Поради від редакторів та менторів.
Координаторка програми стажувань для молодих журналістів Journalism Exchange Program від Media Development Foundation Іра Гоюк встигла попрацювати з дев’ятьма десятками журналістів. Після спілкування зі стажерами, менторами і редакторами, годинних рефлексій і постійних пошуків відповідей на запитання: «А що можна було б зробити по-іншому, щоб уникнути непорозумінь і проблем?», Іра ділиться порадами.
Іра Гоюк
Можливо, для когось ці поради будуть очевидними, проте я переконана, що саме прості інструменти і підходи є найбільш ефективними. Про них важливо нагадувати час від часу.
Я попросила у редакторів і менторів JEP відповісти на питання: «Що відрізняє найкращих стажерів від звичайних?». Їхні відповіді допоможуть глибше зрозуміти очікування редакторів, які приймають стажерів у свою команду.
Про підходи до стажування
Проведіть попереднє дослідження. Перед стажуванням в іншому регіоні дуже важливо зрозуміти, що це за регіон, що цікавого там є, які його особливості, про що пишуть тамтешні медіа, з фокусом на контенті тієї редакції, куди ви їдете. Тоді буде легше пропонувати глибокі теми і влучні рішення.
Наприклад, франківське медіа «Куфер» пише про місто і людей. Їхні матеріали мають практичну користь для читача, бо це сервісне медіа. Їм не варто пропонувати теми про політику, зате можна запропонувати втілити спецпроєкт з локальним бізнесом, оскільки вони роблять нативну рекламу.
Визначте свої цілі. Поставте перед собою чіткі цілі на стажування: розібратися, як створювати сильні репортажі про людей, зрозуміти медіапростір іншого регіону, навчитися працювати з новими форматами, зрозуміти, як провести розслідування і як працювати з відкритими джерелами, навчитися краще редагувати свої ж тексти і ставити до них правильні питання — чим зрозуміліші будуть цілі, тим легше буде оцінити користь стажування.
Крім цього, ви не будете розриватися між справами, не знаючи, за що братися і для чого ви взагалі все це робите. Як і в роботі над будь-яким текстом, перед початком роботи треба визначитись з фокусом і не втратити його у процесі.
Усі ваші цілі на стажування потрібно чітко проговорити з редактором чи ментором вже на початку, щоб на основі них скласти план роботи.
Журналістка «The Ukrainians» Іра Ладика визначила собі ціль на стажування: навчитися продавати і створювати спецпроєкти. Разом з менторкою вона поділила період стажування на 4 тижні, які відповідали певним етапам роботи над спецпроєктом: від пітчингу ідеї потенційному партнеру до втілення плану дистрибуції матеріалу, який вона створила. Якщо оцінювати ефективність її стажування, то вона стовідсоткова, бо ціль досягнута: Іра і продала ідею спецпроєкту, і втілила її.
Плануйте реалістично. Якщо не ставити собі дедлайни, матеріал може так і не вийти, особливо якщо в редактора не вистачає часу контролювати роботу стажерів і перевіряти, чи тексти пишуться, а відео знімаються (а так теж буває). Дотримуватися проговорених дедлайнів — це відповідальність стажерів. І також це показник професійності, який впливає і на загальне враження редактора про стажера.
Один з інсайтів студентки Школи журналістики УКУ Анни Дев’ятко після її стажування: найкраща мотивація — це дедлайн. Вона помітила, що їй працювалося значно краще, коли матеріал був запланований на конкретну дату, бо в іншому разі робота відкладалася до останнього моменту або ж взагалі не робилася.
Експериментуйте, відкинувши страхи і комплекси. Якщо є можливість спробувати себе у роботі з новими форматами, скористайтеся нею. Стажування — це чудове і безпечне місце для навчання новому і експериментів за межами звичної і зрозумілої рутинної роботи у своїй редакції. Можна навчитися виходити в прямі ефіри, вести радіопрограми, робити фоторепортажі — будь-що, що боялися чи не могли втілити у себе.
Журналістка «UA:Дніпро» Дарина Кучер на стажуванні робила те, чого ніколи не робила на своєму каналі: писала на «серйозні теми», а не лише про розваги та культурні події. Під «серйозними темами» вона має на увазі політику, економіку, освіту, питання національної безпеки. Крім цього, Дарина навчилася монтувати кепшн-відео, працювати з пресрелізами та пресанонсами, користуватися диктофоном та навіть керувати квадрокоптером (але лише один раз, бо журналісти медіа побачили, що з технікою вона не надто товаришує).
Викладайтеся максимально. Стажування у професіоналів своєї справи — це одна з найкращих можливостей просунутися у своїй кар’єрі і максимально швидко вдосконалити професійні навички під менторством чи у колективі професійних медійників. Тому варто налаштувати себе на інтенсивну роботу і навчання, щоб згодом не шкодувати про втрачені можливості.
Журналістка «The Ukrainians» Аліна Шеремета щодня ходила на Громадське, проводила там від восьми до п’ятнадцяти годин, а після їхала додому, продовжуючи перебувати онлайн до пізньої ночі і з раннього ранку. До стажування вона працювала лише з текстами, тому на телебаченні для неї все було нове, незрозуміле, але цікаве. А після стажування Аліні запропонували роботу — і вона погодилась.
Вчіться спостерігаючи. Кожна редакція відрізняється від іншої: від організації робочих процесів до особливостей корпоративної культури. Спостерігайте, як працюють люди у нових колективах, як відрізняються їхні підходи і робота від того, що ви вже знаєте зі свого досвіду, аналізуйте, що вам подобається, а що видається дивним. Можливо, зможете застосувати щось працююче і у своїй редакції після повернення.
