Як нішеве львівське медіа бореться з корупціонерами.
«Наші Гроші. Львів» створили у 2012 році, щоб слідкувати за тим, куди витрачають гроші у Львівській області. Щодня розслідувачі моніторять сайти закупівель, ухвали та документи органів місцевого самоврядування, перевіряють декларації та фінансові звіти, щоб розібратися, що відбувається з державними коштами.
Повномасштабне вторгнення РФ змінило формат роботи медіа, проте журналісти й надалі займаються розслідуваннями та пишуть новини, які важливо знати під час війни.
Це інтерв’ю ми записали ще до повномасштабного вторгнення Росії в Україну, щоб розповісти про те, як працює локальне медіа про корупцію «Наші Гроші. Львів». Велика війна відклала цей матеріал, проте оскільки редакція працює, вважаємо за потрібне розповісти про львівських розслідувачів, доповнивши інформацією про те, як змінився формат роботи редакції під час війни.
Початок
Медіа «Наші Гроші. Львів» стартували з бажання журналісток Олександри Губицької та Наталії Онисько розібратися зі львівськими державними грошима: куди вони діваються і хто за це відповідальний.
До цього авторки на інших платформах слідкували за закупівлями та бюджетами. Пізніше вирішили створити власний проєкт, з яким звернулися до керівника київського медіа «Наші гроші» Олексія Шалайського, щоб отримати дозвіл на використання назви.
«Ми зрозуміли, що не перші прийшли до Олексія з такою ідеєю. Він сказав написати перші 10 новин, а київська редакція зробила для нас підсайт. Ми завантажили новини на поки закритий сайт і боялися відкривати його. Відтягували момент. Невдовзі Шалайський подзвонив і каже: “Дівчата, я вже відкрив сайт”», — розповідає Олександра.
З того моменту пройшло 9 років. Сьогодні медіа «Наші Гроші. Львів» працює як окрема від Києва редакція з власним офісом в центрі Львова, двома головними редакторками, кількома розслідувачами та грантовою підтримкою від різних фондів.
Назва вже існуючої редакції
«Наші гроші» — це бренд, яким володіє київська редакція. Засновник медіа дозволяє редакціям з інших регіонів використовувати назву, однак це єдине, що їх пов’язує. Ні спільного фінансування, ні планувань, ні редакційної політики.
«Зрештою, це зручно. Мені здається, це всім тільки в плюс, адже усі структури з хорошою репутацією, тому ніхто нікому нічого не псує. Гірше, коли плутають з програмою на 1+1 — ось це вже неприємно», — жартує Наталія Онисько.
Редакторки зізнаються, що більше страждають не через те, що медіа плутають, а через статус розслідувачів: люди насторожено сприймають.
«Люди думають, що ми завжди намагаємося щось на когось знайти, а ми ж можемо не лише розслідувати, а й просто писати новини — наприклад, про додаток від ЛОДА», — коментує Олександра Губицька.
Дві редакторки: процес та обов’язки
Наталія Онисько та Олександра Губицька називають себе співредакторками. Спочатку журналістки намагалися поділити обов’язки між собою, але не змогли. Зрозуміли, що це радше працює як доповнення. Проте деякі сфери залежать від конкретної редакторки. Наприклад, за фінанси відповідає виключно Олександра.
«Інші обов’язки вирішили не ділити. Якби це не працювало, то ми б не проіснували 9 років. Єдиний мінус — це створює проблеми для новачків», — розповідає Наталія..
Олександра Губицька зізнається, що дискусії виникають, як і в будь-якому колективі, проте це нормальний процес. А співредакторство називає зручним: коли одна редакторка йде у відпустку чи їде у відрядження, інша керує процесом.
Пишуть про все, що стосується грошей
Основний фокус медіа — на новинах, які стосуються публічних фінансів, проте матеріали про майно чи землю також виходять.
«Багато новин ми пишемо з судового реєстру. У нас навіть відбір є: якщо це стосується державних комунальних грошей — пишемо. Якщо суперечка двох фірм — не пишемо. В приватні гроші влазимо тільки якщо з ними пов’язана цікава історія», — ділиться Наталя.
Такий акцент обрали через специфіку роботи київського медіа, адже на початку проєкту спиралися на напрацювання колег. Проте львівське видання розширює тематику своїх матеріалів: кілька років тому почали писати про будівництво, минулого року зайнялися довкіллям. Однак, як наголошують редакторки, все це у контексті грошей.
Формат матеріалів
«Наші Гроші. Львів» будує текстові матеріали у двох форматах: новина та розслідування. Акцент роблять на коротких повідомленнях, адже люди хочуть швидко отримати інформацію.
«Крім того, новини краще передруковують. Ми вже відходимо від сухості, але не розганяємося — стислість залишається. Великі розслідування не будуть передруковувати, а будуть робити з цього новину. Тому навіть коли виходить розслідування, ми окремо робимо новину для інших ЗМІ», — пояснюють редакторки.
Для пошуку інформації вже розробили власну систему — мільйон відкритих вкладок, які постійно треба оновлювати, та щоденний моніторинг реєстрів й державних сайтів. Якщо знають про заплановану сесію в міськраді — з понеділка перевіряють ухвали, складають список та визначають їх пріоритетність.
