Тимчасові незручності

Як підготуватися до відрядження в далекі і маловідомі ґуґлу місцевості. 

Коли редакторка Medialab попросила мене написати колонку про те, як даю собі раду з побутовими незручностями у відрядженнях, я сіла за ноутбук у теплій кімнаті і почала писати. Не виходило. Перейшла на кухню, заварила чаю з бергамотом і спробувала писати там. Знову виходило погано, і тоді зрозуміла, що такий текст найкраще писати серед отих самих незручностей. Довго чекати не довелося – попереду були півтори доби в дорозі. 

Незручності логістичні. Спланувати маршрут без маршруток

Якщо ви хочете стати експерткою з планування маршруту в умовах відсутності власного автомобіля і регулярного транспорту, Україна – ідеальний тренувальний майданчик. 

Недавня ситуація. Січень, мороз, понеділок і треба дістатися Космача – найбільшого села в Карпатах. План простий: з обласного центру в районний, а там сільським автобусом. Вже в обід будемо з колежанкою в Космачі і дотемна запишемо кілька інтерв’ю. 

Реальність починається в автобусі з Івано-Франківська на Косів, який не опалюється. Надворі мінус 15, всередині теж не істотно більше, пасажири злі, а найзліший водій, бо ми двоє купили – як могли! – квитки. Всіх рятує транзитна автостанція в Коломиї, де водій гордо приходить з чайником, заливає окріп кудись під капот свого «Еталона» – і вже їдемо з обігрівом до самого Косова.

Сторінка bus.com.ua обіцяє 96% надійності сільського автобуса Косів – Космач. І здається, цього достатньо, щоби він виїхав на маршрут. Але ні. «Відмінили», – каже касирка таким голосом, що ясно: автобус цей частіше не їде, ніж їде. Тому добираємося в якесь село між райцентром і нашим пунктом призначення, а звідти трьома веселими попутками, замерзлі і втомлені приїздимо нарешті в Космач. 

Але не тільки в Україні можна навчитися мистецтва планування в непланувальних умовах. Якось мені потрібно було поїхати в польське село, досить велике і не сильно й віддалене – яких 20 кілометрів від районного, тобто повітового центру. Першою несподіванкою стало те, що автобусної станції в містечку не було. Але була, на щастя, зупинка. І на ще одне щастя, на зупинці стояла дошка з розкладами автобусів по навколишніх селах. Були там і кілька автобусів на Сагринь – потрібне мені село. 

Зранку я вже чекала на перший автобус із розкладу. Який не прийшов. Що ж, буває. Я випила десь чаю, з’їла пончик і мужньо чекала на другий. Не приїхав жоден і взагалі з’ясувалося, що автобуси на Сагринь не ходять. 

В цій ситуації рятують карти в телефоні. Наприклад, можна подивитися, що дорогою до потрібного села є інше, куди автобуси ходять, а це вже пів дороги. А далі – якось доберуся. Головне тут – віра в те, що це єдиний можливий спосіб доїхати, а доїхати конче треба. Коли вибору немає, немає часу і тривожитися про майбутній сільський автостоп. 

Чотири практичні поради:

1. Тримайте в телефоні більш як одну мапу. В мене три: Google Maps, Locus, Maps.me. Їхні дані відрізняються: наприклад, позначена на одній дорога на іншій, актуальнішій, буде показана як тупик. Зіставлення щонайменше двох дасть правдивішу картину. 
2. Пересвідчиться, що ваш телефон добре ловить GPS. Якщо ні, налаштуйте його. Як це зробити, в мережі є поради для конкретної моделі.  
3. Не довіряйте розкладам транспорту в інтернеті. Інтернет добре взаємодіє тільки з Укрзалізницею. Автобуси надійніше перевіряти за телефонами автостанцій і розмовами з місцевими жителями.
4. Збережіть скріншоти розкладів і корисних телефонів (наприклад, автостанцій). Відкриті сторінки можуть не завантажитися в офлайн-режимі, в селі може не працювати саме ваш мобільний оператор тощо.

Незручності харчові

Де поїсти – це рідко є проблемою у 2021 році. Якщо не кафе з домашньою їжею, то кіоск із гарячою канапкою ви точно знайдете в багатьох селах. Але збереглися ще місця в Україні, де не буде навіть «багети з Бичкова». 

