Як італійські медіа допомагають прийти до влади популістам.
«Якби тут не було так багато мігрантів, ніхто б у них не стріляв», — такі меседжі червоною ниткою з’явились у італійських ЗМІ після стрілянини, яку влаштував неонацист Лука Траїні в місті Мачерата на початку лютого. Здавалося б, у розвинутій європейській країні медіа мали б сприяти розвитку демократичних цінностей. Але ні. Італійський медіасвіт транслює ксенофобські настрої в суспільстві. Особливо цікаво за ним спостерігати зараз, напередодні парламентських виборів, які відбудуться в країні 4 березня.
Як працюють медіа в Італії
Основне джерело інформації для більшості італійців, а отже, найбільш впливовий тип ЗМІ, — телебачення. Його тут дивляться більше, ніж у середньому в Європі. Однак по суті телеринок поділений між двома великими холдингами — суспільним мовником RAI та корпорацією Mediaset, яка належить колишньому прем’єр-міністрові та лідерові партії Forza Italia Сільвіо Берлусконі.
Останнім часом більшої ваги набувають онлайн-медіа. Найбільш впливовими є ліберальне видання La Repubblica та консервативне Corriere della Sera. Водночас великий вплив мають і блогери. Найпопулярнішим є блог Беппе Ґрілло, коміка та лідера популістської партії M5S (Рух п’яти зірок) — за охопленням він випереджає деякі провідні медіа.
Лідер популістської партії «Рух п’яти зірок» Беппе Ґрілло.
ЗМІ в Італії часто є залежними від власника (особливо це стосується медіаімперії Берлусконі) та заполітизованими. Парадоксально, але заангажованими можна назвати навіть незалежні медіа, оскільки вони в Італії, як правило, відстоюють ту чи іншу політичну ідеологію, а тому певною мірою є прихильними і до конкретних політиків. Ця заангажованість може бути як цілком добровільною та щирою, так і добровільно-примусовою — коли журналісти захищають інтереси свого власника, але роблять це не лише через гроші, а й тому, що поділяють його погляди.
Журналіст Il Post Давіде Марія де Лука вважає, що залежність від власника залишається для італійських медіа великою проблемою. Водночас каже, що «в Італії є величезна кількість ЗМІ з різними політичними поглядами. І саме ціннісна поляризація медіа є більш важливим у визначенні італійського політичного дискурсу, аніж те, хто є власником ЗМІ».
Владу популістам
За останніми даними, які наводить Demos, у передвиборчих змаганнях в Італії лідирують популісти з «Руху п’яти зірок». На другому місці — правляча Демократична партія (PD), далі — Forza Italia та радикальна права партія з півночі Lega, яку очолює націоналіст і великий прихильник Путіна Маттео Сальвіні.
Усі ці партії, за винятком PD, скептично ставляться до Євросоюзу, лояльні до Росії, висловлюються проти мігрантів та обстоюють традиційні цінності. І це не дивно, адже саме такі настрої сьогодні переважають в італійському cуспільстві. Медіа і підтримують, і формують ці погляди.
«Італійські ЗМІ дуже активно висвітлюють діяльність популістських партій, — каже Давіде Марія де Лука. — Наприклад, велику підтримку «Рухові п’яти зірок» надають два приватні медіа: консервативна газета Corriere della Sera та телевізійна мережа La7; вони входять до одного холдингу. Суспільне телемовлення RAI та медіаімперія Сільвіо Берлусконі Mediaset ставляться до цієї партії критично. Натомість мережа Mediaset позитивно висвітлює партію свого власника Сільвіо Берлусконі, а також ультраправу силу Lega».
Окрім цього, «Рух п’яти зірок» має ще одну велику платформу для просування своїх поглядів — уже згаданий блог її засновника Беппе Ґрілло. Газету La Repubblica та телебачення RAI можна назвати ідеологічно близькими до Демократичної партії, проте прямої підтримки вони їй не надають. У будь-якому разі політики-популісти є помітними і зазвичай озвучують болючі для суспільства теми. Тож навіть ті італійські медіа, що не поділяють їхніх поглядів, просто не можуть ігнорувати основних ньюзмейкерів країни.
Тероризм і журналісти
Третього лютого в Мачераті італієць Лука Траїні відкрив стрілянину по перехожих. Навмисне поціляв лише у темношкірих. Реакція медіа та політиків була дуже неоднозначною, та найгучніше за всіх прозвучали саме праві партії.
