Як працює онлайн-радіо «Бармаглот»

 …без реклами та зі ста п’ятдесятьма тисячами пісень у плейлисті.

Бармаглот – це ім’я абстрактного чудовиська з російського перекладу вірша Льюїса Керрола Jabberwocky. А ще це назва онлайн-радіостанції, яка поки що працює в тестовому режимі, а повноцінне мовлення розпочне в березні. На цьому радіо не буде реклами, пісні у плейлисті повторюватимуться раз на кілька місяців, в ефірі говоритимуть про кіно і філософію. Чому творці радіо «Бармаглот» вірять у його успіх?

Стасу п’ять. Сусідка Лєна в усьому його випереджає. «Вона молодець! Ти ще не читаєш, а вона вже читає… Ти щойно почав читати, а Лєна вже алфавіт напам’ять знає», – ятрять його рани батьки. Тож Стас починає читати з принципу. Одного дня, прийшовши з дитсадка, побачив подарунки – «Казки дядечка Римуса» та «Пригоди барона Мюнхгаузена». Відтоді центром його всесвіту стала книжка. Далі – музика, а ще кіно. Тепер Станіслав Тарасенко – лектор у кіноклубі Silentium, арт-директор мережі кінотеатрів, автор програми «Киноведы» та співзасновник онлайн-радіостанції «Бармаглот».

Стас та його колега по програмі «Киноведы» Антон Вербіцький придумали радіо «Бармаглот» першого січня 2016 року. «Ми сиділи за святковим столом і говорили про двадцяті-тридцяті роки минулого століття, коли не було телебачення. Люди вмикали радіо, слухали оригінальну музику та радіотеатр. І ми захотіли це відтворити», – розповідає він. Головна мета проекту, за його словами, – ділитися доброю музикою та  культурою.

– Культура – це ріка, – пояснює Стас. – Ти можеш прийти й напитись із неї. На лекцію про серіал «Чорне дзеркало» до мене прийшло сімдесят людей, а вчора на перегляд клубу – два десятки. І що, тепер сказати, що лекція супер, а фестиваль – ні? У культурі не діє правило «попит породжує пропозицію». Всі речі мають бути. Ось що в нас зараз грає? – він повертається до монітора, де йде стрім радіостанції. – Один із ранніх альбомів Бйорк, потім – джаз, далі Мусоргський, Том Вейтс… Справді якісна музика. А кількість лайків не має значення.

Стас здобув економічну освіту – як каже сам, для галочки, – в рідному Мелітополі, а ще рік навчався на біолога. Проте його справжнім життям залишалося читання книжок, слухання музики й перегляд кіно.

– Ми з Антоном шукали кіноклуб, до якого нам хотілося б ходити. Не знайшли – створили Silentium, – розповідає він. Тепер, аби читати лекції про кіно, йому часто доводиться жертвувати дозвіллям і можливостями заробити. Наприклад, до лекції про «Чорне дзеркало» потрібно було ще раз переглянути весь серіал.

Стас мешкає у Львові, однак «Бармаглот» не орієнтований лише на львів’ян: творці радіостанції прагнуть зробити її зрозумілою всім, хто знають українську чи російську. Вони не вважають інші онлайн-радіостанції своїми конкурентами, – мовляв, якщо послухати їхнє музичне наповнення, то вони мало чим відрізняються від FM. Радіо «Бармаглот», натомість, знайде той слухач, якому стандартне музичне радіо не підходить.    

– Якщо контент якісний, слухач знайдеться. Все моє життя доводить правильність цієї теореми, –  каже Стас. –  Я вже три з половиною роки веду щотижневу годинну програму про кіно, яка перетворилася на своєрідну кіношколу. Наприклад, ми беремо Жана-П’єра Мельвіля або Стенлі Кубрика й робимо про нього дев’ять-дванадцять випусків – слухач дізнається про митця все. Мені всі казали, що ніхто цього не слухатиме. Але ж слухають!  

Поки що слухачів у «Бармаглота» небагато: в середньому двадцять-тридцять людей за раз. Наростити аудиторію радіостанція, яка офіційно стартує у березні, сподівається за рік. А ось база композицій, що лунають в ефірі, в «Бармаглота» вже величезна – сто п’ятдесят тисяч.

– Я два роки добирав музику, – каже Станіслав Тарасенко. – Якщо зібрати всі онлайн-радіостанції України разом, вони стільки не матимуть. Хочу добратись до двохсот тисяч.

