Десять проектів озвучених історій, які не залишають мене байдужим.

Рік тому ми вирішили начитувати тексти MediaLab, аби їх могли не лише читати, а й слухати. Нас надихнула історія сервісу News Over Audio, який створює аудіоверсії медійних публікацій. Бавились в аматорські подкасти ми недовго, але пересвідчились, що сама ідея — слухати, а не читати — подобається нашим читачам. Здається, багато хто не слухає подкасти просто тому, що не знає, де їх шукати і з чого почати. Тож ми попросили Тараса Назарука, давнього й завзятого слухача аудіоісторій, скласти добірку подкастів, вартих вашого часу й уваги.

1968 року журналіст польського радіо отримав непросте завдання. Під час трансляції урочистостей з нагоди завершення збору врожаю він мав розповісти своїм слухачам про польку у виконанні танцювального ансамблю. Передати танець словами так, аби слухачі могли теж побачити це наживо. Завдання радіожурналіст виконав, розповідаючи про перебіг подій у такт тан-цю, я-кий він сво-їми сло-вами транс-лював.

Радіо завжди використовувало звук, тон або ритм, аби наблизити певний досвід до слухача. Та навіть таких ідей, як розповідь у ритмі танцю, замало, щоб донести слухачеві суть пережитого. Під час тієї трансляції польський журналіст проігнорував самоспалення Ришарда Сівця, яке відбувалось у нього на очах. Чоловік підпалив себе на знак протесту проти вторгнення радянських військ до Чехословаччини. Майстерно підібрана форма оповіді не передала суть того, що відбувалось насправді.

До цієї дуже суб’єктивної добірки ввійшли не лише подкасти у класичному розумінні, себто серії аудіозаписів, які регулярно публікують в інтернеті. Усе це — історії, які звучать. Від деяких із них я міг мимоволі зупинитись посеред вулиці та реготати, дивуючи перехожих. Або мусив злізати з велосипеда, бо захват і здивування не дозволяли ні на чому більше зосередитись. Це історії, які я люблю і якими хочеться поділитися.

Radiolab

Цей проект можна сміливо вважати поворотним у тому, як саме може звучати історія. Команда Radiolab працює в жанрі репортажної журналістики та успішно експериментує з форматами сторітеллінгу. І сáме оповідь цих історій варто відзначити окремо. Автори проекту працюють над озвученням настільки ж ретельно, як над змістом. Уже майже двадцять років Radiolab досліджує світ та розповідає про нього так, як розповісти може мало хто.

Для початку можна послухати подкаст про слова. А точніше про чоловіка, який до 27 років не знав про існування слова. Жодного. Це спроба зануритися у світ людини, у якому просто немає слів. Інша історія — про космос — є чудовим прикладом розповіді, коли звуки стають кращим засобом документального вираження за слова. Або ж подкаст про пошуки перших людей на планеті, які захворіли на тиф чи СНІД. Вийшла майже детективна історія. Ще один епізод розповідає деталі вояжу коричневої пакувальної коробки кожного разу, коли ви щось замовляєте через Amazon. Цей самовідданий репортаж журналістки Мак МакЛілланд вдало унаочнює проблему розвитку технологій та її зв’язок з експлуатацією людських ресурсів. Ведучі Джед Абумрад і Роберт Крулвіч у будь-якій своїй історії заведуть вас у несподівані лабіринти.

Подкаст S.E.R.I.A.L — ретельне і водночас зроблене з великою емпатією журналістське розслідування загадкового вбивства в американському Балтиморі у 1999 році. Багатомісячна робота журналістки вилилася у серію епізодів про обставини вбивства, глибокі життєві портрети учасників цієї історії, зокрема, звинуваченого у вбивстві підлітка, який після оголошення вироку дорослішає у в’язниці і не визнає своєї провини. Це історія про глибоку непевність того, що відбулося. А також про перегляд справи після того, коли журналістське розслідування вивело на поверхню масштаби цієї непевності. Авторці вдалося впорядкувати неймовірно складну історію у струнку та зрозумілу розповідь, в якій, як у класичному англійському детективі, слухач до останнього не знає, що відбулося насправді. Але реальна історія просто не має однозначної відповіді на це запитання.

