Програмний директор Docudays UA радить, як розповісти світові про своє кіно.
— Хто ми?
— Режисери!
— Чого ми хочемо?
— Показатися на престижному фестивалі, отримати кілька оскарів, гілочок і зірвати касу у великому кінотеатрі. Життєво? А тепер порахуймо, які на це шанси. Буде багато цифр. Режисер, продюсер і програмний директор Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA Геннадій Кофман радить, що робити із відзнятим фільмом.
Напродуковані фільми немає де і коли показувати. За підрахунками Геннадія Кофмана, щороку у світі знімають приблизно 10 тисяч документальних фільмів. В Україні фестиваль «Docudays UA» отримує 110 заявок на рік лише від вітчизняних документалістів. У році є 52 тижні, але якщо вилучити святкові дні, коли люди зазвичай у кіно не ходять, лишається приблизно 40 для активного показу кіно. Отже, 110 фільмів на 40 тижнів. І це тільки документальні.
Але це не значить, що фільм не варто подавати на фестиваль. Хоча і чекати, що показаний на фестивалі фільм дійде до глядачів, не варто. Іноді в цьому навіть немає сенсу. І зрозуміти це варто на березі: для кого фільм? Варіанти два:
- Це моя авторська робота для нішевої аудиторії, зокрема, фестивальної;
- Знімаю блокбастер, щоб всім показати.
Фестиваль або кінотеатр
Уявіть своїх глядачів. Вдивляйтеся в обличчя людям у метро і трамваї і думайте, чи захотіли би вони дивитися ваш фільм. Працювати легше, якщо знаєте, для кого. Можливо, ваша аудиторія насправді не ходить у кіно. Тоді треба думати, як її туди привести. Або можливо, кінотеатр узагалі не потрібен, бо ви зняли короткий метр, який не беруть у зал і треба з кимось кооперуватися, щоб вийшло принаймні 70 хвилин показу. Чи ваша аудиторія сидить в інтернеті і варто продати фільм, до прикладу, для The Guardian? За словами Геннадія Кофмана, бути одночасно успішним і в кіно, і на фестивалі не так просто.
«Іноді з афіш фільмів, які отримали призи на кінофестивалях, стирають “віночки”, щоб не відлякувати глядача. Аудиторія подумає, що це щось нудне, і не піде в кіно. Часи, коли люди чекали на фільм, який отримав призи, минули», — каже Геннадій Кофман.
До того ж, якщо почати просувати фільм на екрани після прем’єри, це може зайняти і рік. Тоді стрічка стає застарілою і нецікавою глядачам. Так, наприклад, фільм «Жива Ватра» Остапа Костюка, знятий у 2015 році, переміг у трьох кінофестивалях, отримав купу номінацій, дипломів і премій. До того ж це екранне кіно. Але не всі зали захотіли його взяти. З часу прем’єри на фестивалі минуло три роки дистрибуції. У підсумку — 300 чи 400 за перегляд фільму заплатили на медіаплеєрі iTunes та 150 разів переглянули на платформі Megogo. Це принесло 2 гривні 74 копійки доходу.
«Українському кінопростору не вистачає якісного дистриб’ютора, який би допомагав режисерам просувати свої фільми і казав, що їм робити», — вважає Геннадій Кофман.
Чому гроші не головне
Якщо ви режисер-початківець, спершу варто стати відомим в кіношних колах. Для цього існують фестивалі.
«Якщо ви робите перший фільм, важливо заробити собі ім’я. Забудьте про монетизацію, спершу вас мають пізнати як особистість. І найвигідніше заявляти про себе саме коротким метром, бо у довгому важче змагатися з відомими режисерами. До того ж, багато фестивалів у світі не висувають надто суворих вимог до короткомежного кіно», — радить Кофман.
Подавати фільм на фестиваль — теж дистрибуція. Це робота продюсера, але якщо ви сам-один, то ось вам поради.
Які бувають фестивалі
Усього фестивалів є чотири типи. Ті, що в категорії «А», не обходяться без червоної доріжки. Сюди зазвичай запрошують найвідоміших акторів, режисерів і неодмінно для прем’єрного показу. Новачкам сюди потрапити складно, але можливо. Такі фестивалі цікаві для медіа, тут можна отримати промоцію і знайти гроші на фільм. Не виграти, але принаймні бути відібраним на такий фестиваль для будь-якого режисера — досягнення. Серед таких найвідоміший, певно, Каннський.
«Фестивалі місця». Наприклад, Міжнародний фестиваль документальних фільмів у чеському місті Їглава. Його вперше організувала група старшокласників понад 20 років тому. Тепер щороку у жовтні до Їглави приїжджає молодь, селиться у спортзалах, школах і дивиться кіно. В цей час все місто живе лише фестивалем.
В Україні існує приблизно 60 кінофестивалів. Різні міста прагнуть проводити якийсь «міжнародний». Часто це піар місцевого політика, тому такі події швидко народжуються і вмирають. Кіно там нікому не потрібне.
Міжнародний Одеський кінофестиваль — це чи не єдиний якісний «фестиваль місця» в Україні. Літо, море, легендарне місто — все складається. Окрім того, тут професійна команда пітчингу.
Третій тип фестивалів — спеціалізовані. Наприклад, фестиваль любителів вітрильного спорту, велосипедної їзди і тому подібне.
Четвертий — фестивалі тематичні. Про права людини, про права ЛГБТ. Якщо ваш фільм про футбол, шукайте тематичний фестиваль. У світі існує 16 фестивалів про спорт і футбол зокрема.
Де знайти фестиваль
Геннадій Кофман радить шукати фестивалі на тематичному ресурсі Festagent.com. Тут можна відфільтрувати фестивалі за жанром, хронометражем, вартістю заявки.
Представники фестивалів також полюють на фільми під час пітчингів. Пітчинг — це подія, де можна протестувати ідею фільму на стадії розробки; засвітитися; знайти спонсорів. Тобто ви представляєте свою ідею, невеличкий трейлер або черновий монтаж режисерам і продюсерам, які приїхали на певний фестиваль.
Минулого року на Одеському фестивалі на пітчингу тестували ідею ігрового кіно режисерки Катерини Горностай. Сьогодні проект ще не подавався на держфінансування, але багато людей долучилися до партнерства. І цей фільм уже може потрапити на ринки інших країн.
Такі презентації фактично є рекламою кіно, яке ще не створили. Тому ховати від усіх ідею фільму — найгірше. Що раніше дізнаються про фільм, то краще.
Як правильно подати заявку на фестиваль
Подаючись на фестивалі, читайте регламент — правила і вимоги до фільму. Наприклад, який має бути формат, жанр, хронометраж тощо.
Коли надсилаєте проекти, вкажіть адекватну тему листа. Називайте файл так, щоб його можна було ідентифікувати серед тисячі проектів. Розміщуйте свою роботу на закритих посиланнях на Vimeo чи YouTube. На більшості кінофестивалів у вимогах заборонено розміщувати фільм на файлообмінниках. То й не розміщуйте.
Де брати гроші на кіно
- Український культурний фонд. Виділяє кошти на знімання трейлерів і збір матеріалу для пітчингу. В подальшому фонд фінансуватиме розвиток проектів (перші кроки, концептуалізацію, а якщо кіно ігрове, то і створення сценарію);
- Держкіно;
- Іноземні партнери, яких ви знайшли самі;
- The IDFA Bertha Fund — нідерландський фонд, що підійде для документального кіно. Україна є серед країн, яким дають ґранти.