Зазвичай у ротації на музичній FM-радіостанції буває кількадесят, щонайбільше кількасот композицій. Із них частина – хіти, які лунають щогодини. Пісню, яку ви чуєте на радіо «Бармаглот», можливо, пустять в ефір за кілька місяців. Хітів тут немає: після Мусоргського в ефір піде Висоцький, потім – Том Вейтс. Не знаєш виконавця – заґуґли.

– Ми добиваємось емоції «Боже, я міг цього ніколи не почути!», – пояснює Стас. – Тому в нас один стрім, хоча на більшості онлайн-радіостанцій їх кілька. Вони ніби кажуть: «тут ми говоримо, а якщо вам не сподобається, то тут музика – тільки залишіться з нами!». «Бармаглот» так не робить: ми від початку не припускаємо, що вам щось не сподобається, бо викладаємось на повну. Як колись, ти повернув ручку, – Стас показує на старенький приймач біля ліжка, – і слухаєш: вибору немає.

Або як фільм, який покажуть по телевізору в певний час, і ти, побачивши його в телепрограмі, чекаєш кілька днів і сідаєш перед екраном. Зазвичай, якщо слухач натискає значок паузи на віджеті онлайн-радіостанції, ефір зупиняється. Натискає знову – продовжується з того ж місця. Радіо «Бармаглот» не зупиняється ніколи, натомість починає з того місця, яке зараз в ефірі в реальному часі. Ефір – це «об’єкт, який не можна перемотати, зупинити чи повторити».

Крім музики, в ефірі радіо «Бармаглот» будуть програми про культуру. «Киноведы», програма Андрія Бондаренка про філософію, експериментальні музичні програми. А ще – джингли, яких команда радіостанції записала вже понад вісімсот, цитати, притчі, літературні переклади іноземних пісень українською.

Натомість, української музики тут не так багато, як на інших радіостанціях. Квоти україномовного продукту поки що не поширюються на онлайн-радіо, а з-поміж українських гуртів, які б він поставив до ефіру добровільно, Станіслав Тарасенко називає два – «Воплі Відоплясова» та «Брати Гадюкіни».

На запуск проекту зібрали 38 тисяч гривень на спільнокошті «Великої ідеї». На запитання, як радіостанція, що принципово відмовилась від реклами, зароблятиме, Стас відповідає: «ніяк».

– Наше завдання – заробляти на чомусь іншому, – пояснює він. – У мене – кінотеатри, лекції, статті для журналу. В середньому я зараз витрачаю на радіо 350 доларів на місяць: на хостинг, інтернет, оренду апаратури, бухгалтера. Ми хочемо знайти спонсора, щоб вийти в нуль, – якщо спонсор, готовий давати десять тисяч гривень на місяць, знайдеться, взамін команда радіо готова записувати йому рекламу чи створити корпоративний радіострім.

Станіслав не вірить, що радіо вмирає. Каже, воно просто змінює спосіб доставки сигналу – ефір замінять онлайн-сервіси та мобільні додатки. «У Європі мобільний телефон уже не розрізняє FM і онлайн – ти просто вмикаєш свою улюблену радіостанцію», – каже він. Більшість традиційних радіостанцій однакові, тож, аби відрізнятися, «Бармаглот» пропонуватиме якісніший контент.

– Ти йдеш на роботу й чуєш в ефірі: «такий чудовий день, ти молодець, бадьорімось, нескафе!». Тим часом у нас: «твій день такий самий, як учора? Подивись у дзеркало, задумайся!» Це відразу повертає тебе до реальності. Я хочу, щоб люди слухали на нашому радіо, наприклад, програму, де обговорюватимуть фільм «Лобстер» Йоргоса Лантимоса. Послухав програму – подивився фільм. Або прозу Клайва Стейплза Льюїса. Послухав програму – почитав книжку. Ми хочемо, щоб люди здійснювали якийсь розумовий акт, – говорить Станіслав.

Зараз він керує вісьмома проектами, а незабаром планує запустити ще два – блог та сатиричний веб-комікс «Мавпа». «Мавпочки потрапляють у дуже цікаві з точки зору культури ситуації, які завжди закінчуються погано, – пояснює Стас. – Мавпа бере в руки книжку, читає прекрасну цитату, потім говорить якусь дурість – і кінець».