Як поєдналась любов до роботи з текстами, фотографія та виготовлення ножів. 

Відсьогодні Ростислав Кузик — головний редактор MediaLab. Майже 10 років він мешкає у Львові. Філолог-полоніст, який цікавиться медіа, пише поезію, займається перформансом і виготовляє ножі. З MediaLab Ростик познайомився ще у 2016 році, коли вперше став волонтером на IV Lviv Media Forum.

Розказувати чужу історію йому завжди легше, бо щоразу, коли просять розповісти про себе — вагається, з чого слід почати: представляти себе як поета чи філолога? Чи як перформера? Або як фотографа? Втім, це лише частина того, чим він займається. 

Ми попросили Ростика розповісти про себе важливе, аби ви могли ближче познайомитись.

Пивоваріння і література

Після закінчення школи я був налаштований вступити на журналістику у Львівську Політехніку. Проте мої стосунки з цим університетом зіпсувались ще до початку навчання. Я здав творчий конкурс, але через негативний досвід, який отримав під час нього, зрозумів, що не хочу навчатись у цьому університеті. Водночас мене заінтригувало кардинально інше — професія пивовара. Так я вступив на бродильне виробництво. 

Після перших тижнів навчання я зрозумів, що помилився. Я романтизував цю професію і не довідався про неї усе, що слід було. Готовим до п’яти різних хімій, електротехніки й інших жахливих для себе предметів я не був. Мені кортіло забрати документи з цього коледжу, однак з часом я звик. Тепер радію, що таки не покинув коледж, адже навчання там дало мені набагато більше, аніж мало б дати: я зрозумів, чого хочу насправді.

Ще під час навчання у коледжі я почав активніше писати поезію і виступати на поетичних читаннях. Тому вирішив відмовитись від журналістики та вступити на філологію. Спершу планував податись на україністику, але оскільки трохи знав польську ще з дитинства, вибрав саме її. Після бакалаврату я перевівся на літературну творчість, бо мені було мало літератури на полоністиці.

Поезія і метал

Література  — моє найбільше зацікавлення. У ній я вже обжився і дослідив найближчі до себе терени. Вже три роки разом з моїм близьким другом та поетом Павлом Щепаном ми розвиваємо Літературне роз’єднання «Грань». Організовуємо поетичні акції, перформанси та читання. Зараз якраз працюємо над поетично-звуковим перформансом «Метал» у рамках міського проєкту Art Resistentia.

Фото з перформансу «Камера снів», 2019. Фото: Офіс Львів — Місто літератури Юнеско

Також я займаюсь фотографією (в основному — вуличною), перформансом, відео- та аудіопоезією — раз у рік-два методом аудіоколажування записую альбом із власними поезіями. Часом друзі жартують, що нормальні поети видають збірки, а я — альбоми.

У вільний від роботи час люблю попрацювати руками: робити щось із дерева, працювати з металом, створювати щось, до чого можна торкнутись. Найчастіше я роблю ножі —  певною мірою це медитація і, звісно ж, відпочинок від розумової праці.

Усі ці заняття вважаю вкрай естетичними. У фотографії та речах ручної роботи не менше поезії, аніж у самих віршах. Усе це — робота зі стихіями: зі світлом, металом, мовою. Вони наповнюють мене і я вже не уявляю себе без них.

Про журналістський досвід

Мій досвід у журналістиці невеликий і пов’язаний в основному із культурною журналістикою.

Я писав статті для журналу Артефакт — медіа про історію та культуру, яке заснував мій друг, журналіст та поет Роман Коржик. Матеріалів було небагато, але я вкладав у них усі сили та вміння. Іноді досі переглядаю статті про залізничні станції Львова чи про поетів-позахмарників із ностальгією й трохи із внутрішньою критикою, бо сьогодні писав би ці матеріали інакше.

З 2018 року я пишу новини й репортажі з концертів для Daily Metal — онлайн-видання про важку музику. Туди доводилось писати й рецензії на альбоми. У 2020 я був автором та ведучим програми «Залізна книга» на радіо Garta, яке є частиною Daily Metal та Рок Радіо UA. Це програма про поезію в українській метал-музиці.

Про знайомство з MediaLab

У 2016 році, за кілька місяців до IV LMF, завдяки рекомендації колеги я закохався у репортаж (досі дуже люблю і часом перечитую «Імперію» Капусцінського і «Білу гарячку» Гуґо-Бадера). Опісля та ж колега розповіла мені про Медіафорум і їхню потребу у волонтерах, а самі організатори вже під час підготовки розповіли й про MediaLab.

Ідея медіа про медіа мене зацікавила відразу,  щойно я дізнався про MediaLab. Порадами із публікацій в розділі «Як писати тексти» я часто користуюсь і досі.

Про ідеї та плани

Спершу мені необхідно освоїтись, зрозуміти, як працюють навіть найменші деталі цього механізму. Спробую розширити тематику матеріалів. Думаю, що можна частіше писати про теми, які стосуються взаємодії з інформацією, маніпуляцій в українських медіа, пропаганди, роботи журналістів/-ок в екстремальних умовах (у гарячих точках, під час катаклізмів тощо). Також планую більше уваги присвячувати культурній журналістиці та фотодокументалістиці.

Також мені хотілося б трохи оновити зовнішній вигляд MediaLab. Можливо, додати нові розділи — наприклад, спецпроєкти чи лекторій. Сподіваюсь, читачі й читачки не відчують дискомфорту через зміни у команді проєкту, а робота з авторами та авторками швидко налагодиться.  Я старатимусь, аби усі й надалі отримували якісні матеріали вчасно, а проєкт ріс та розвивався.

Фото: Микола Матвіюк

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.