Чому в медіа так багато поганих новин та як вони впливають на читачів.
Діти в Африці страждають, Трамп та його команда руйнують демократію, а Кім Чен Ин або Індія разом із Пакистаном скоро підірвуть планету до дідька. Епідемії, аварії, вбивства — відкрийте мало не будь-яке ЗМІ і прочитаєте про це. Однак чи справді в житті так багато негативу, як про це пишуть медіа? Професор психології Гарвардського університету та популяризатор науки Стівен Пінкер пояснює, чому видання перебільшують із поганими новинами і чому це зле для нас із вами. Для MediaLab роздуми Стівена адаптував Захар Процюк, співавтор The Old York Times — телеграм-каналу, де можна прочитати україномовні перекази розлогих матеріалів світових медій.
Дисбаланс на користь негативних новин у медіа має декілька причин. По-перше, новини розповідають про зміни, які сталися попри очікування, або навпаки: всі чекали, а сподіване не відбулось. Про те, що не сталося, бо й не мусило, зазвичай не пишуть: пілот зумів уникнути авіакатастрофи або злочинець не зміг порушити закон. Хіба це когось дивує? Ні, бо це нормально. Якщо вдалося уникнути катастрофи, біди чи трагедії, про це, швидше за все, ніхто не дізнається.
По-друге, причини для добрих та поганих новин з’являються з різною динамікою. Вбивства, катастрофи, політичні скандали — це стрімкі конкретні події, які легше помітити й описати. Стівен Пінкер порівнює сучасні медіа зі спортивними коментаторами, які зосереджуються на тому, що відбулося сьогодні, вчора чи з часу минулого випуску. Через такий підхід позитивні довготермінові тренди, як от зростання середньої тривалості життя, залишаються в новинах поза увагою.
Новини про здебільшого сумне й погане можуть викривити сприйняття реальності, вплинувши на евристику доступності. Цей психологічний термін означає схильність людини оцінювати ймовірність певної події чи її частоту через те, наскільки легко на думку спадають приклади таких подій. Простіше кажучи, що легше нам щось пригадати, то сильніше здаватиметься, що це може з нами трапитися. Такий механізм призводить до того, що люди схильні перебільшувати значення і вплив на своє життя подій, про які почули зі ЗМІ.
Яскравий та емоційний прямий репортаж із місця терористичної атаки запам’ятовується значно краще, ніж, наприклад, статистика про кількість смертей від малярії, хоча від цієї хвороби щороку помирає в десятки разів більше людей, ніж від тероризму. Стівен Пінкер наводить статистику: американці вважають, що більше людей помирає від торнадо, ніж від астми. Насправді від торнадо в США гине 50 осіб на рік, а від астми помирають чотири тисячі.
Згідно з опитуванням 2016 року, більшість американців спостерігали за новинами про ІДІЛ, а 77% опитуваних погодилися, що «ісламські бойовики із Сирії та Іраку створюють серйозну загрозу для існування та виживання США». Піарники Ісламської держави, мабуть, були приємно вражені від таких цифр, однак очевидно, що ці побоювання мають мало спільного з правдою.
Евристика доступності особливо помітна серед тих, хто зловживає новинами. Негатив не лише породжує негатив, але й призводить до апатії. Якщо навколо все було, є і буде погано, навіщо намагатися щось змінити? Навіщо жертвувати гроші на благодійність і голосувати на виборах, якщо це все одно ні на що не вплине?
Аналітик даних Калев Літар проаналізував емоційне забарвлення кожної статті New York Times із 1945 по 2005 рік, а також архіви перекладених статей та телепрограм із 130 країн із 1979 по 2010 роки. Дослідник визначав емоційний тон статей за кількістю позитивних та негативних слів, а також їхніх контекстів. Результати показали, що сьогодні новини негативніші, ніж 40-50 років тому.
То що робити? Може, дослухатися до порад швейцарського письменника Ральфа Добеллі та перестати читати новини? Він порівнює їх зі шкідливою їжею і вважає, що новини дезорієнтують, крадуть час і не приносять ніякої користі. Якщо ж ви не готові до таких радикальних кроків (я, наприклад, ні), перегляньте хоча б 23 графіки від Vox, які показують, що у світі жити стало значно краще.
Головне зображення George Desipris
