Навіщо потрібен дрон і як його не знищити, щойно запустивши.
Зафільмувати мальовничі степи або незаконно придбані яхти олігархів? Без проблем. Для цього вже не знадобляться ні крани, на які вчепляють камеру, щоби здійняти її у височінь, ні вертольоти з паропланами. Найпростіший дрон коштує декілька тисяч гривень і зніме все «по-кіношному», як кажуть оператори. Як за допомогою нього робити відео, які б’ють рекорди переглядів та допомагають викривати корупційні схеми, MediaLab розпитав самих дроналістів.
Дронами не знімають щодня і будь-що. В цьому немає сенсу. Умовна Мачу-Пікчу з висоти — те, що треба. А історія про підвищення тарифів, ілюстрована знятими з неба багатоповерхівками, — невиправдана. Квадрокоптери потрібні для зйомок цікавих об’єктів чи явищ, які не можна зробити з рук, а використовувати інші способи, на кшталт зйомки з гелікоптера, занадто дорого. Наприклад, безпілотники стали у пригоді американським журналістам під час пожеж у Каліфорнії у 2017. Так само з ураганами Гарві, Марія та Ірма. Південноафриканський фотограф Джонні Міллер за допомогою дронів створив серію фотографій про соціальну нерівність «Нерівні пейзажі»: здійняв пристрої над містами різних країн і показав межу між районами, де живуть бідні та багаті люди.
Найчастіше безпілотники використовують у розслідувальній та тревел-журналістиці, в історичних та просвітницьких програмах. Минулого року угорське видання Átlátszó опублікувало резонансне розслідування. Команда цього медіа протягом літа стежила за яхтою та приватним літаком. Для цього користувалися дроном. Журналісти виявили справжніх власників яхти та літака, реєстрацію майна закордоном, а також зафіксували впливових політиків та бізнесменів на яхті. Ті дрон бачили, але вдіяти нічого не могли.
Команда киргизького видання Kloop змайструвала свій перший дрон самотужки ще до того, як ці пристрої стали популярні. Головний редактор Ельдіяр Арикбаєв розповідає, що завдяки безпілотникам редакція віднайшла нові можливості візуалізації матеріалів. Найчастіше журналісти Kloop використовують дрон для зйомок мітингів або надзвичайних подій. Також фільмують велику нерухомість або важкодоступні місця. Коли в Бішкеку тривали вуличні протести, редакція наживо транслювала їх і з наземних камер, і з дронів. Цей стрим набрав багато переглядів порівняно з іншими відео Kloop. Також журналістам вдалося відзняти «межигір’я» колишнього президента Киргизстану Атамбаєва. Охорона маєтку змусила видалити всі матеріали, але, оскільки дрон працює за допомогою карти пам’яті, відео змогли відновити.
В Україні безпілотники теж допомагають розслідувальникам. Проект «Схеми» у своєму спецрепортажі «Захоплені береги» дослідив, як політики та бізнесмени порушують право громадян на доступ до берегів річок, обгороджуючи їх парканами. Завдяки дрону журналісти зафільмували загарбані політиками, зокрема, Тимошенко, Порошенком та Шуфричем, колишні доступні для всіх пляжі.
Автор історичних проектів на «1+1» Акім Галімов вважає дрони чудовою можливістю отримати видовищну картинку за невеликі гроші. В його історичних проектах безпілотник — важливий інструмент: щоб показати місцевість, історичні будівлі чи зробити заявочні плани у відео. Одна з улюблених останніх зйомок — проект «Скарби нації», в якому команда за допомогою дронів відзняла занедбаний маєток козацького старшини Данила Апостола, а також самих себе на човні на фоні безкрайніх водних просторів коло Хортиці. «Якби не було дрона, нам би довелося наймати дорогий гелікоптер, — розмірковує Акім. — А так ми отримали фантастичні прольоти над островами».
