Історія, досвід та уроки подкастингу у Словаччині.
Філіпа Дональдсон ― співавторка словацького подкасту Pocuj («Почуй»). Це був один з перших лайфстайл-подкастів у країні. Після виходу він довго перебував у топ-10. Під час пандемії виробництво нових епізодів тимчасово припинили, але Філіпа продовжує розвивати подкастинг у своїй країні. У розмові з IZONE Media вона розповіла, як розвивалися подкасти у Словаччині, що може очікувати на український ринок і як подкасти стали такими популярними.
Конспект цієї розмови підготувала Оксана Расулова.
Феномен подкастів
У світі існує понад 2 мільйони подкастів. Динаміка зростання цього сегменту медіа просто шалена. Загалом подкастери й подкастерки випустили уже 48 мільйонів епізодів. В одному з опитувань користувачі й користувачки розповідали, що слухають близько семи різних шоу щотижня. 93% слухають кожен або майже кожен епізод шоу. Тобто люди суперлояльні, коли йдеться про подкасти. При цьому 65% слухачів або слухачок почали споживати подкасти протягом останніх 3 років, відтак висновки про шалений ріст не випадкові.
Але чому подкасти такі популярні? Я бачу в цьому форматі кілька плюсів та мінусів.
По-перше, серед переваг — інтимність слухання й пряме звернення до людини. По-друге, створювати подкасти легше, ніж візуальний контент. Це справедливо на всіх етапах ― підготовці, записі та постпродакшені. Крім того, популярність подкастів досі росте, тож навіть показник у 2 мільйони не є остаточним.
Щодо недоліків. Подкасти нецентралізовані. Це працює не так, як з відео, коли ти маєш YouTube-канал, а глядачі точно знають, як і де тебе шукати. Люди вже звикли використовувати YouTube. До того ж відео легше монетизувати. Натомість подкасти розміщені на різних платформах (Spotify, Apple Music тощо), їх складно зібрати разом і складно монетизувати. А за хостинг на платформах треба платити.
Також подкастам бракує візуальної впізнаваності, як у, наприклад, відео. Ми не можемо говорити про абсолютну популярність цього продукту із цілковитою певністю, бо не всі подкастери надають доступ до інформації про кількість прослуховувань.
Виникають і мовні проблеми. Наприклад, зараз у Словаччині слухають багато чеських подкастів ― ми виросли на чеському телебаченні, тому добре розуміємо мову. А от чехи не можуть слухати словацькі подкасти. Найбільший вибір, звісно, дає американський ринок: молодь багато слухає англійською.
Чотири ери
У 2017 році ми з подругою Мартіною запустили подкаст Pocuj. Випустили чотири сезони, були в топ-10, але все одно не мали багато прослуховувань ― близько 5 тисяч завантажень. У порівнянні з переглядами на YouTube це дуже мало.
Перші подкасти ми записували на iPhone, а зараз маємо два мікрофони, використовуємо програми для монтажу. Перший і останній сезони ― ніби два різні подкасти. Створення одного епізоду займало шалену кількість часу ― близько 20 годин. Ми намагалися зробити контент веселим, тому прописували жарти. Говорили про корупцію, здоров’я, книги про Гаррі Поттера, ментальне здоров’я, стосунки, еміграцію. Я перфекціоністка, тому ми довго готувалися, записували, монтували, підбирали музику й джингли. Під час розмови в мене часто проскакує «еее» або «ммм». Це все слід було вирізати. Проте я знаю людей, які не використовують монтаж і записують усе з першого разу. Вони встигають створити епізод за 2-3 години.
Це була перша хвиля створення подкастів. Я не люблю ярлики й не називаю себе співзасновницею подкастингу в Словаччині. Я починала працювати з чудовими людьми, але справжній початок був задовго до мене. Зараз же ринок розвивається із шаленою швидкістю.
Перший словацький подкаст з’явився у 2007 році ― Niemend. Його записували на диктофон студенти. Томаш Уле, один із творців подкасту, в інтерв’ю пояснював, що технології зараз не стали кардинально інакшими, проте для подкастів створили інфраструктуру. Та і люди тепер добре знайомі із подкастингом. У 2007 цього не було. Я виділяю той період як першу хвилю розвитку.
У 2017-2018, коли ми подругою запустили свій подкаст, тривала друга хвиля розвитку. У Словаччині існувало близько 50 подкастів. Всі ці ентузіасти й ентузіастки знали одне одного. У цій сфері було легко. Спільнота тоді означала для мене більше, ніж зараз, бо ми всі були в одному човні, ми всі нічого достоту не знали про подкастинг ― просто слухали американські подкасти.
Ми створили Facebook-групу «Подкаст-ентузіасти», яка зараз налічує 363 учасників і учасниць. Важливо мати групу підтримки, у якій готові допомогти з технікою, наприклад. Бо успіх когось одного не означає автоматично поразки для інших. Також ми організовували зустрічі, які стрімили деякі медіа. Люди приїжджали на ці обговорення з інших міст. Ми мріяли створити production house, що полегшило б виробництво і дозволило б монетизувати подкасти. Але через пандемію цього не сталося.