Для журналістки «Радіо Єден» Олі Беци стажування було про навички: комунікаційні, робочі, різні, будь-які. Про навички і їхнє вдосконалення. Про теми, за які вона не взялася б вдома. Про місто, яке має відмінну історію від рідного. Оля вважає, що стажування безумовно потрібна штука, щоб зрозуміти «а як у них», побачити, як працюють видання в інших містах і з якими проблемами вони зіштовхуються.
А шеф-редактор новинного відділу «Радіо FM Галичина» Святослав Драбчук після свого стажування зрозумів, як можна налагодити і покращити роботу у своєму медіа: після повернення він на 60% переформатував роботу відділу, яким керує.
Уважно слухайте і робіть висновки. Просіть у редактора не просто редагувати ваші матеріали, а за можливості пояснювати, що і як варто покращити і чому деякі речі краще змінити. Уточнюйте, вчіться бачити свої сильні і слабкі сторони. Це допоможе скласти план, над чим вам варто працювати надалі, щоб стати більш професійним журналістом чи журналісткою.
Що відрізняє найкращих стажерів від звичайних. Відповідають редактори:
Медіаконсультантка Jnomics Media, головна редакторка онлайн-журналу пояснювальної журналістики «Lustrum», перша директорка MDF, а також засновниця Journalism Exchange Program Дарина Шевченко
Креативна директорка «Платформи» Юлія Саліженко
Головна редакторка ужгородського медіа «Varosh» Росана Тужанська
Головний редактор рівненської агенції журналістських розслідувань «Четверта влада» Володимир Торбіч
Дарина і Юлія переконані, що найкращі стажери активні та ініціативні, не чекають вказівок редактора, а самостійно знаходять способи скористатися можливістю повною мірою.
«Вони активні: пропонують свої теми, беруться за всі завдання, бо розуміють, що все це цінний досвід, навіть коли тема, яку пропонує редактор — не тема мрії», — каже Дарина.
«Вони йдуть у наступ. Не чекають, поки редактор знайде для них час і дасть завдання, натомість самі просять приділити пів години і витискають з них максимальну користь для себе. Просять про такі ж короткі зустрічі й інших членів команди, журналіста, дизайнера, менеджера з продажів, розпитують, як влаштована їхня робота. Їм буде нескладно знайти для стажерів час і приємно поділитись експертизою, а для стажерів — це купа нових “внутряків”», — переконана Юлія.
Також найкращі стажери вчаться на своїх помилках і завжди роблять трохи більше, ніж від них очікують.
«Вони мають базові знання про те, що відбувається в країні або принаймні спершу гуглять і перевіряють, перш ніж писати про це. Вчаться на своїх помилках з першого разу і за ними не доводиться десять разів виправляти, наприклад, форматування тексту або інші очевидні речі», — продовжує Дарина.
«Вони беруться за ті теми і задачі, в яких мало що розуміють — людство поки не вигадало кращого способу навчитись чомусь новому. Ще вони завжди роблять трохи більше, ніж від них очікують: їх попросили вигадати тему для матеріалу, а вони придумують десять, доручили написати текст, а вони пропонують ще й допомогти з віжуалами та версткою. Так і новий досвід отримують, і доводять, що налаштовані рішуче», — каже Юлія.
Росана вважає, що найкращі стажери приходять на першу зустріч підготовленими, пропонують перелік тем та ідей, які можуть реалізувати, пояснюють чому це корисно не лише для видання, а й для них як професіоналів.
«Редактор теж хоче корисно провести цей час та отримати користь від стажування, а не витрачати його на відповіді на запитання типу: “А про що взагалі пише ваше видання?” чи “Ну, я нікого тут не знаю, тому про що скажете, про те й напишу”. Це гра “в одні ворота”. А ми ж усі за розвиток про ефективність у роботі, правда?», — каже редакторка.
Завантажуйте чекліст якісної підготовки до стажування від головної редакторки «Varosh» Росани Тужанської.
Володимир вважає, що хороший стажер чи стажерка, як і загалом хороші журналісти, горять тим, чим займаються. Вони люблять шукати і збирати інформацію, досліджувати і розповідати це людям, люблять пізнавати нове. Вони наполегливі у подоланні труднощів — це основа, на якій вже можуть розвиватися журналістські навички.
«За час роботи були різні стажери: хтось із них просто відбував, бо треба для університету, хтось прийшов, щоб отримати стипендію, а хтось зіштовхувався із першими труднощами і опускав руки, вважаючи, що це не його. Ось цим вони і відрізняються», — розповідає Володимир.
І ще кілька слів від мене
Ваше стажування і його успіх найбільше залежить від вас самих і вашого бажання взяти від нього максимум. Коли одні стажери не можуть впоратися в комфортних умовах, інші знаходять десятки способів досягти своїх цілей в середовищі, де перешкод більше, ніж сприятливих умов для вдалого стажування.
Наприклад, Віка Журавель спершу сумнівалась, чи їхати у Рівне на стажування в агенцію журналістських розслідувань «Четверта влада», оскільки розраховувала на телебачення, ще й вважала, що їй бракує досвіду. Вона ризикнула — і завдяки команді не тільки отримала новий досвід, а й виграла конкурс «Честь професії» у номінації «найкраще локальне розслідування» за роботу, яку зробила разом з місцевою журналісткою Анною Калаур.
Тому будьте трохи сміливішими, більш відповідальними і постійно повертайтеся до своїх цілей і прагнень!
Матеріал опубліковано за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Німеччини.
Фотографія від авторки
Головне зображення Dino Reichmuth