У 2020 році медіа займалося й фактчекінгом, для якого створили окрему рубрику. Це пов’язано з початком пандемії та великою кількістю фейків, які тоді поширювали. Співпрацювали з проєктом «По той бік новин» — розвінчували міфи про коронавірус. Зараз проєкт зупинений через брак ресурсів та спад хвилі фейків.
Також «Наші Гроші. Львів» співпрацюють з юристами, які на основі їхніх матеріалів доводять справу до кінця. Редакція пише, юристи займаються адвокацією. Редакція слідкує за тим, чим закінчилися кейси, які вони висвітлили.
«Журналіст має займатися журналісткою. Коли починаєш поєднувати журналістику й адвокацію, то в результаті не будеш ні там, ні там. Але у грантодавців є вимоги, бо хочуть бачити вплив, зміни, що стались завдяки нашій роботі. А імпакт, який ми розслідували, виявляється недостатнім», — пояснює таку співпрацю Наталія Онисько.
Як редакція працює під час війни?
Медіа переформатували роботу відповідно до нових умов. У перші дні намагалися розібратися, про що варто зараз писати, а що краще залишити для мирного часу. Локальні розслідування, які стосувалися місцевих, новини, які базувалися на моніторингах, в один момент втратили сенс.
«Ми розуміли, що під час війни робота розслідувачів потрібна, але усвідомити, що саме ми як розслідувачі можемо робити, було досить складно», — ділиться журналістка медіа Оленка Високолян.
Журналісти, як волонтери, долучилися до ГО «Львівський Медіафорум»: свій офіс віддали для поселення журналістів, а самі чергували у шетлері Медіафоруму, щоб надавати необхідну допомогу медійникам.
Паралельно журналісти писали новини, бо розуміли, що варто висвітлювати локальні події, які стосуються життя міста під час війни; водночас шукали можливість застосувати себе як розслідувачі. Так «Наші Гроші. Львів» почали ідентифіковувати росіян, які воюють в Україні, через соціальні мережі методом OSINT-розслідування. Унікальну інформацію передають в СБУ.
Проте у воєнний час редакція прийняла рішення не писати про корупцію, бо вважають, що такі матеріали поки недоречні. Проте журналісти висвітлюють інформацію про українців, які допомагають РФ воювати проти України. Нещодавно на сайті з’явився матеріал про доньку підсанкційного Тараса Козака, яка у Лондоні керує збором пожертв для українців.
Розвиток YouTube-каналу
У 2021 році медіа перезапустили власний канал на YouTube. Раніше редакція використовувала його виключно для відео-ілюстрацій до текстових матеріалів. Зараз канал розповідає про текстові розслідування, над якими працюють журналісти.
«Насправді ми вже кілька років думали про YouTube. У нас були навіть пропозиції від інших медіа. Але кожен має займатися тим, що у нього добре виходить. Ми розуміли, що нам це треба, проте не було бажання і ресурсів. Поява каналу в нашому стратегічному плануванні була зазначена ще 3 роки тому, а Оленка (Високолян), яка стала ведучою, прийшла до нас пізніше», — ділиться Онисько.
1 листопада 2021 на каналі з’явилося перше відео — про те, як корупція знищує ліси. До початку повномасштабного вторгнення команда випустила 7 відео та залучила 305 підписників. Розслідування подають через легку мову та жарти, чим зацікавлюють людей переходити на сайт та читати матеріал повністю.
Редакція планує, аби з часом канал перестав бути додатком і підсиленням матеріалів, які виходять на сайті, перетворившись на окремий медійний продукт.
Робота над розслідуваннями
Головне правило журналісток в роботі над великим текстом — не затягувати, бо перегориш. У цьому їм допомагає фокус: одна думка — один текст.
Перші розслідування були про все, що журналістки змогли дізнатися. Проте з часом вивели формулу: зупинятися потрібно тоді, коли довели все, що хотіли. Хто вкрав, як вкрав і кому це вигідно. Відповіли на ці питання, і все — розслідування готове.
Так само з досвідом навчилися не шукати зраду постійно. Більшою мірою на це вплинув ковід, коли всі втомилися від інформації. Зараз в редакції є правило: якщо виснажився, день-два відпочиваєш.
«Бо це рутина, в якийсь момент тобі стає нудно. Але минає 3 дні і ти знову хочеш це робити», — каже Наталія Онисько.
У розслідуваннях журналістам допомагає й обмежена територія — основний фокус медіа на подіях у Львівській області. З однієї сторони, чим більша територія, яку покриває ЗМІ, тим більше новин. Проте важливим у роботі розслідувачів є й розуміння контексту. Редакторки зізнаються, що інколи як розслідувачки заздрять харківським колегам, бо у них, наприклад, є закупівлі харківського зоопарку.
Також «Наші Гроші.Львів» у своїх матеріалах не переходить межу особистого і не дає оцінок — мова факту дозволяє уникати погроз. У редакції були випадки судових позовів та страшних фотографій в приватних повідомленнях, проте у медіа ці ситуації називають радше неприємними, аніж загрозливими.
Читайте також:
Не в грошах щастя
Говорити про гроші — не соромно
«Працюєте за гроші? То ви прожадні!»
Головне зображення: Adam
