Як полтавське видання поєднує соціальні проєкти з журналістикою.
ЗМІСТ – це єдиний в Україні інформаційний ресурс з краудфандинговою платформою та петиціями. Окрім того, під брендом «ЗМІСТ» існує книгарня, кав’ярня та креативна рекламна агенція. У серпні 2017 року, його заснувала ГО «Полтавська платформа». Керівник ресурсу Олексій Сердюков розповів Medialab, які зміни у місті можна робити за допомогою ЗМІ.
Активістам для активізму
Ресурс створювався як не комерційний без реклами, без спонсорів, без підтримки влади, щоб об’єднати соціально активних громадян в одному місці й надати їм платформу для комунікації та майданчик для збору коштів на важливі ініціативи в місті. Також був розділ петиції, які б писали мешканці, щоб висвітлити та розв’язати суспільні проблеми.
«На платформі було відкрито понад 30 проєктів загальною вартістю понад 350 тисяч гривень. Перший проєкт, на який зібрали кошти – бронзова мініскульптура Енея. Крім цього, збирали на вольєр для бездомних котів у притулку, сценарій документального фільму, настільний теніс у сквері, суд проти міської ради у справах відходів, фестиваль “День вуличної музики”. Там, де необхідні суми не зібрались, автори переказували кошти на інші ініціативи», – редактор блогів та лонгрідів, журналістка Марина Антонюк.
За перші півтора роки існування, видання вийшло в трійку лідерів найбільш відвідуваних ресурсів у місті й досі тримає лідерство. Краудфандинг допоміг зробити видання впізнаваним: люди створювали проєкти й агітували друзів фондувати їх, крім того громадські діячі публікували свої блоги, позначали видання у дописах, що теж додавало активності. Як виявилось, популярності та впізнаваності додає новинна стрічка.
«До певного рівня ми набирали показники швидко, а потім темп сповільнився. Це дуже хороша причина переглянути своє ставлення до контенту, свої принципи, подивитись, чи ми дійсно зажди їх дотримувались», – додає Марина.
В гонитві за аудиторією, ЗМІСТ переманює читачів якісним контентом, крім того, для більшого охоплення поширюють новини у фейсбуці, інстаграмі й телеграмі. Є також ютуб-канал, але відео з’являються не часто. Пробували зробити розсилку з новинами й публікаціями, але вона не дала результату. Результат був від розсилки про краудфандинг адресованої зареєстрованим на сайті людям. Марина каже, її планують відновити.
Люди, які створюють ЗМІСТ
Редакція «ЗМІСТу» – це шеф-редактор, редактор блогів та лонгрідів, 4 журналісти, фотограф, який теж пише, і позаштатники, з якими працюють на постійні основи. Керівник проєктів та директор з розвитку в роботу редакції не втручаються. Плинності кадрів в редакції немає, буває, що люди звільняються, але знаходяться нові. Хоча, за словами Марини непросто знайти хорошого автора. Тут готові брати людей без великого досвіду в журналістиці, основне – бажання вчитися.
«Ми радіємо, коли нам пропонують теми. Шукаємо позаштатників у колі своїх знайомств і дуже добре, коли трапляється експерт у певній темі, такі люди можуть пояснити складні речі просто. Журналістика – це емоційно виснажлива робота. Було таке, що йшли люди, на яких зав’язано багато процесів, мусили перебудовувати все. Намагаємось дивитись на це по філософськи – людина йде, значить вона бачить можливості для розвитку», – говорить Марина Антонюк.
Один з грантів передбачав тематичний розвиток в напрямку кепшн відео. Їх замовляли у креативній агенції, в якій працюють відеооператори й монтажери. Наприклад, було відео до тексту про дозволи, які надавала міськрада останніх двох каденцій на встановлення МАФів. Також в креативній агенції є дизайнери, які роблять для редакції обкладинки для новин, лонгрідів, інфографіку.
Фінансова модель
«ЗМІСТ» існує за рахунок грантів, їх було декілька різного спрямування: на розвиток певного розділу, на відеопроєкти, на якусь конкретну тематику (зараз зосереджені на політичній).
«Хоча й гранти визначають загальний тематичний напрям, але тем жорстко не регламентують. Що добре – немає вимоги писати про тих, хто дає гроші, як це може бути з інвесторами. Наближаються місцеві вибори й буде багато фейків і дезінформації. Ми визначилися, що будемо робити матеріали, які б давали орієнтир виборцям, щоб вони більш свідомо підходили до виборів», – каже Марина.
