…і регулярно отримувати якісні тексти.
«Хочеться, аби редакції трохи угомонилися зі своїми скаженими правками», «Більшість редакцій платять наступного місяця. Це дуже довго», «Гонорар маленький, але вони стверджують, що не можуть платити більше», — ці та інші коментарі залишили журналісти в опитуванні про задоволеність роботою на умовах фрілансу.
Ми вирішили запитати в редакторів, які непорозуміння виникають у них під час роботи із позаштатними працівниками, які рамки вони обговорюють на старті, як контролюють виконання завдань і від чого залежить розмір гонорару. Про комунікацію з фрілансерами у конкретних редакціях — далі.
Альона Дєдушкіна, редакторка сайту спільноти розробників України DOU:
«Перше, на що зважаю, обираючи журналіста, чи має він досвід у медіа та який саме, дивлюся приклади робіт. З новачками ми поки що не працюємо. Очікуємо, що автор уже добре знає стандарти журналістики та вміє їх дотримуватися на практиці. Знає, як вибудовувати роботу з героями та редактором, вміє добре інтерв’ювати, формувати структуру тексту, перевіряти фактаж тощо. Про те, аби писати людською мовою, навіть не говорю. Журналіст має вміти самостійно підготувати якісний текст.
Звісно, для нас дуже багато важить розуміння IT-сфери, але оскільки видань, які пишуть про IT в Україні, поки що одиниці, то і журналістів з таким досвідом дуже мало. Тому на перший план виходить те, наскільки журналіст заглиблюється в тему та вміє ставити релевантні для аудиторії питання.
Був випадок, коли журналіст пропонував зробити матеріал на тему, як айтішнику знайти роботу, адже на ринку складна ситуація. Тим часом досвідчені спеціалісти не знають, як відбиватися від пропозицій роботи — у сфері гостра нестача кадрів. Якщо автор хоче писати для IT-видання, такі речі він має знати. Зазвичай попрацювавши над першою статтею, ми з журналістом можемо вирішити: продовжувати співпрацю чи ні, чи всіх усе влаштовує.
Контроль фрілансерів полягає в тому, щоб допомогти їм зробити текст, цікавий для IT-спеціалістів. Ми обов’язково обговорюємо фокус статті, формат, приблизний план та нюанси, які можуть виникнути. Інколи разом переглядаємо питання до героїв, коригуємо. Можливо, така допомога подобається не всім. І я насправді буду щаслива, якщо автор самостійно зробить усе якісно і я не втручатимуся в його роботу. Однак такі статті нам писала лише авторка з Сан-Франциско, яка працює в IT-сфері. З іншими журналістами я взаємодію більш тісно.
Щодо дедлайнів — усе досить гнучко. Передусім питаю журналіста, на коли він реально може зробити статтю. Все залежить від його особистого навантаження. Конфліктних ситуацій з фрілансерами у нас ніколи не було. Я не вірю, що існують проблеми, які неможливо вирішити адекватно. Якщо я отримую пробну статтю і її взагалі ніяк не вдається допрацювати (це рідкісний виняток, зазвичай усе допрацьовується і публікується) — виплачуємо автору гонорар, як і домовлялися. На те ця стаття і пробна. Якщо автор бере тему і зникає — що ж, тяжко зітхаю і шукаю нового.
Найважче в роботі з фрілансерами — знайти автора, який би активно цікавився сферою та хотів розбиратися в ній, а не просто робити статті. Це майже неможливо. Тому ми якраз думаємо, як змінити модель роботи з авторами — вперше шукаємо людину на фултайм. Інші проблеми, думаю, не унікальні. Ніколи не знаєш, коли точно отримаєш текст, якої якості він буде, скільки буде потрібно часу, аби його допрацювати. Не знаєш також, чи не зникне автор на кілька місяців і чи не відкладе він статтю, якщо раптом в нього виникне інша термінова справа (а якщо виникне — таки відкладе). Прогнозувати на 100% неможливо взагалі нічого, а моє завдання — незважаючи ні на що — публікувати хороші статті й обов’язково регулярно. Це складно.
Але грішити лише на фрілансерів було б несправедливо. Дуже часто виникають якісь затримки з боку героїв, спрацьовує людський фактор, складно знайти потрібних людей для статті тощо. Це те, що ми не можемо контролювати й просто маємо враховувати. Завжди прошу автора повідомляти мені заздалегідь, якщо виникають проблеми, щоб я даремно не чекала на текст.
