Як створювати відеоконтент, коли половина планети на карантині.

Юсуф і Сумайя Омар організували проект Hashtag Our Stories, щоб навчити аматорів професійно розповідати історії за допомогою відео на різних платформах. Під час другої зустрічі StayAtHome Media Stories від LMF вони поділилися, як працювати з відеоконтентом в умовах локдауну і як у цьому допомагають інновації. 

Завчасна ізоляція

Минулоріч Юсуф виступав на головній сцені LMF ― він був в окулярах з вбудованою камерою. Цьогоріч Юсуф знову у такому ж гаджеті, проте у своїй квартирі в Південно-Африканській Республіці. 

Країна перебуває під жорстким локдауном. Виходити з дому дозволено лише за нагальної потреби в магазин чи лікарню. Юсуф каже, що влада детально пояснює, чому ввели такі заходи, оприлюднює статистику: «Прозорість у цій ситуації викликає повагу до обмежень. Багато людей захворіють на COVID-19, і питання тільки в тому, чи встигне країна підготуватися»

«Пік у ПАР прогнозують на вересень. Зараз у нас невелика кількість заражень. Тож це триватиме ще дуже довго», ― додає Сумайя з іншого віконця Zoom. 

Hashtag Our Stories ― кросмедійний проект, який щодня продукує відео. Навіть в умовах карантину. У цьому допомагають інновації, велика спільнота і підхід до поширення контенту. 

Відео з чотирьох стін

Окрім окулярів з камерою, на Юсуфі ― віртуальна маска. Схожа на кольорові роги антилопи. На фоні ― картина водопою посеред пустелі. Відео зависає, тож час від часу видно тільки посіпування ріжок. 

Тим не менше, Юсуфа добре чутно ― він швидко й енергійно розповідає про те, як Hashtag Our Stories живе під час карантину. У цьому допомагає спільнота з 3 000 журналістів і журналісток у 140 країнах світу, яких раніше Юсуф і Сумайя тренували розповідати історії за допомогою мобільного телефону. Саме ці люди створюють контент для проекту ― так було і до карантину, так це працює і тепер. 

«Це шалений час для журналістів і журналісток, ― додає Сумайя. ― Усе так швидко змінюється через соціальне дистанціювання та ізоляцію, ми працюємо інакше, ніж звикли. Змінюється спосіб розповідання історій». 

Юсуф пояснює: навіть в умовах карантину можна отримати доступ до неймовірних історій з усього світу завдяки user-generated content. Команда Hashtag Our Stories перевіряє інформацію, займається продакшном, але сам контент надають користувачі або ж спільнота проекту.

«Ми не можемо використовувати звичні інструменти в такі незвичайні часи, ― цитує Юсуф генерального секретаря ООН Антоніу Гуттериша, і вже від себе додає: ― Можливо, історія коронавірусу ― більша ніж будь-яка, яку нам коли-небудь доводилося висвітлювати».

Наразі Юсуф радить сфокусуватися на тому, що практично кожен і кожна мають телефон з камерою ― це дозволяє отримувати контент з будь-якої точки світу. Важливо, щоб ці історії пропонували конструктивне вирішення кризи, спричиненої коронавірусом. 

А щоб контент був різноманітним і сприяв поширенню достовірної інформації, команда Hashtag Our Stories пропонує чотири підходи: 

