Як і для кого працює «Український портал Туреччини»
Чи знаєте ви щось про те, чому в Туреччині дуже люблять котів? Або про те, чого українські поліцейські їдуть туди працювати? Або ж за що в Туреччині заведено давати чайові? Якщо не знаєте, ми розкажемо вам про місце, де тексти на ці і схожі теми можна знайти українською мовою.
«Український портал Туреччини» або Ukr-Ayna — це медіа, що розповідає історії українців, які переїхали в Туреччину, інформує українську діаспору про головні новини Туреччини, а також руйнує стереотипи про людей, які туди переїжджають.
MediaLab розповідає, як працює це видання, яка його основна мета та чи має воно фінансову підтримку від України.
***
Редакторка й журналістка Катерина Шафак каже, що видання, яке спершу називали порталом української діаспори, розпочало роботу 4 роки тому за ініціативи Української спілки в Анкарі.
Ідея створити портал з’явилася у голови Спілки Юлії Білецької.
«До переїзду в Анкару я багато років працювала журналісткою в Україні. Ми познайомилися з Юлею, вона розповіла мені про своє бажання створити українське медіа в Туреччині, цільовою аудиторією якого б стала українська діаспора, — каже Катерина Шафак. — Коли я отримала пропозицію, було трохи страшно. Я подумала: а про що ж там писати? Думала, що після того, як ми напишемо кілька десятків матеріалів, теми просто закінчаться. Проте варто було лише почати. Після цього знайшлися і теми, і аудиторія».
Катерина каже, що упродовж двох років видання працювало виключно як інформаційний портал для української діаспори, однак потім аудиторія медіа почала рости.
Читачами видання стали туристи, які приїжджають в Туреччину з України; люди, яким подобається ця країна, які вивчають турецьку. До аудиторії видання належать навіть фанати й фанатки турецьких серіалів.
«Коли ми побачили, що наша аудиторія росте, почали перекладати на українську статті із турецької, створювали унікальний контент, якого немає в інших українських медіа.
Ми знаємо, що зараз багато туристів приїжджають в Туреччину, а україномовної інформації про тутешні локації та курорти дуже мало. Найбільше статей на цю тему можна знайти англійською і російською мовами.
Зараз ми потрохи заповнюємо цю нішу, щоби україномовним туристам було зручніше подорожувати, складати собі маршрут. Також нас читають люди, які один раз були на відпочинку і їм сподобалася ця країна. Або ті, хто планує сюди переїхати».
Чому медіа читають не лише в Туреччині, а й в Україні
Попри те, що аудиторія видання зросла, його основна мета незмінна: зробити все для того, щоби українці, які проживають в Туреччині, знали, що там відбувається.
«У такий спосіб ми хотіли змінити імідж українців в Туреччині, адже читаючи локальні новини українською, українці перестають бути наляканими “чужинцями”, які не знають турецької й відповідно — не розуміють, що відбувається в країні.
Ми ж хотіли, щоби українці, які переїхали в Туреччину, були обізнані, могли підтримати розмову з іноземцями тощо, — пояснює Катерина. — Вже потім ми побачили інтерес до видання з боку України.
За останні півтора року до нас за коментарями чи роз’ясненнями щодо того, що відбувається в Туреччині, часто зверталися українські ЗМІ, — “1+1”, “Бі-Бі-Сі”, 4-ий канал й інші. Для них ми стали таким собі українським корпунктом в Туреччині».
За словами Катерини Шафак, їхнє видання не пише про політику, релігію чи життя зірок.
«Оскільки робота на сайті не є для працівників редакції основною й все тримається на нашому ентузіазмі, ми торкаємося переважно тих тем, які цікавлять нас самих.
Ми не хочемо витрачати сили і час на те, щоби писати про якусь акторку, яка зробила пластичну операцію чи втретє вийшла заміж. Це можна почитати деінде, а нас такі теми не цікавлять», — розповідає Катерина.
За два роки роботи, як розповідає редакторка, портал переріс у повноцінне медіа.
«Це важливо, адже ми почали помічати, що за останні роки тут з’являється чимало російських видань. Якщо почитати те, що вони пишуть про Туреччину, складається враження, що тут ледь не апокаліпсис: все дуже погано.
Тому важливо подавати іншу, збалансовану точку зору на події. Зараз ми займаємо нішу українського медіа в Туреччині. Ми знайомі з послом України, нас підтримують дипломатичні установи — МЗС, Генеральне косульство в Стамбулі, консульство в Анталії, Посольство Турецької республіки в Києві.
Якщо потрібно зробити якесь оголошення чи дати роз’яснення, представники установ звертаються до нас. Тобто ми пишемо не лише про щось розважальне чи пізнавальне, а й на серйозні теми: ми проводили ефіри з представниками посольства, юристами тощо», — додає Катерина.
«Ми розвінчуємо стереотипи про українців, які тут проживають»
«Український портал Туреччини» працює ще й для того, щоби розвіяти стереотипи про українців, які переїхали в Туреччину. І не лише стереотипи, що ширяться серед тих, хто вже переїхав, а й ті, що побутують в Україні.
