Павло Уваров – головний редактор і співзасновник інтернет-журналу «Ногибоги».
Цей сайт створили у 2014 році. І за три роки існування ресурс став популярний як серед любителів бігу, так і серед професійних спортсменів.
Наприкінці вересня Павло з колегами публікували ексклюзивні матеріали із Берлінського марафону – одного із найбільших забігів у світі. На початку листопада команда планує робити репортажі із марафону у Нью-Йорку.
Павло Уваров розповів для Medialab.Online, чого досягнуло видання за час існування, як заробляє на рекламі та які тексти на сайті читають найбільше.
Із чого все почалося
Займатися бігом почав чотири роки тому. Пробіг кілька марафонів і напівмарафонів. До цього працював із медіа, тому вирішив поєднати.
Про команду і авторів
Є основна команда засновників із трьох людей. Поруч із нами працюють ще десять авторів, кожен з яких спеціалізується на своїй темі. Ми не шукаємо журналістів спеціально, працюємо переважно з друзями. Не маємо обмежених вимог: «Пиши тільки так і лише на таку тему». Автори самі обирають напрямок, і це переважно те, в чому їм цікаво розібратися.
Коли людина добре орієнтується в темі, але пише погано – це про нас. Тому у мене багато редакторської роботи. Те, що приходить до редактора – це небо і земля порівняно з тим, що бачать читачі.
Часто ми отримуємо тезиси чи незрозумілі речення і все переписуємо. Така специфіка аматорської тематики. На редагування одного тексту йде від чотирьох до восьми годин. І так, ми дуже потребуємо нових авторів.
Раніше я працював у інших медіа: Football.ua, SPORTARENA.com, в Platfor.ma. Там із авторами проблем не виникало. Теми були загальноважливими і зрозумілими. Що стосується любительського спорту як стилю життя, то виявилося, що важко підібрати людину, яка добре володіє словом, знає тему і вміє це все запакувати для читача.
Звідки назва
Назву «Ногибоги» ми придумали, коли пили вино з друзями. Точніше, моя подруга копірайтерка запропонувала. Я тоді ще не планував створювати власне медіа, але почав бігати. Подруга сказала: «Якщо ти колись створиш видання про біг, назви його «Ногибоги». Я не запам’ятав цього, але потім, через рік, згадав. Спитав у неї, чи можна використати, і вона дозволила.
Збільшення аудиторії
За три роки існування сайт не дуже змінився відповідно до тієї концепції, яка була при створенні. Наші цілі про розвиток здорового способу життя не змінилися. Аудиторія росте, бо бігати стає модно. На наше щастя.
Минулого місяця у нас було 75 тисяч візитів і 45 тисяч відвідувачів. Щороку ми зростаємо приблизно на 50%.
Більшість нашої української аудиторії – у Києві. Це десь половина. Потім інші міста: Одеса, Харків, Івано-Франківськ і потім Львів.
Українською поки що не будемо перекладати сайт. Не маємо для цього ресурсів.
Про повну зайнятість
Проект поступово виходить на більш самостійний рівень, але нині перебуває у нестабільному стані, коли легко скотитися назад. Попри це, є дуже багато передумов для того, щоб ресурс виріс.
Після трьох років існування, разом зі співзасновником Дмитром Коваленком вирішили більше не поєднувати «Ногибоги» з іншою роботою і перейшли на повну зайнятість.
Ми розуміли, що цей тонкий момент не можна випустити і вирішили ризикнути, щоб спробувати перейти межу, коли медіа буде простіше заробляти, ніж три роки тому.
Про контент
На сайті виходить 12-14 текстів на місяць. Ми не оновлюємося щодня, але жодного разу не зустрічали відгуків про те, що давно нічого не писали.
Кілька разів на місяць навпаки чую, що від нас забагато контенту. Іноді у фейсбуці публікуємо один текст по кілька разів, але він «заходить», як вперше. Все через те, що люди швидко забувають те, що прочитали. Крім того, постійно росте кількість підписників і вони бачать це вперше.
За найбільшу кількість переглядів змагаються кілька матеріалів: «Только для девушек: вся правда о минусах бега», «Специальные упражнения для улучшения техники бега», де кожен текст має понад 100 тисяч переглядів, або ж «25 «золотых» правил бега», де переглядів майже 185 тисяч.
Найгірше читають вузькоспеціалізовані тексти, що пишуть лікарі, або люди, які на чомусь дуже добре розуміються. Наприклад, тексти про те, як працює система дихання під час бігу, про показник VO2max, що пов’язаний із серцем, кров’ю і перенесенням кисню. Для більшості людей це немає значення.
Але ми пишемо такі матеріали для того, щоб мати репутацію не лише серед початківців, а й серед професіоналів. І так, це певна власна профдеформація, коли втомлюєшся від поверхневих тем і хочеться копати глибше. Тоді виходить, що витрачаєш 80% свого часу, а отримуєш 20% читацького інтересу.
Про гроші
Я не відкрию Америку, що перші два-три роки будь-якому медіа складно з доходами. А видання, яке окупилося за рік, вважається мегауспішним.
