… та чому Григорій Савич був хіпстером.
Він мав стати хірургом-урологом, але обрав радіо. Працював ведучим на «РадіоМан», «ФМ Галичина» та «Радіо Вголос», а одного дня за кавою з друзями вирішив створити власну радіостанцію. Без частот, без інвесторів та без студії — мандрівну, як філософ Григорій Сковорода. Ефірні мандри «Радіо Сковорода» не обмежились Львовом, а сягнули Києва і Стокгольма. У Школі журналістики Українського католицького університету Андрій Чемес розповів, як запустити онлайн-радіо майже без грошей.
Пропонуємо послухати аудіоверсію цього тексту:
Наш проект має чітку філософію: «Радіо Сковорода» — це про сродну працю. Тобто коли людина займається тим, до чого в неї найбільше лежить душа. Ми прагнули бути максимально вільним проектом і навіть спершу виходили під гаслом «Радіо вільних людей», аж поки не отримали листа-претензію від медіа, яке мало зареєстрований слоган «Вільні люди». Довелося нам стати «радіо вільних ідей». Проекту потрібно сформулювати свою філософію фразою з декількох слів, із якої кожен зрозуміє, хто ці люди й чим займаються. Важливо прописати також завдання (наші — дивувати, надихати й розвивати) та цінності (незалежність від влади і власників, відкритість до діалогу зі слухачами та творення особистостей). Не останню роль у формуванні цінностей відіграло ім’я Сковороди: він був дуже просунутим, так би мовити, хіпстером свого часу.
Вигадавши назву, варто пошукати її у базі зареєстрованих торгових знаків, товарів та послуг. І якщо вона унікальна, подавайте заявку на реєстрацію. Процедура триває понад рік, тому краще з цим не зволікати. Також відразу слід почати розробляти торгівельну марку — малюнок, із яким асоціюватиметься ваш бренд. Ви повинні мати ретельно пропрацьований брендбук із довгим і скороченим логотипом, фірмовими кольорами і шрифтом.
Важливо також оформити компанію офіційно. Ми від початку розуміли, що не хочемо бути піратським радіо, тож за кожну пісню, яка лунає в ефірі, доведеться платити роялті. А для цього потрібно зареєструватись або як фізична особа-підприємець, або як підприємство. Ми обрали другий варіант, і це потягнуло за собою купу марудної бюрократії. До речі, аби платити роялті, треба укласти угоду зі спеціальним агентством. Вони бувають державні і приватні. З першими співпрацювати вигідніше: вони встановлюють ціну за використання музики в ефірі, виходячи з того, яка у вас аудиторія та скільки ви заробляєте.
Почати можна й без грошей. На старті ми не мали жодних ресурсів. Першу техніку позичили у знайомих на невизначений термін. Довелося придбати тільки ліцензовані програми — це обійшлось у триста-п’ятсот доларів на рік. Якби ми не мали таких друзів, довелося б витратити дві-три тисячі доларів на програми та техніку. Зараз, аби «Радіо Сковорода» жило, витрачаємо близько тридцяти тисяч гривень на місяць.
Для старту знадобиться щонайменше ноутбук, мікрофони, стійки, звукова карта, навушники та патч-корд — кабель для передачі сигналу. Із програм — програма для трансляції онлайн-радіо Sam Broadcaster, Icecast для організації потокового цифрового аудіо, а ще сайт, звісно — хоча б сторінка з кнопкою play, яка спершу була у нас.
Перший рік роботи найважливіший. Потрібно з самого початку сформувати аудиторію. Ми намагались шукати для своїх слухачів ексклюзиви: «Радіо Сковорода» було першим львівським медіа, якому дав інтерв’ю Володимир Гройсман. Та справжнім проривом стало «Євробачення». Ми поїхали до Стокгольма, щоб підтримати учасницю від України — співачку Джамалу. Вона перемогла, а що в цей рік якраз не було відеотрансляції прес-конференції переможниці, ми були чи не єдиними, хто це стримив, принаймні, в фейсбук. За тиждень «Євробачення» наше охоплення зросло до півмільйона людей.
Не забувайте про офлайн-події: вони допоможуть зрозуміти, хто ваша аудиторія, аби згодом її збільшувати. 16 вересня 2015 року, наступного дня після запуску радіостанції, ми запросили всіх охочих на презентацію, розпочавши таким чином комунікацію з аудиторією. Запитали в людей, які теми, музику, ведучих вони хочуть чути. Згодом ми придумали серію вечірок Skovoroda Fest. Дуже важливо виходити до слухача і розмовляти з ним; тільки так ви будете цікавими.
Спершу на заходах ми роздавали анкети з переліком запитань, аби дізнатися більше про аудиторію. З’ясували, що люди, які нас слухають — це здебільшого представники креативного класу та ІТ віком від 18 до 35 років зі Львова та Києва. Цікаво, що нас слухають зазвичай понад дві години, тоді як середня тривалість прослуховування FM-радіостанції — п’ятнадцять хвилин. Якщо людина вже заходить на онлайн-радіо, то зазвичай на ньому й залишається.
Визначте свою аудиторію, і ви зрозумієте, в якому напрямку треба рухатись. До того ж, згодом дані про аудиторію доведеться показувати рекламодавцям. Перевага онлайн-радіо — в дуже точному визначенні портрета слухача. Завдяки ґуґл-аналітиці ми знаємо не лише кількість заходів на сайт, а й вік, стать і місто, де живе слухач. Але тут є недолік: ґуґл-аналітика показує тільки заходи на наш сайт, а радіо слухають через додатки на телефоні та віджети на інших ресурсах.
Є ризик відлякати слухачів рекламою. Якщо реклама не підходить вашій аудиторії, її не слід ставити в ефір, інакше заробите негативний імідж. У рекламних блоках FM-станцій є те, що я називаю «радіомогилою»: коли звучить багато схожих рекламних повідомлень. Це неможливо сприймати. Тому ми замінили блок реклами одним роликом.
Думаю, згодом стандартна блокова реклама зникне, і її замінять партнерські проекти. Ми часто розміщуємо свою студію на комерційних заходах — економічних форумах, наприклад, або конференціях — а до Швеції на «Євробачення» і до Франції на «Євро-2016» їздили в межах партнерства з компаніями. Але й партнерські проекти повинні бути точковими — не слід крутити їх в ефірі нон-стоп. А ще варто вигадувати цікаві підходи. Наприклад, у нас був партнерський проект «Різдвяна тиша», коли паузи без звуку час від часу заповнювало тріскотіння вогню чи дзеленчання дзвоника. Ми раніше й не думали, що можна продати тишу.
Іноді потрібно йти на жертви. Ми відразу відкидаємо всі теми, які теоретично не цікаві нашій аудиторії, але часом беремося за соціально значущі проекти, знаючи, що слухачів поменшає. У нас є два канали — розмовний і суто музичний, і ми бачимо, як люди починають перемикатись на музику. Слухати розмову залишається кількасот людей. Але ми принципово беремо теми розумного міста, креативних індустрій чи сортування сміття, бо така наша місія — розвивати аудиторію.