Я б не акцентувала лише на мінусах у співпраці з фрілансерами. Ми давно працюємо у такому форматі. Часом реалізовуємо теми, які дуже добре читають. Фрілансери в нас зазвичай затримуються надовго. Сподіваюся, їм з нами добре. Є чудова авторка, яка пише для нас вже 5 років (привіт, Ярославо :). Ми орієнтуємося на ринкові розцінки. Стандартний гонорар складає 2500 грн. Оплата проводиться офіційно. Якщо журналіст має зареєстрований ФОП, то платимо на ФОП-рахунок і оформляємо договір про надання послуг. В інших випадках працюємо за договором підряду. Податки сплачуємо самостійно.
Якщо пробна стаття з якихось причин не вийшла, ми оплатимо її в повному обсязі. Я пригадую лише один випадок, коли справа не дійшла до публікації. Зрідка трапляються нюанси з героями інтерв’ю, через які ми не можемо опублікувати текст, в той час, як журналіст зі свого боку якісно виконав роботу. Тоді оплачуємо текст частково (зазвичай понад половину гонорару). Нам важливо, щоб автор не опускав руки через такі випадки».
Анастасія Абрамець, шеф-редакторка порталу «О, Море»:
«Ми працюємо на умовах фрілансу не лише з професійними журналістами, а й зі студентами й людьми, яким просто цікаво для нас писати. Раніше, на старті, ми просто обговорювали тему тексту і отримували не зовсім те, що хотіли. Через це було безліч правок, матеріал перекидали туди-сюди багато разів. Враховуючи, що в журналіста, як правило, є й інші проєкти, це дуже затягувало вихід публікації.
Відтак ми змінили підхід до роботи. Розробили пам’ятку для авторів про те, що вони мають враховувати в роботі. У ній чітко прописано, як саме слід оформити матеріал перед здачею, куди відправити текст і фото. До кожної теми прописуємо чітке ТЗ. Ми ділимо текст на блоки, проговорюємо, що має бути у кожному з них. Також обговорюємо формат — монолог героя, інтерв’ю, непряма мова з цитатами тощо.
На старті погоджуємо дедлайн і гонорар. У нас широка вилка гонорарів в межах 600—1500 грн за авторський текст, трохи менше за новину. Сума гонорару залежить від того, скільки буде героїв, наскільки важко їх знайти і скільки часу знадобиться на збір та обробку інформації. Є автори, які працюють з нами давно. З ними простіше — ми розуміємо, що на обробку готового тексту в редакції знадобиться менше часу. Тому можемо заплатити такому журналісту більше, ніж початківцю, з матеріалом якого доведеться працювати довше. Зазвичай ми працюємо за авторськими гонорарами за допомогою «Вчасно». Якщо в журналіста є ФОП і він бажає через нього працювати, то у нас теж є така можливість.
Зазвичай тему для публікації пропоную я. Якщо ж автор має цікаву ідею тексту чи цілого проєкту, то я залюбки її розгляну. Також у нас є регіональні журналісти, які працюють на узбережжі. Вони краще орієнтуються в тому, що відбувається, спілкуються з місцевим бізнесом, тримають руку на пульсі й можуть запропонувати актуальні теми. Головна вимога до авторів — не рерайтити. Ми приймаємо лише ексклюзивні тексти. Дуже важливо перевіряти факти, дізнаватися деталі. Нас цікавлять емоційні коментарі й історії героїв, а також тема грошей. Дуже часто підприємці не готові називати суми, які вони залучають до свого бізнесу, але цього чекає аудиторія.
Я не завжди маю час, щоб надати кожному детальний фідбек, та ми працюємо через googledocs і всі уточнення вносимо через коментарі. Таким чином автор може бачити, що варто врахувати наступного разу.
Я налаштована на довготривалу співпрацю. Та, на жаль, автори інколи зникають, провалюють дедлайни і не повідомляють про це. Насправді ти як редактор, не маєш на це жодного впливу. Буває, що людина раптово з’являється і здає текст через два тижні після дедлайну. Якщо текст не прив’язаний до події, то ми ще можемо його видати й виплатити гонорар, але після такого великого провалу дедлайну напевно припинимо співпрацю з цим автором. Хоча є й дуже багато журналістів, які все здають вчасно, або попереджають, чому не встигають до дедлайну. Не все залежить від них. Бувають особисті проблеми, герої не виходять на зв’язок, міністерства затримують відповіді на запити… Все це можна зрозуміти, якщо журналіст вчасно повідомляє про ситуацію, що складалася».