«Багато людей вважають, що із України в Туреччину переїжджають лише жінки, аби вийти заміж за турків. Це не так. Я, наприклад, переїхала сюди задля роботи в університеті, і за кілька років видала тут п’ять книжок з викладання англійської мови.
Щоби зруйнувати стереотипи, ми розповідаємо історії людей, які вже живуть тут. Ті самі історії українок, які доводять, що вони приїжджають сюди не лише тому, що їх привіз чоловік.
Наприклад, ми описували історію піаністки, яка шукала роботу в Україні, побачила вакансію в Туреччині, подала заявку, отримала роботу в консерваторії й приїхала сюди. Зараз вона успішна викладачка, вже дає й свої концерти.
Також ми писали про родину з України, яка організувала в Туреччині гольф-клуб, про українку, що створила власний бізнес і шиє сукні для вагітних. Таких історій є багато і вони цінні», — розповідає Катерина Шафак.
Від самого початку видання писало двома мовами — турецькою і українською.
«Зараз ми більше розвиваємо турецьку частину, з чим нам допомагають інтерни, яких ми беремо на стажування», — каже редакторка.
Стажери разом із редакцією наповнюють портал і в такий спосіб практикуються у журналістиці.
«Ми перекладаємо статті, наприклад, з категорії лайфстайл. Розповідаємо про те, як жінка забрала до хати худобу, щоби та не мерзла на вулиці. Або ж як чоловік через карантин втратив продажі у своїй крамничці й щоби виправити ситуацію, перевернув вивіску магазину вверх ногами.
Через це до нього почали приходити люди й вказувати на те, що вивіска стоїть неправильно. Між ними і продавцем починалась розмова, і, зрештою, люди робили там покупки. Ось такі історії — це наш формат», — додає Катерина.
За словами редакторки, не весь контент на сайті, що виходить українською, дублюється й турецькою.
«Щоби дублювати все двома мовами, потрібно мати більший ресурс. Наші ресурси наразі обмежені. Крім цього, контент цими мовами різний, бо аудиторії, які його споживають, теж різні.
Турецькою нас читають турки. І якщо українцям потрібно більше інформації про Туреччину, про те, що тут відбувається, то туркам навпаки цікаві тексти про Україну», — розповідає Катерина Шафак.
Попри плани розвивати «турецьку сторону» видання, редакція поки більше фокусується на темах для україномовної аудиторії, адже вона — більш активна.
«На нашій сторінці у фейсбуці зараз близько шести тисяч підписників, але один пост часом може охопити і 100 тисяч людей. Також пости багато поширюють, ми отримуємо фідбеки від читачів, — каже редакторка. — Люди розповідають, що їм подобається те, що ми робимо; подобається, що ми не пишемо про знаменитостей чи політику».
Хто створює контент
Крім Катерини Шафак у редакції видання працює його засновниця Юлія Білецька та коректорка Марина Магда, яка проживає в Україні.
«У всіх нас є основна робота, тому порталу ми приділяємо вільний час, — кілька годин ввечері. Був момент, коли я хотіла це все покинути, не витрачати на роботу у виданні свій вільний час.
Але потім я дивлюся на кількість лайків під постами, кількість переглядів на сайті, навколо себе бачу людей, що нас читають, і розумію, що ми робимо потрібну справу, — допомагаємо українцям бути в курсі подій і не відчувати себе тут ізольованими», — каже редакторка.
Хостинг сайту й інші поточні витрати бере на себе Українська спілка в Анкарі.
«Якби в нас була фінансова підтримка, ми могли б розвиватися стрімкіше: найняти більший штат, розвивати турецьку версію сайту, активніше розганяти наш контент. У майбутньому, сподіваюся, все так і буде», — каже Катерина Шафак.
«Український портал Туреччини» вже мав співпрацю із «Емігрантським радіо», де щопонеділка представники видання розповідали в ефірі про Туреччину.
«Також ми почали робити живі репортажі. Цього нам дуже не вистачало через соціальну ізоляцію, що виникла внаслідок пандемії. Ми писали репортажі про відвідини культурних пам’яток, кулінарні репортажі. Хочемо продовжувати писати їх і у 2022-му році», — розповідає Катерина.
За її словами, у планах порталу — згрупувати всі інтерв’ю за тематичними рубриками, — бізнес, освіта тощо.
«У нас заплановані і прямі етери, зокрема і з новим послом України в Туреччині. Також найближчим часом хочеться більше розвивати саме турецьку версію, створювати більше лонгрідів та інтерв’ю», — підсумовує вона.
Схожі матеріали:
- Польські медіа не лише для поляків
- «Угорське слово в українському медіапросторі»
- Як працює видання українців в Польщі «Наше слово»
- «Якісна журналістика — це копати глибоко, а не стрибати по верхах»
- Зупинив трамвай, аби покурити з другом: як з локальних новин зробити популярний контент
Головне зображення: Engin Yapici