У листопаді 2018 року Олексій Сердюков відкрив супутні бізнес-проєкти: книгарню, кав’ярню та креативну рекламну агенцію. 30% фінансування редакції становить дохід з них. Розглядають й інші можливості заробляти. Планують перезапустити сайт, тобто перейти на іншу платформу, яка дасть можливість для банерної реклами. Оскільки «ЗМІСТ» планувався як некомерційне видання, то сайт влаштований так, що на ньому немає можливості розмістити рекламу. Ще один напрямок, який планують розвивати – партнерські проєкти, вони були й раніше, але одиничні. Неодноразово надходили пропозиції розмістити замовні матеріали, але в редакції відмовляли.
«Пропонували рекламу гральних автоматів, чорнушну політичну рекламу. Цього ні за які гроші не будемо публікувати – це дуже сильна репутаційна втрата», – говорить Марина Антонюк.
Робили також інтерактивну мапу центру міста, вона дозволяє прогулятись Полтавою і прочитати інформацію про пам’ятки архітектури та знайти заклади де можна поїсти.
Завдяки гранту почали випускати друковану газету тиражем 15 000 примірників, вона безкоштовна і виходить раз на місяць. Матеріали в газеті з сайту, це ті тексти, які отримали резонанс. Також це колонки й оголошення про збір коштів на лікування. Інколи можуть бути не найбільш читані матеріали, а ті що чіпляють: про культуру чи історію.
«Є люди які споживають новини з інтернету, а є люди, які віддають перевагу друкованим газетам і телевізору. І ми б хотіли щоб вони ставали більш грамотними, перебірливими у споживанні інформації та знали, що мають альтернативу. В людних місцях стоять працівники в брендованих жилетках ЗМІСТу, і роздають газету. Щоправда, безкоштовні газети асоціюються з передвиборчою агітацією. Доводиться боротися з упередженням про неякісний контент», – зазначає Марина.
Стрічка новин і журналістика рішень
Матеріали, які роблять журналісти можна поділити на новини й публікації, а раз на день в робочі дні виходить лонгрід. Їх вдається писати завдяки позаштатним авторам, які отримують гонорари. Штатні переважно наповнюють новинну стрічку. «ЗМІСТ» пише про політику, медицину, соціальну сферу, освіту, культуру. Деякі журналісти спеціалізуються на кількох галузях і пишуть переважно про них, але загалом всі універсальні.
«Ми не публікуємо клікбейт, новин з жовтими заголовками, криміналу. Не можу сказати, що зовсім ігноруємо кримінальні новини. Якщо стається щось глобальне, то телефонуємо у відповідні управління, беремо коментарі посадових осіб і випускаємо розширену новину, щоб вона мала користь для читача, а не лише повідомляла про якийсь жахливий випадок. Хоча ми перевіряємо інформацію, але бували випадки що у коментарях нам писали про помилки. Доводилось виправляти тексти й пояснювати читачам, чому публікували неперевірену інформацію і просити вибачення», – розповідає журналістка.
Блоги ведуть або конкретні люди, або ж це публікації лідерів думок, взяті з соціальних мереж. На сайті є можливість коментувати, але люди не дуже нею користуються, натомість активно коментують публікації на сторінці у фейсбуку.
«Ми відстежуємо коментарі: питання чи реакції. Намагаємось на все відповідати, але цьому ще вчимося. Нам часто пишуть повідомлення в фейсбуку з пропозиціями до афіші», – говорить Марина Антонюк.
У багатьох відомих західних медіа є рубрики, що підтримують журналістику рішень. Нещодавно такий розділ зробив і ЗМІСТ, її принцип такий: журналіст їде в інше місто і на його прикладі розглядає проблему, яка є актуальною для Полтави. Вивчає позитивний досвід її вирішення, описує її й робить підсумки, що із цього могло б засвоїти наше місто. Наприклад, перший текст з рубрики був про центр для безпритульних тварин у Чернівцях, після історії про його роботу, журналісти запропонували розв’язання цієї проблеми у Полтаві.
«Важко сказати де межа між активізмом і журналістикою. Ми робимо свою справу і намагаємось робити її добре. «ЗМІСТ» створювався для соціально активної спільноти, в такому напрямку його і розвиваємо», – каже Марина.
Photo by Natalya Letunova on Unsplash