Ірина Андрейців, редакторка розділу Liga.Life на порталі LIGA.net:
«Ми готові співпрацювати з усіма авторами-фрілансерами, головне, аби було комфортно обом сторонам. Особисто я не зможу працювати з автором, якого колись ловила на недоброчесності чи навіть обмані (а такі були); людьми, з якими нам не по дорозі за цінностями (наприклад, подавався колись до нас представник партії Шарія, який хвалився цим у резюме), а також тими, хто обіцяв матеріали, а потім без попередження зникав і навіть не вибачався.
З важливого, чого чекаємо від авторів, аби роботу не виконували абияк. Боляче бачити текст від автора з вагоном граматичних, лексичних помилок. Розумію, де-не-де можуть бути знаки пропущені, бо і в редакторів очі замилюються, але коли вони ледь не в кожному реченні — це привід замислитися. Це стосується і відповідальності за зміст написаного. Яскраво помітно, коли автор не готувався до розмови з героєм, і текст нудно читати уже на третьому абзаці. Такі тексти завжди пропоную доопрацювати, пояснюючи, що не так. Утім, практика показує, що вони або ображаються і зникають, або обіцяють доопрацювати і зникають. Або доопрацьовують, не вдумуючись, що було не так з текстом попереднього разу, і знову надсилають матеріал, який я не можу пропустити до друку. Після такого співпрацю, як правило, припиняємо.
Теми зазвичай чекаємо від авторів. Вважаю, що коли автор сам обирає тему, промацує її і готовий відстоювати перед редактором, то і результат виходить відповідний. А коли редактор дає тему, можуть виникати нюанси. Наприклад, попри проговорені питання, все одно в результаті часом отримуєш незв’язну кашу.
На старті говоримо не просто про тему, але й про її фокус, про що саме буде текст, скільки автору потрібно часу на написання. Дедлайн ставимо залежно від теми. Якщо тема «вічна», лишаю на розсуд автора. Якщо ж тема має прив’язку до чогось або я розумію, що матеріалів на цю тему у нас зараз бракує, ми встановлюємо дедлайн. Він може бути і тиждень, і три, і більше. Щодо обсягу тексту завжди прошу опиратися на здоровий глузд — зайвого писати не треба, але й різати текст до стану, коли у читача залишиться оберемок запитань, теж не варто. Формат проговорюю зрідка, адже в процесі роботи над текстом сам контент підкаже, як його краще запакувати.
Усе це — про довіру. Переконана, що без неї редактор та журналіст не спрацюються. Контролювати журналіста можу тоді, коли підходить час дедлайну. Маякую, що ми домовились про такий-то текст і він у мене в плані стоїть на таку-то дату. Обов’язково на старті проговорюємо гонорар і коли його зазвичай виплатять. Це дозволяє людині оцінити обсяги роботи й зрозуміти, чи підходить їй гонорар за такий обсяг роботи. Вилка гонорарів у нас на LIGA.net варіюється від 1000 до 6000 тисяч гривень, залежно від складності тексту, теми, рівня заглиблення у неї, кваліфікації автора. Можемо не взяти замовлений текст, якщо автор надіслав матеріал, який не підходить нам за якістю, або коли дедлайн прострочений настільки, що текст уже просто нікому не потрібен. У такому випадку прошу вибачення, кажу, що не можу його взяти і пропоную запропонувати іншому виданню. Трішки вищі гонорари стараюся виплачувати надійним та кваліфікованим авторам, і, якби могла, ставила б їм у рази вищі суми. Також, коли домовляюся з авторами про чіткі дедлайни по тексту, можу одразу з гонорарного фонду подумки віднімати їхні гонорари й бачити, скільки ще приблизно текстів від позаштатних авторів можу взяти в місяць.
Проблеми у роботі з фрілансом ті, що і в усіх: автори зникають, домовленості рвуться, текст під важливу дату, на яку ти понадіявся, через це не виходить і в тебе «дірка».
Також болить, коли автори не цінують робочий час редакторів. Листи о 22 годині в п’ятницю, «а що там мій текст?» у неділю. У вас може бути який завгодно графік, це — ваш вибір, але є етичні рамки, коли турбувати нетерміновими питаннями у вечірній час чи вихідні — не ОК.