У 2018 році подкасти почали використовувати в медіа для щоденних новин. Це робили газети, журнали і телеканали. Вони побачили новий формат поширення свого контенту ― 5-7 хвилин щодня, професійні ведучі й студії. Коли тоді у Словаччині говорили «подкаст», це асоціювалося саме з новинами. Люди часто не розуміли, навіщо їх слухати, адже можна прочитати те саме в газеті чи почути по радіо.
А потім настала третя хвиля, коли у подкастинг прийшли селебріті з журналістики, блогінгу, лайфстайлу чи кіно. Вони почали запускати власні подкасти й завдяки великій аудиторії в соцмережах легко зібрали навколо себе багато слухачів. Ми два роки працювали над спільнотою, якістю та просуванням. І мали 5 тисяч завантажень. А вони завиграшки збирали по 90 тисяч. З цим складно було конкурувати. Особливо, якщо хочеш бути в топ-10. Це повністю змінило правила гри.
Крім того, блогери й блогерки почали переформатовувати у подкасти вже готові відео, тобто двічі використовували власний контент. Я не нарікаю. Добре, що в людей є своя аудиторія і вони знайшли ще й такий спосіб спілкуватися з нею. Я вірю, що виживуть тільки справді круті подкасти.
Зараз ми перейшли в четверту еру. Складається враження, що через пандемію подкасти почали вести всі навколо. Людям було нудно і тепер у нас сотні подкастів. Сьогодні я не знаю 90% словацьких подкастів на Spotify, хоча знаю людей з нашої спільноти. Мати подкаст ― це вже майже як хобі. І це стає трошки надокучливим. Коли хтось каже «я маю подкаст» так і хочеться відповісти «ага, звісно, усі мають».
Однак тепер стає важливим не просто мати подкаст, а мати відомий подкаст. А це означає, що робити подкаст ні про що вже не можна. Нішевий продукт має широку аудиторію ― наприклад, про сексуальність, детективи, фінанси чи навіть боби. Коли ми з Мартіною почали вести подкаст, то не знали, про що будемо говорити. Це був експеримент. Тепер це не працює: запускаючи подкаст, треба точно знати, про що він буде. Навіть якщо ви починали кілька років тому, сьогодні вам доведеться знайти та зайняти свою нішу.
Що далі?
Життєвий цикл продукції складається з чотирьох етапів: зародження, зростання, насичення ринку і спад. Це не зовсім те, що відбувається з подкастами, але дуже схоже. Думаю, Словаччина зараз посередині етапу зростання. Ми мало не щодня бачимо появу нових подкастів. Я вірю, що потенціал є не тільки в кількості, не тільки в контенті, а і в його монетизації. Зараз у Словаччині лише кілька подкастів приносять гроші. Коли ж ринок сформується, ми побачимо спад. Виживуть тільки найсильніші та найбільші.
Уже зараз 25% усіх світових подкастів випустили лише один епізод. За попередній тиждень лише 8% подкастів опублікували оновлення. Це мізерна кількість. З часом усе більше людей припинятимуть випускати нові епізоди, бо побачать, що це забирає багато часу й не приносить грошей, а ідеї вичерпуються. Створення одного епізоду займає близько 16 годин. Навряд хтось захоче робити це роками. Та і на одну тему не можна говорити вічно. Тож надалі ми побачимо монетизацію і створення production houses ― бо незалежному подкасту з одним епізодом на тиждень практично неможливо отримати спонсорів. Сьогодні можна намагатись монетизувати подкаст через Patreon, бо ніхто не буде підтримувати вас більше, ніж ваші слухачі.
Я думаю, що збільшення ринку подкастів в Україні буде ще сильнішим, ніж у Словаччині. Український ринок більший, українська мова поширеніша. Я думаю, що в Україні частково спостерігатимуть те, через що ми зараз проходимо.
Тим, хто планує створювати подкасти, я можу порадити кілька речей. По-перше, зрозумійте, що це довготривалий процес. Треба бути чесними з собою. По-друге, наберіться необхідних технічних навичок. По-третє, отримуйте задоволення. Ви нічого не втратите, якщо таки спробуєте ― так можна принаймні зрозуміти, що вам це підходить і ви це любите. А якщо ви любитимете свій подкаст — вірогідно, його полюблять і слухачі.
Переглянути розмову з Філіпою Дональдсон можна тут.
Більше матеріалів Оксани Расулової можна знайти тут.
Більше текстів про подкасти:
Як створити подкаст, який слухатимуть
Я подкастер. Де мої гроші?
Подкасти, які змушують злізти з велосипеда
Що послухати: сім аналітичних подкастів
Головне зображення: Jonathan Farber
Цей матеріал створено у колаборації з відкритою студією подкастів IZONE Media.
Студія запустилась наприкінці 2020 року. Їхня місія — допомогти розвитку ринку подкастів в Україні, а також надати голос тим, хто цього потребує. Вони є майданчиком, де автори подкастів можуть отримати ресурси з запису, продюсування та промоції аудіо контенту, а слухачі — дізнатись більше про світ подкастів.
IZONE Media є частиною креативної спільноти IZONE та фонду IZOLYATSIA. Platform for Cultural Initiatives. Проєкт реалізується за підтримки Фонду Прав Людини Посольства Королівства Нідерландів.
Слідкуйте за новинами IZONE Media у соцмережах: Facebook, Instagram, Twitter.
