Єдине в Україні видання з журналістики рішень.

Журналістика рішень ― solution journalism ― це спосіб створення матеріалів, коли увагу приділяють розв’язанню певної проблеми, а не тільки її опису. Цей підхід поширений у Європі та США — там існують цілі журналістські спільноти, що його дотримуються, спеціальні ґрантові програми та транскордонні мережі. 

Журналістика рішень тільки недавно почала активно розвиватися в Україні. У цьому напрямі з’являються окремі матеріали та проводять тренінги. Однак є і видання «Рубрика», яке цілком побудоване на підході solution journalism. Розповідаємо, як воно працює. 

Як з’явилася «Рубрика»

«Рубрика» виникла у 2018 році. І спершу не задумувалася як медіа з журналістики рішень. Анастасія Руденко, що дотепер є шеф-редакторкою, пішла з газети «День» і разом з колегами створила медійний стартап. 

«Півтора року ми позиціювалися як видання для соціально-активних та небайдужих ― і себе теж вважали такими й акумулювали подібну аудиторію», ― пригадує Анастасія Руденко. 

На той час вони з колегами мали напрацювання й зацікавленість в урбаністиці та екології ― це й були перші теми нового видання. Навіть створили окрему сторінку «Екорубрики» й мали окремі ґранти для цієї тематики.

На початку 2019 Анастасія Руденко потрапила на медіафорум у Тбілісі, де послухала лекцію Джеремі Дрюкера ― амбасадора журналістики рішень і голову організації Transitions, що працює в цьому річищі. 

«Коли я почула про solution journalism, то зрозуміла: це те, до чого ми інтуїтивно прагнули, ― розповідає Анастасія Руденко. ― Власне, ми це робили, але в Україні це не інституціалізовано, як в багатьох інших країнах, де є, наприклад, Solution Journalism Network. Журналістика рішень ― це не винайдення велосипеду, але вона має свої канони й правила. Ми зрозуміли, що в Україні не вистачає видання, що взяло б це за моноформат»

Щоб повноцінно перейти до журналістики рішень у роботі, команда «Рубрики» пройшла восьмимісячне навчання в Transitions. У цей час вони не оголошували про зміну позиціювання, але створювали тексти вже за правилами журналістики рішень. Спершу новий підхід давався складно. Канон журналістики рішень ― описати проблему та відповідь на неї, знайти інсайти, обмеження та кількісні і якісні докази ефективності. Команда розуміла, що це саме той жаданий конструктивний підхід, ті матеріали, що набирають перегляди й унікальна пропозиція на українському медіаринку. 

Зараз на сайті «Рубрики» є кілька розділів. Наприклад, про рішення для комфортного міста, екологію України, про і для соціальноактивних жінок, здоров’я та діджиталізацію. Видання не відмовилося і від новин, інтерв’ю чи експлейнерів, та додає до цих форматів конструктив, розповідаючи не тільки про те, що сталося, а й що з цим можна вдіяти. Короткі формати дозволяють постійно оновлювали контент і тримати високу відвідуваність. 

Не всі матеріали створюють за правилами журналістики рішень ― іноді до тексту просто додають приклад рішення з іншої країни. Також до журналістики рішень адаптують відео, якого найбільше саме в «Екорубриці» ― донорів вдалося переконати в ефективності саме такого підходу. 

Хто і для кого створює «Рубрику»

Спершу в команді було п’ятеро людей. Та за 3,5 роки проєкт виріс до 15 фултайм і парттайм працівниць та працівників. Шеф-редакторкою є Анастасія Руденко, головною редакторкою ― Марина Смагіна, а креативна директорка, що також моніторить команду з трьох новинарів ― Анна Руденко. Двоє журналістів також працюють на фултаймі. А фотограф, режисер монтажу й автори спецпроєктів ― на частковій зайнятості. Постійно на основі фрілансу для медіа дописує десятеро людей, на нерегулярній основі ― ще більше.

На початку роботи великим викликом був пошук авторів і авторок, що погодилися б вчитися журналістиці рішень і навчилися добре писати в цьому форматі, навіть попри наявність редакційного мануала. 

«Я б не назвала нас нішевим виданням, ― говорить Анастасія Руденко. ― Ми суспільно-політичне видання, тобто працюємо з широким спектром тем, до будь-якої з них можна застосувати підхід журналістики рішень. Наприклад, ми писали про першого в Україні студента із синдромом Дауна, ефективні ОСББ чи про торішні паводки на заході. Наша стеля ― тільки ресурси». 

Анастасія Руденко переконана, що в Україні журналістика рішень може стати мейнстримним підходом, на неї є запит. В середньому щомісяця матеріали «Рубрики» збирають до 1,5 мільйонів переглядів, з них 50-70% здійснюють унікальні користувачі та користувачки. Під час тогорічного локдауну перегляди сягали позначки 5 мільйонів. Наприклад, тоді матеріал про нетипові рішення для дистанційного навчання прочитали 200 тисяч разів. 

