаховій бізнесовій інформації, впевнений Давиденко. Тому і шансів на появу такого видання побільшає. Для цього потрібен великий видавець, готовий запустити амбітний бізнес-проект.

Окрім браку грошей, бізнес-виданям складно боротися за читачів в інтернеті, вважає Борис Давиденко. «Більшість ділових видань не встигли чи не змогли переорієнтувати свою бізнес-модель для конкуренції онлайн».

У минулорічному дослідженні «Нового времени» редактори говорять про те, як змагаються за увагу аудиторії в соціальних мережах. Багато в цій боротьбі залежить від швидкості подання інформації: події та явища треба аналізувати негайно. Ділові ЗМІ вже не можуть працювати у звичному колись неспішному темпі.

Класичні моделі ділових медій десятирічної давнини вже не працюють. «Нікому не спаде на думку створювати новий The Financial Times чи The Wall Street Journal. Усі ці потужні видавничі доми були створені в іншу епоху — коли у зовсім інакший спосіб передавали ділову інформацію і коли були інакші способи монетизації», — говорить Борис Давиденко.

Бракує рук

Економіка в Україні стабілізується, бізнес знаходить нові можливості для розвитку, а водночас, за словами Олександра Крамаренка, оклигує рекламний ринок. Редактор журналу «Деньги» впевнений, що нові ділові видання з’являтимуться, але виходитимуть відразу онлайн. Утім зараз їм бракує спеціалістів.

Крамаренко давно відчуває дефіцит кадрів у діловому сегменті, «пов’язаний із загальним падінням рівня кваліфікації і зменшенням інвестицій у “навчання на робочому місці”». Ситуація значно погіршилась 2014 року, коли зарплати впали, й люди почали переходити з журналістики в суміжні сфери — прес-служби, маркетинг чи аналітичні центри. Здебільшого йшли кваліфіковані журналісти, які переросли свої посади, але через стагнацію ринку не мали можливостей для розвитку. На зміну їм прийшло замало початківців.

На думку Любомири Ремажевської, робота в діловому виданні не вимагає від новачка надскладних компетенцій. Достатньо зацікавленості, грамотності й уміння перевести мільйони в мільярди. «Економічна журналістика — форматна. Якщо автор засвоїть формат, він зможе “за шаблоном” писати доволі продуктивно. Решта досягається регулярною роботою з хорошим редактором і читанням великого обсягу профільної інформації», — каже редакторка.

Проте робота в ділових медіях часто видається заскладною самим початківцям, каже Крамаренко, адже «тут потрібно адаптуватися і багато додатково вчитися».

Редактор радить молодим журналістам і журналісткам приглядатись до ділової журналістики зараз. Поки ситуація в економіці стабілізується, є час навчитись. Це стосується й регіональних журналістів: фінансова децентралізація в перспективі збільшить роль місцевого бізнесу в розвитку регіонів, тож попит на ділову інформацію з’явиться й там.