  1. Ексклюзивний user-generated content. Його варто використовувати регулярно і будувати свою спільноту. Так Юсуф і Сумайя зуміли розповісти про расизм стосовно азійців через коронавірус, не виходячи з дому. «Наш пошук героїв та історій ― це комбінації кількатисячної спільноти та людей, що безпосередньо до неї не належать. Ми знаходимо їх у соціальних мережах, а також проводимо серед них пітчинги ідей. Люди мають телефони в різних країнах, тож можуть знімати для нас. Але ми не просто беремо від них контент ― цінність у тому, що ми навчаємо їх, даємо чіткі вказівки», ― розповідає Сумайя. 
  2. Лінзи доповненої реальності. До цієї категорії відносяться маски, як на Юсуфові ― вони можуть бути дійсно масками, що віртуально закріплені на голові, а можуть бути будь-якими предметами чи процесами на відео. Одна з лінз, яку створила команда ― про правила гігієни і соціального дистанціювання. Герої чи героїні використовують її, щоб показати, що не варто торкатися обличчя або ж як правильно мити руки: рожеві анімовані руки просто з’являються у кадрі, а людина вже сама підлаштовується під них і грає мімікою. Юсуф каже, що лінзи допомагають створювати правдивий контент, адже в них уже міститься перевірена інформація і змінити її користувачі не можуть. Він вважає: «Ми можемо знайти нові шляхи поширення вартісних історій і протидії фейковим новинам завдяки інструментам, що залучають аудиторію і доповнюють реальність. Так ми переходимо до якісної громадянської журналістики». А Сумайя додає, що лінзи доступні всім користувачам і можуть допомогти їм вдосконалювати власний сторітелінг. 
  3. Wearable journalism. «Це стосується саме моїх окулярів. Так ми навчаємо людей розповідати історії дійсно такими, як вони їх бачать», ― показує Юсуф на гаджет. У кутиках лінз помітні камери і мікрофони. Тепер навколо нього плавають жовті риби, а на обличчі ― віртуальна пірнальна маска. Команда надіслала такі окуляри людям, що висвітлюють історії добра і боротьби проти коронавірусу ― наприклад, допомоги безхатькам або ж створення засобів захисту для медиків зі сміття. 
  4. Соціальна VR. Відповідаючи на виклики ізоляції, Юсуф і Сумайя створили віртуальну спільноту ― у VR-окулярах можна спілкуватися з людьми з інших країн, взаємодіяти з ними і не почуватися так самотньо. Юсуф пояснює: «Ми створили віртуальний міст між людьми. Для цього навіть не обов’язково використовувати VR-окуляри. Ця технологія мала багато скептиків, але я думаю, що у 2021 році ми будемо будувати цифрове середовище саме з її допомогою».

За кілька хвилин з голови Юсуфа стричать рожеві квітучі гілочки. Сумайя помічає і посміхається. 

Правила для початківців  

У Facebook аудиторія дійсно хоче поширювати контент, адже життєпис ― це цифрове відображення переконань. Натомість у Snapchat користувачі та користувачки молодші і не бояться говорити на чутливі теми ― наприклад, гендер чи сексуальність. А в Instagram головне ― побудувати діалог і створити спільноту навколо специфічного контенту. Та незважаючи на ці відмінності, для будь-якого відеоконтенту пасуватимуть однакові правила. 

Отже, Сумайя радить: 

  1. Найважливіші у відео ― перші 3 секунди. Тож це повинна бути шокуюча чи інтригуюча інформація, щоб людина продовжила перегляд.
  2. Поставити питання до аудиторії і не дати відповідь. Це створить певну напругу та цікавість, заохотить людей дізнатися, що ж далі і додивитися відео. 
  3. І ще одне питання чи заклик наприкінці. Це спонукатиме глядачів і глядачок написати власну думку в коментарях або ж поширити відео. 

Поки Сумайя говорила, Юсуф за допомогою маски перетворився на брюнетку. Модераторка Наталія не стримує сміху, а він цілком серйозно продовжує: «Не забувайте запитувати себе кожні 15-20 секунд, чи достатньо у відео напруги, чи дійсно те, що ви показує, зацікавлює». Дізнатися, що саме працює, можна завдяки A/B тесту ― можна слідкувати за поведінкою аудиторії і через незначні зміни у відео коригувати її, створюючи більше переглядів. «З допомогою малих змін можна вплинути на поширення історії загалом», ― пояснює він.

Також важливий заголовок і підводка до відео. Сумайя каже, що часто це роблять абияк наприкінці, але краще, щоб автори й авторки приходили не тільки з ідеєю історії, а і з можливими заголовками. Адже часто від нього залежить, чи будуть люди взагалі переглядати контент. 

Але все ж найважливіше ― відрізнятися від інших сторітелерів. Для цього варто створювати власну спільноту та використовувати інновації, експериментувати. Не варто перетворювати свої відео на рекламу чи телепродукт, використовуючи надмір техніки. «Людям треба тільки хороший сторітелінг ― і більше нічого», ― підсумовує Сумайя. 

Остання маска Юсуфа ― кумедні вирячені очі. 

 

Цьогорічний Львівський медіафорум скасували через пандемію коронавірусу. Але команда LMF розпочала серію вебінарів про медіа з експертами й експертками, що були б на форумі ― StayAtHome: Media Stories. 

Текст із попередньої зустрічі з Франаком Вячоркою тут.

Наступною буде зустріч із Пулітцерівським лауреатом Томом Холманом, вона відбудеться 1 травня. Деталі тут.

Головне зображення Adrien Ledoux 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.