Ну, і про проблеми, які виникають в авторів через редакторів, теж треба говорити. Мені, наприклад, за день на пошту падають десятки, а то й сотні, листів, включаючи різний спам. А є ще повідомлення в Телеграмі, Фейсбуці й часом у Вотсапі. Відповісти на усі за день означає не робити більше нічого, не вичитувати тексти, не верстати їх, не виконувати іншу невідкладну роботу. Відповідно частина листів, зокрема від фрілансерів, падає кудись униз і їх потім звідти важко дістати. Автор нервує, бо йому не відписують, а я попросту не бачу, що прийшов текст чи якесь уточнення по ньому. Тоді виникає ще складніша ситуація — автор на емоціях може почати писати на усі можливі месенджери, дублюючи листи й пишучи «Аууу». Кілька таких авторів-фрілансерів у перемішку з піар-службами — і все, редактор у режимі Angry Bird, бо не може розірватися. Буває ще банальне — побачила листа, написала, що гляну, потім щось «бахнуло», відволікло, з голови лист випав, і спілкування зависає.
Цю проблему можна було б вирішити, якби у штаті редакцій було по кілька редакторів на відділ, а також додаткові люди, які б верстали, підбирали ілюстрації тощо. Але оскільки фінансова ситуація в українських медіа відома і не веселкова, маємо те, що маємо».
Ілля Кабачинський, головний редактор інтернет-журналу AIN.ua:
«Наразі я практично припинив співпрацювати з новими фрілансерами. Маю кілька перевірених позаштатних авторів, у яких регулярно замовляю тексти уже кілька років. При цьому зазначу, що наш рекламний відділ співпрацює з фрілансерами постійно.
До такої позиції я дійшов поступово. Сталася низка ситуацій, коли такі автори мене підставляли. Якось я дав фрілансеру завдання перекласти текст про міжнародну компанію, яка має офіс в Україні. Якихось особливих помилок з точки зору перекладу у тексті не було. Та потім з’ясувалося, що журналіст не просто скоротив чи адаптував переклад, а додав у матеріал власні ідеї та думки. Вийшов такий собі напіваторський матеріал, який не відповідав дійсності. Очевидно, що я не перевіряв за ним кожне слово, а потім з цієї компанії до мене звернулися і сказали, що переклад вийшов, м’яко кажучи, «дуже дивний». Ще один фрілансер присягався, що докладно розібрався в темі й перевірив фактаж, а потім з’ясувалося, що він не все врахував. Довелося видаляти ледь не половину тексту і вибачатися перед читачами.
Я не знімаю з себе відповідальності за те, що сталося, але слід розуміти, що тепер довіряю фрілансерам максимально просту роботу, яка не потребує надзусиль. Зрозуміло, що новини, як і розслідування, в мене пишуть штатні автори. Вони мають доступ до YouControl, досліджень партнерської агенції Molfar. Ці інструменти фрілансеру недоступні.
У нас невелика команда журналістів, кожен розуміє відповідальність: коли виходить розслідування, журналіст робить все можливе, щоб убезпечити себе від можливих помилок — додасть скріни, посилання на першоджерела, 5 разів перевірить. А фрілансер якось переклав Amazon як Амазонка ¯\(ツ)/¯.
Для мене фрілансер — це людина, яка має взяти на себе частину роботи, а не навпаки — додати мороки з фактчекінгом і перевіркою кожного слова.
Трапляється, що до мене стукає журналіст, надсилає приклади робіт і хоче спробувати для нас писати. При цьому він очікує, що я запропоную йому тему. Насправді коли я маю серйозну тему для великого фічера чи розслідування, то залюбки довірю її своєму журналісту, який має кращу експертизу. Мені важливіше ростити команду, а не людей, які завтра не згадають, як мене звати. Моя позиція полягає в тому, щоб запрошувати гарних авторів в команду і працювати з ними на постійній основі. Всі найкращі фрілансери з часом стали частиною команди.
Втім, я готовий розглядати пропозиції. Пам’ятаю, як багато людей обурювалися низькими цифрами в опитуванні про гонорари фрілансерів. Після цього мені написали ще три журналісти, жоден з яких не попросив за свій матеріал навіть по верхній межі ринку. Сказали, що готові працювати за 1000 —1500 грн. Насправді питання з гонорарами досить складне і неоднозначне. Якщо мені напише людина, яка за переклад статті з англомовного ресурсу, що займає орієнтовно 2 години, попросить 2000 грн, то я відмовлю, бо це не ринкова ціна. Якщо ж фрілансер запропонує ідею великого розслідування з конкретними людьми й коментарями головних дійових осіб, то зрозуміло, що це буде коштувати в рази більше, ніж 2000 грн. Я переконаний, що в Україні є журналісти, які зробили собі ім’я, і не писатимуть тексти за 1500 грн. Водночас є люди, які мають основну роботу і фріланс розглядають як підробіток, або ж все життя працювали на не дуже популярних ресурсах і вважають такий гонорар цілком нормальним. В будь-якому разі їм є до чого прагнути».
Головне зображення: Marvin Meyer