Кадр з фільму «Скарби нації», «1+1» production
У своїх проектах команда Акіма намагається вигадувати нові застосування для безпілотника. Наприклад, знімає за допомогою них заявочні плани експертів. Кадр починається з обличчя людини, квадрокоптер плавно віддаляється і глядачі бачать панораму на місце, про яке говоритиме експерт. Дроном можна знімати не лише на відкритій місцевості. Команда Акіма зазнімкувала розкопки старої церкви у Переяславі-Хмельницькому, які проводять у спеціально збудованому ангарі. Для дрона такі зйомки небезпечні, бо він має давачі обмеження руху. Пристрій може не здійнятися вгору взагалі або припинити працювати в повітрі.
Щоб керувати дроном, потрібні спокій дзен-буддиста й уважність та спритність ніндзі. Одного разу оператор із команди Акіма Галімова задивився на картинку Софійського собору на пульті управління дроном і безпілотник застряг на дереві. Довелося викликати спеціальну машину, щоб його дістати. В ідеалі дроном мають керувати дві людини: одна — стежити за картинкою, інша — спрямовувати пристрій у повітрі. Однак можливо впоратися й самому.
Бачили красиві кепшн-відео про Україну в потягах Інтерсіті? Їх уже третій рік знімає учасник експедиції Ukraїner Павло Пашко разом із командою.
Фото Павло Пашко. Більше фото тут.
Павло каже, що у зйомці з дроном найважливіше уважно стежити за тим, куди летить апарат, особливо в місті. Йому самому найскладніше було опанувати технічні можливості безпілотника. Однак щоб навчитися, треба брати та знімати. Павло говорить, що дрон — така сама камера. Тільки боїшся за неї трошки більше, бо вона в небі. У Павла дрон падав тричі, бо хлопець задивлявся на картинку на пульті. Найкраще у зйомці дроном, на його думку, — можливість відзняти щось уперше і зробити таке, чого до тебе ніхто не робив.
Команда Ukraїner від початку, крім фотографій і звичайних відеороликів, збиралася робити відео з дронів. Павло Пашко говорить, що важливо шукати нові цікаві рішення: наприклад, знімати об’єкти під незвичним кутом, наприклад, під прямим. Особлива втіха й краса для нього — знімати у сніг чи туман. Однак вітер більше 15-20 метрів на секунду може знести дрон. Особливо в місті, де простір буває обмежений. Небезпечні для дронів також град та сильний дощ.
Зйомкам у місті заважають «глушилки», які блокують сигнал дрона і можуть призвести до його падіння. Павло каже, що на карті в програмі керування безпілотником такі місця позначають, але не завжди. Зазвичай глушилки встановлюють на урядових будівлях, під час пересування кортежів або публічних подій за участі політиків. Однак їхнє використання ніяк не регулюється законом, тому на них можна натрапити і в повсякденних ситуаціях.
Утім справа варта заходу. Соціальний редактор Ukraїner Траян Мустяце каже, що аудиторія жваво реагує на зйомки з дрона. Це видно і за охопленням, і за кількістю переглядів дописів у соцмережах. Найбільше користувачам припала до душі добірка порівнянь українських пейзажів узимку та влітку.
В англомовного видання KyivPost немає дронa. Відеоредакторка Анна Якутенко каже: немає потреби. Спершу його думали купити, але вирішили, що ліпше придбати сучасні камери та об’єктиви. «Ми знімаємо новинні фічери та історії про людей. Потреба в дронах виникає рідко. — пояснює Анна. — Орієнтуємося більше на швидкість. До того ж, якщо знімати про людей, хочеться навпаки бути до них ближчими».
«Новое время» дрона також поки що не має. Соціальний редактор видання Сергій Депутат говорить, що редакція робить відеосюжети, експлейнери та відео 360°. Із часом, можливо, дроном обзаведуться, а поки що міркують, що на нього знімати.
Головна режисерка «Громадського» Анна Цигима говорить, що в редакції раніше був дрон, але не дуже якісний, тому швидко зіпсувався. Скоро планують купувати новий. За словами Анни, безпілотник дає можливість якісніше працювати на мітингах та акціях, висвітлювати урбаністичні теми.
Втім купувати дрон, якщо ви не певні, що ви вмієте або можете навчитись ним оперувати та застосовувати зі справжньою користю для свого проекту, навряд чи варто. Якщо, звісно, ви сприймаєте квадрокоптер як журналістський інструмент, а не як прикольну іграшку для дорослих.
Головне фото Thomas Richter