У соцмережах за виданням слідкує близько 100 тисяч людей: 50 тисяч на основній сторінці у Facebook, 40 тисяч на Fb-сторінці «Екорубрики», понад 10 тисяч в Instagram, Telegram, Twitter, YouTube.*

«Відеоконтент у нас не настільки добре пропрацьований, як текстовий, на нього треба додаткові ресурси, ― говорить Анастасія Руденко. ― Для кожного каналу поширення ми маємо окремі стратегії, але ресурсів на все бракує. Наприклад, у нас немає людини, яка б лише вела Instagram».

Аудиторія часто просить контакти експертів зі сфер здоров’я, екології чи інклюзії, що дають коментарі для матеріалів. Проте наразі у виданні не відстежують, чи десь повторюють рішення, про які вони розповіли, адже поки що на це в команди немає ресурсу.

Де шукати теми для журналістики рішень

Анастасія Руденко розповідає: «Спершу траплялись закиди, мовляв, це “позитивна журналістика”, як в СРСР. Але насправді журналістика рішень не має нічого спільного з “успішним успіхом” і замовчуванням проблем, навпаки ― ми говоримо на складні теми й шукаємо кейси, що хоча б трохи їх вирішують. Наприклад, ми розуміємо, що зміну клімату не спинити, але хоча б щось залежне від нас можна зробити».  

Одна з ключових труднощів у журналістиці рішень ― постійний пошук тем і прикладів. Щоб розв’язати цю проблему, видання створило Facebook-групу «Рубрика клаб ― знаходимо рішення разом», де наразі є майже 200** учасників і учасниць. Вони діляться цікавими історіями з України та з-за кордону. Це може стати темою статті, інфоприводом для новини чи наштовхнути на подальший пошук тем. Анастасія Руденко каже, що в групі раді журналістам і журналісткам з інших видань, адже їм це теж може бути помічним. Також команда моніторить регіональні видання, соціальні мережі, видання Transitions Online, до медіа звертаються різні ГО з прикладами рішень.  

«Шукаючи тему, ми діємо двома способами, ― розповідає Анастасія Руденко. ― Перший ― відштовхуємося від конкретної проблеми та, розпитуючи причетних, шукаємо приклад рішення. Другий ― знаходимо історію й розуміємо, що за нею стоїть проблема, рішення якої можна масштабувати». 

Як це фінансують

Є три джерела фінансування «Рубрики». 

Перше ― ґранти. Наприклад, від USAID, UNDP, Internews Ukraine, Transitions, Посольства Швеції в Україні

Друге ― реклама. Переважно рекламодавці замовляють співпрацю на невеликі суми ― 10-20 тисяч гривень. Продати дорожчі проєкти складно, особливо після початку карантину. З рекламодавцями працює менеджер з продажів й Анастасія Руденко. Наразі видання переймає досвід The Village та Platfor.ma, щоб збільшити масштаби співпраці. 

«Ми пояснюємо рекламодавцям, що є конструктивним виданням, а будь-який бізнес розв’язує певну проблему, ― говорить Анастасія Руденко. ― Я не бачу нічого поганого в монетизації журналістики рішень, адже ми маркуємо всі подібні матеріали як рекламні й ніколи не співпрацюємо з тютюновим, алкогольним, гральним бізнесом чи політиками». 

Третій шлях фінансування ― донати. Їх запустили цьогоріч у квітні, тож поки що про значний розвиток говорити зарано. Наразі видання щомісяця спонсорують 20 читачів і читачок ― у подарунок за це вони отримали мерч видання. Ще півтора десятка людей робили разові донати. Напрям планують розвивати. 

Гонорар у «Рубриці» ― 1000 гривень за матеріал, але оскільки робота над матеріалом з журналістики рішень іноді триває до кількох тижнів, суму можуть збільшувати. 

Чи працює «Рубрика»

Анастасія Руденко каже, що наразі видання тільки на початку розкриття свого потенціалу. Наступні цілі ― популяризувати бренд, запустити власний навчальний курс з журналістики рішень в Україні, розвивати англомовну версію сайту та створити спільноту людей, що цінують конструктивний підхід. 

«Ми не хочемо скочуватися в нішевість, ― розповідає Анастасія Руденко. ― Думаю, наразі ми виконуємо свою місію на 50%. Але є люди, що вірять у наш підхід. Нам хочеться стати майданчиком конструктивного контенту для українців і про Україну. Журналістика повинна бути не тільки watchdog, а й guide dog ― вести країну до змін. Тож попереду ще багато роботи».

* / ** — станом на момент публікації тексту.

Матеріал опубліковано в рамках програми «Журналістика рішень для локальних медіа», яку реалізує Львівський медіафорум за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.

Більше про журналістику рішень можна прочитати у таких матеріалах:

Що таке журналістика рішень?
Журналістика рішень по-українськи
Журналістика рішень: лайфгаки для продуктивності
Журналістика рішень у час пандемії
Нам потрібні рішення
(Не)перший досвід у журналістиці рішень
Компас для журналістики рішень

Головне зображення: J W

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.