Поради для журналістів та журналісток.
Нещодавно Media Development Foundation запустили серію вебінарів «Психологія війни: як журналістам працювати з чутливими темами», під час яких експерти розповідають про особливості спілкування з представниками різних верств населення, які пережили травмуючий досвід. Одна з таких важливих тем в умовах війни — полон та люди, які в нього потрапляють.
Як спілкуватися з особами, які були звільнені з полону, під час одного з вебінарів пояснювали експерти Володимир Петухов і Олена Сек. Вони працюють з полоненими з 2017 року та супроводжували майже всі обміни, які були.
Зараз Володимир та Олена належать до групи фахівців з реінтеграції та постізоляційного супроводу Генштабу Збройних сил України.
Нижче — короткий конспект із порадами від експертів для представників ЗМІ, який підготувала Олександра Горчинська.
* * *
- Слідкуйте за лексикою
Журналісти працюють з людьми, звільненими з полону. Можна використовувати такі вислови: «звільнені особи», «звільнені люди». Проте говорити, що це інтерв’ю з «військовополоненим» — помилка.
- Перевірте, чи людина справді готова до розмови з вами
Проводити інтерв’ю варто тільки після того, як ваш потенційний герой або героїня вже отримали психологічну допомогу та справді готові до розмов такого характеру. Це також стосується людей, які не перебували в полоні, але тривалий час провели на окупованих територіях, або на територіях, де ведуться активні бойові дії, переховувалися в підвалах тощо. Не всі вони можуть бути готові одразу говорити із журналістами про пережитий досвід. Це треба розуміти. - Спитайте себе: для чого вам це інтерв’ю?
До чого ви хочете привернути увагу цією публікацією? Яка її мета? В залежності від цього вибудовуйте лінію розмови та готуйте питання. Ретельна підготовка — важлива складова будь-якого інтерв’ю, особливо — на чутливі теми, пов’язані з війною. - Подбайте, щоб людина почувалася комфортно
Подумайте, де саме ви хотіли би провести зустріч, та уточніть, чи комфортно людині перебувати в цьому місці. Важливо, щоб навколо не було сторонніх людей, а ваш співрозмовник почувався у безпеці. Експерти також радять брати з собою на інтерв’ю серветки та воду. - Починайте розмову правильно
Порада для вступного слова: поясніть людині, що її досвід є дуже важливим для вас. Це дозволить зменшити ризики ретравматизації, а також поставить людину в експертну позицію. Сприймайте її не як жертву, а як експерта, який пройшов полон, вижив, повернувся і готовий розповісти про свій досвід виживання іншим. Можна вибудувати логіку таким чином: йти за етапами перебування людини в полоні. Пам’ятайте, що травмуючі спогади можуть викликати не лише самі дні перебування в полоні, а також і моменти захоплення в полон та звільнення з нього. - Поважайте свого співрозмовника або співрозмовницю
Повага, делікатність, відповідальність і людяність — ось чотири критерії, які допоможуть журналістам встановити правильний вектор розмови з людиною. Не треба жаліти людей, які повернулися з полону. Жаліють — слабких. А ці люди не слабкі, бо їм вдалося вижити. - Ретельно попрацюйте над переліком питань
Ставте відкриті питання, не примушуйте людину відповідати, якщо вона цього не хоче. Питання «Чи правда, що з вами відбувалося ось це…?» й подібні можуть також сприйматися як примус. Не розпитуйте про делікатні, інтимні моменти. Або про те, що може повторно травмувати людину. Будьте дуже обережні з питаннями про тортури: не варто вдаватися у деталі та розпитувати, як саме і в який спосіб з людини знущалися ті, хто тримав її в полоні. - Дбайте про безпеку людей
Не варто розпитувати, кого ще ваш співрозмовник або співрозмовниця бачили в полоні — це функціонал розвідки, але не журналіста. До того ж, така інформація може нашкодити цим людям. Наприклад, подібні публікації можуть зірвати хід обміну полоненими. Так само експерти не радять журналістам подавати в матеріалі особисті дані: адреси, номери телефонів, контакти, дані родичів. Є ймовірність, що на людину можуть полювати — в такому випадку це спричинить додаткову загрозу. Те ж стосується й інформації про родичів, близьке оточення — краще не публікувати дані, які можуть нашкодити родині вашого героя або героїні. Пам’ятайте також, на родичів можуть тиснути, погрожувати їм чи намагатись завербувати. Ми не знаємо, як відбувався тиск на цю родину. - Вчасно зупиніть інтерв’ю
Якщо людина дає волю емоціям під час розмови — наприклад, плаче, стає агресивною, дайте їй можливість відреагувати. Не варто робити вигляд, що відбувається щось екстраординарне, якщо ваш співрозмовник заплакав. Так само не треба говорити, що «все добре» або «все буде добре». Спостерігайте за невербалікою: тремор, гострі мімічні реакції, тон голосу можуть вказувати на те, що співрозмовнику складно продовжувати і розмову краще припинити. Не бійтеся зупинити розмову, навіть якщо ви не запитали все, що хотіли би запитати — інтерв’ю може складатися з кількох зустрічей. - Не робіть зайвих висновків
Не варто героїзувати людину або ж навпаки знецінювати чи применшувати її досвід. І взагалі — намагайтеся не робити висновків з поведінки вашого героя або героїні, чи подій, які переживала ця людина. Пам’ятайте, що осіб, які потрапляють в полон, можуть вербувати, примушувати щось підписати або сказати на камеру. Ви не знаєте умов, за яких це відбувалося. Якщо вам відомо, що особа, яка перед вами, пішла на співпрацю з тими, хто захопив її в полон, не змушуйте її покаятися в тому, що вона робила під тиском. - Обережніше з емоціями
Якщо ви хочете, щоб ваш матеріал мав емоційне забарвлення та викликав у читачів емпатію, спробуйте досягти цього ефекту через позитивне, а не через негативне емоційне навантаження. Саме тому важливо задавати співрозмовникам такі питання: що допомогло їм вижити? Хто їх підтримував? Це — надважливо.
Читайте також:
Тримай хустинку
Потрійна травма
Як підготуватись до інтерв’ю
15 типових помилок інтерв’юера
Головне зображення: Isai Ramos