«Рух п’яти зірок» утрималися від оцінки ситуації. Сільвіо Берлусконі та очільник праворадикальної партії «Lega» Маттео Сальвіні не надто впевнено засудили терориста. Натомість обоє заявили: попри те, що жорстокість — це безумовно погано, головною проблемою італійського суспільства є саме мігранти.
Очільник праворадикальної партії «Lega» Маттео Сальвіні.
Маттео Сальвіні у відповіді про стрілянину в Мачераті заявив: «Насильство ніколи не може бути вирішенням проблеми. Але ясно й очевидно, що імміграція вийшла з-під контролю і призводять до хаосу, агресії та соціальних конфліктів. Не можу дочекатися четвертого березня… щоб відновити порядок». А Сільвіо Берлусконі в ефірі одного з телеканалів сказав, що нелегальні мігранти — «це соціальна бомба, що готова вибухнути, оскільки біженці живуть шахрайством і злочинами». Водночас він виключив, що напад Траїні мав політичний характер.
Медіа моментально підхопили різкі заяви Берлусконі та Сальвіні щодо мігрантів. Їхні слова опинилися на головних сторінках видань і звучали в ефірах великих телеканалів. Вислови політиків заглушили голоси тих, хто говорили про загрозу расизму в країні. Відтак, журналісти — можливо, не до кінця усвідомлено — допомогли закцентувати вигідні для конкретних політиків моменти.
«Преса не спромоглася одностайно засудити ультраправих, — розповідає Давіде Марія де Лука. — Натомість журналісти зосередилися на проблемі міграції й значно менше висвітлили зростання радикальних партій та ідей. Непряме виправдання нападника, слова про те, що це була помста мігрантам, цитували багато ЗМІ, навіть ліберальні. Парадокс, але стрілянина, яку влаштував націоналіст Лука Траїні, перед виборами радше зіграла правим партіям на руку».
Проблема в мігрантах
Популісти зважають на проблему міграції, коли продумують свої політичні програми. Позаяк італійське суспільство небайдуже до цієї теми, на ній багато спекулюють.
За даними Євростату, 75% італійців негативно ставляться до неєвропейських мігрантів. На це є кілька причин, і одна з них — те, що Італія через своє розташування є умовним аванпостом Європи, куди прибуває найбільше біженців з африканських країн. Із 2013-го в Італію прибуло 630 тисяч мігрантів. І хоча половина з них надовго не затримується в країні й продовжує свій шлях далі, їхня присутність на вулицях міст доволі помітна. До цього додаються й економічні проблеми та високий рівень безробіття. В комплексі це формує антиєвропейські та антимігрантські погляди в населення.
Такі настрої посилюють й італійські ЗМІ. Давіде Марія де Лука каже: «Міграцію у медіа висвітлюють дуже перекошено. Вкрай рідко можна прочитати чи побачити позитивні матеріали про вплив міграції. Практично щоразу її згадують в контексті вчинення злочинів, труднощів з інтеграцією в громаду та іншими неприємними речами. Зі власних спостережень можу сказати, що імідж мігрантів у італійській пресі в 9 з 10 випадках представлений негативно».
Демонстрація на підтримку Північної Ліги.
Найважливіше, однак, те, що коло замикається: негативне ставлення до біженців висвітлюють у медіа, а це, натомість, назворот посилює негативне ставлення, упередження та страхи італійців. Ці страхи й незадоволення формують відповідні запити в суспільстві. А захист, безпеку й стабільність їм пропонують популісти та праві сили. Правляча Демократична партія на їхньому тлі виглядає не так упевнено, адже саме протягом її правління криза в Італії поглибилась. За чотири роки, із часу попередніх виборів, вона втратила половину свого електорату — її підтримка зменшилася зі сорока до майже двадцяти відсотків.
Так чи інакше, нині в Італії назріває зміна влади, а разом із нею — великі політичні зміни. І медіа — навмисне чи ні — відіграли в цьому не останню роль.
Матеріал створено в рамках проекту Львівського медіафоруму «Підтримка сталого демократичного розвитку через виховання нової генерації журналістів». За підтримки Вишеградського фонду (Visegrad Fund)
The publication is created in terms of Lviv Media Forum project “Support a Sustainable Democratic Development Through Cultivating New Generation of Journalists”. Supported by Visegrad Fund