Так, ми мали контракти з перших днів, але цього було не достатньо. Зараз все більш перспективно. Наразі домовилися про спецпроекти з великими брендами, і це дозволяє оптимістично дивитися у майбутнє.
Наш дохід формується з реклами. Принаймні так було довгий час: рекламували спортивний одяг, трекери, чи пов’язані зі спортом події.
Тепер ми почали себе пробувати у продажі власного мерчу (брендованого одягу). Знаючи ринок і споживача, ми бачимо, яких речей їм не вистачає і чого бренди ще не пропонували. Помічаємо ці ніші, де ми можемо створити щось самостійно і запропонувати те, чого немає ні в кого. І при цьому не мати конкуренції.
Реклама, якої ніколи не буде на «Ногибоги»
Ми не беремо рекламу, яка шкодить здоров’ю людей. Наприклад, не будемо рекламувати кока-колу (хоча я її насправді дуже люблю). Але це шкідливо. Те ж саме стосується тютюнових виробів чи алкоголю, які і так до нас не йдуть.
Раніше рекламодавці нас знаходили самі, бо ми не мали достатньо часу і сил для самостійного пошуку. До нас просто приходили і питали, що ми можемо зробити. Зараз ми до цього підійшли більш системно.
Бачимо, що є багато речей, які прекрасно таргетуються саме на нашу цільову аудиторію. Для рекламодавця немає нічого кращого, ніж отримувати чітко окреслений образ людей, який не вкладається в рамки контекстної реклами, а є стилем життя. Прикладів медіа, що пропонують такі умови – мало.
Про правильний бізнес
Своїм авторам ми платимо гонорари. Інакше як існувати? Спочатку для нас писали за дружніми домовленостями, але це було чесно і прозоро, бо ми не заробляли. Тому просили нам допомогти. Але тепер ми не можемо показувати рекламу і одночасно казати, що у нас немає грошей.
Поступово ми будуємо правильний бізнес – коли ти заробляєш і дозволяєш заробляти людям, які на тебе працюють. Що більше ти заробляєш, то більше отримують вони. Ми за таку систему, і приводимо її в дію. Тому у кожного є мотивація давати більше, ніж від нього очікують, і отримувати також більше.
Пробігти 300 кілометрів, щоб написати текст
Періодично на сайті виходять огляди взуття чи годинників. Наприклад, бренди надають пару кросівок безкоштовно, ми їх тестуємо і пишемо тексти. Більше ніяких грошей від них не отримуємо. Все почалося і продовжується саме за такою схемою, бо ми спочатку не знали, як правильно діяти. Хотіли бути чесними і мати право критикувати, бути ні за кого. На такі матеріали витрачається великий ресурс – пробігти 300 кілометрів, написати, сфотографувати.
Бувало й так, що бренду не подобалося те, що ми написали, і вони намагалися якось це все пом’якшити. Але наша позиція чітка і ми такого не дозволяли. При цьому зараз 2017 рік, і майже усе, що виробляється у галузі спортивного екіпірування, близьке до ідеалу. Цим займаються корпорації, і наївно очікувати, що буде повний провал.
Останнім часом ми прийшли до думки, що варто ще якось заробляти гроші на таких оглядах. Думаю, ми з цим щось зробимо. Є певні ідеї, як зберегти незалежність і працювати за чіткими правилами.
Співпраця зі спортивними компаніями
За три роки нашого існування майже нічого не змінилося щодо взаємодії зі спортивними компаніями в Україні.
Якщо уявити, що я піду до виробника, який займається виробництвам пива, то там скоріш за все, можна буде домовитися про рекламу і різні форми співпраці. Бо для цього є ресурси.
Натомість, я знаю, що у спортивних компаніях мені пропонуватимуть бартер. Скажуть, що у них нема бюджетів. Вони ніде не розміщують рекламу. Це пов’язано із заплутаною системою представництв, бо в Україні немає жодного справжнього представництва брендів, яке б могло самостійно приймати рішення без погодження у «старшому» представництві, або мали б бюджети.
За три роки нам трохи вдалося змінити їхній підхід і ми здатні суттєво змінити стан речей. Але поки що рекламний ринок не готовий.
Російська реклама
Іноді до нас намагаються зайти російські рекламодавці. Але, якщо ми напишемо про умовну людину, яка бігає в Москві, нас просто обіллють брудом. Тому ми мусили прийняти такі правила гри. Кілька разів стикнувшись із негативною реакцією, ми зрозуміли, що з цим не треба працювати.
Проте особисто я не проти, щоб якісь гроші забирати звідти і приводити сюди. У той же час існують технології таргетування, які дозволяють російську рекламу показувати лише на території Росії. Так ми розділяємо аудиторію.
Що далі?
Плануємо розвивати відеонапрям. Це користується популярністю, як в читачів, так і в рекламодавців.
Можливо, будемо проводити якісь спортивні івенти. Планів багато, про які поки що не наважуюсь розповідати.
Фото надані Павлом Уваровим