Людина, що їде з міста в село хоча б на один день, може міркувати так: ось на карті є магазин, куплю там якийсь йогурт з булочкою. А приїжджаєш – магазина нема. Був, карта не брехала, але закрився тиждень тому. Або не закрився, а продавчиня поїхала на хрестини, приходьте завтра. 

Або навіть і є магазин, але в ньому не купиш мультизернові хлібці, кефір і яблуко. Заходиш у єдиний на село магазин десь у Дземброні, а там – нічого їстівного. Молочних продуктів нема – хто ж у селі купуватиме сметану в магазині? Фруктів теж може не бути. Що буде? Батончики, цукерки, горілка-вино, різні солоні «шуршики» до пива. Ну максимум, буде хліб, і це врятує вас. 

Тому готуватися до відрядження в село треба так, наче ви йдете в похід у гори. Тобто забезпечити себе всім потрібним, щоб бути на самозабезпеченні. А досвід гір підкаже ще одну штуку: їстівну і здорову їжу завжди можна роздобути в місцевих. 

П’ять практичних порад:

1. Якщо їдете в далеке село, запасіться продуктами на обід-вечерю. Канапки, кефір-йогурт, сухі перекуси з горіхів, сухофруктів і вівсянки, – все це беріть із собою. Харчовий термос може врятувати також. Їжа в ньому буде тепла кілька годин. 
2. Якщо плануєте ночувати, беріть із собою горнятко і чай, каву та вівсянку на сніданок. Швидко поснідати або принаймні випити чаю зможете будь-де, де знайдете електрочайник. 
3. Я ніколи не возила з собою кип’ятильник. Але вважаю, що і ця старомодна штука може стати в пригоді. 
4. Якщо ви десь не доїли, не соромтеся, загорніть їжу на завтра. 
5. Вас точно запросять на чай чи каву. Тому добре мати з собою щось «до чаю»: пачку печива, шоколадку. Щоб не бути з пустими руками. Для нас це може здаватися дрібницею, а хтось може обмежувати себе в солодкому, бо не перша необхідність. 

Незручності житлові

Ночувати можна в наметі, а можна в готелі. Між цими крайнощами існують вписки, друзі, CouchSurfing, Airbnb та жінка, яку ви зустріли на базарі і яка здала вам за копійки кімнату доньки, котра поїхала на сезон до Польщі.

Коли їдеш у відрядження надовго, не варто нехтувати зручним «домом». Місцем, куди можна в будь-який момент прийти, перепочити, зігрітися, перекусити. А що головне – місцем, де ви зможете розслабитися й не будете змушені ні з ким говорити. Бо ж у журналістській поїздці головне, що ви робите, це слухаєте, запитуєте і записуєте. Тому й відпочити іноді хочеться саме від розмов та людей. 

Ідеальне житло у відрядженні – таке, де ви будете максимально незалежні. Ключ у вашій кишені, електрочайник і розетки в кімнаті тощо. З іншого боку, якщо хочете відчути сповна й зрозуміти атмосферу місця, варто жити у місцевих. Але добре подумайте, перш ніж погодитися на чиєсь запрошення. Наприклад, якщо пишете про конфліктну ситуацію, ці люди можуть представляти одну зі сторін цього конфлікту, тому варто задуматися, чи лишатиметеся ви нейтральними, живучи з ними. 

Якщо не довіряєте місцю, де ночуєте, тримайте гроші і документи під подушкою чи принаймні десь коло себе. Лягаючи спати, тримайте речі зібраними, щоби за потреби можна швидко схопити рюкзак і вийти. Дрібка параної не зашкодить. 

П’ять практичних порад

1. Деколи добре мати спальник і термобілизну, а ще теплі і тонкі шкарпетки.
2. Беріть із собою заряджений power bank – на випадок, коли розетка, в яку ви на ніч поставили заряджатися телефон, виявилася неробоча.
3. Взимку виручить сушка для взуття. 
4. Подзвоніть напередодні у готель чи хостел, де збираєтеся зупинитися. Перевірте, чи це місце існує.
5. Якщо хочете заощадити на житлі, не шукайте онлайн, а запитайте на місці, хто здає житло. 

Головне, не журіться і не нарікайте на відсутні автобуси, магазини з мерзлими рибними бургерами і холодні батареї. Бо для вас ці незручності тимчасові, а для когось можуть бути щоденні. 

 

Головне зображення Eduard Militaru