99% invisible

Зроблена зі смаком серія коротких подкастів про те, як влаштований світ або про те, як ми влаштовуємо світ довкола себе. Що стоїть за дизайном звичних нам речей та як виглядають куліси повсякденних для нас процесів. Почати можна з історії про те, як посуха в Каліфорнії та фінський архітектор Альвар Аальто мимоволі сформували культуру скейтбордингу. Або з історії про те, чому навіть куплений квиток на авіарейс не гарантує вам, що ви його насправді купили, і до чого тут алгоритми та дискримінація.

Акустика тіней

Якщо англомовних подкастів багато і вони різні, то хороші проекти українською чи про Україну досі рідкість. «Акустика тіней» — один із тих, що варті уваги. Саме через звук вам пропонують вловити щось невловиме: тіні літературних класиків. У легкій формі літературознавчої оповіді з вкрапленнями інтерв’ю та музичних треків авторка Іванна Шкромида створює особливий простір для знайомства з Ернестом Гемінгвеєм, Джеромом Дейвідом Селінджером, Францем Кафкою чи Джорджем Орвелом. Навіть якщо ви вже їх читали, ви почуєте дещо зовсім нове. Починати варто з першого з п’ятнадцяти епізодів: тіні Джека Керуака.

В Україні поширені саме літературні подкасти. Гонзо-ефір на OFR радіо, 5books, лекторій на Wisecow тощо. Є серед них проект, який важко вписати у конвенційні рамки жанру через відсутність чітких сценаріїв, формату подій та аматорський за сьогоднішніми мірками звукозапис. Але саме цим він створює особливо живу атмосферу товариської зустрічі. Йдеться про літературний подкаст кабі.net від мистецького об’єднання «Дзиґа». Це був один з перших літературних подкастів, який виходив у 2008-2012 роках. Дискусії та книжкові презентації у львівській кав’ярні «Кабінет» були нагодою почути розповіді про Михайля Семенка, Богдана-Ігоря Антонича, Миколу Холодного та інших. Учасники дискусій мимоволі творили документальну оповідь, розгублено говорячи у «вимкнений» мікрофон. Звук із нього не транслювався в самій кав’ярні, але записувався для подкасту. Згодом кав’ярня змінила власника, хтось не заплатив за хостинг, і тепер записи важко знайти в мережі. Кілька років тому автор подкасту Андрій Іздрик записав архів на компакт-диски, один із яких зберігається в Центрі міської історії.

Everything is alive

Якби ви мали змогу поговорити з банкою кока-коли, що б ви в неї запитали? Журналіст Ян Чіллаґ спробував. Банка на ім’я Луїс — чудовий співрозмовник із почуттям гумору, власним враженням про фільм «Щелепи» та драматичним досвідом перебування в холодильнику. На перший погляд подкаст переступає межі нон-фікшн, але класичний прийом оживлення героя дозволяє поговорити про реальні речі.

My family’s slave

Це не класичний подкаст, а начитане вголос есе. Але це той випадок, коли з озвучення тексту виникає окремий твір. Позаторік Алекс Тізон розповів у The Atlantic дуже особисту та неймовірно складну історію жінки, яка 56 років жила з його сім’єю, доглядаючи дітей і займаючись господарством. Весь цей час вона була рабинею й не мала власного життя. Сім’я отримала її в подарунок на Філіппінах і забрала з собою, емігруючи до Сполучених Штатів 1964 року. Коли 1999 року мати Алекса померла, жінка переїхала до нього. «Я мав сім’ю, кар’єру, будинок у передмісті — американську мрію. А тоді в мене з’явилась рабиня», — розповідає він.

Медіа дедалі частіше начитують свої матеріали для тих, хто слухає аудіо в дорозі чи не можуть зосередитись на читанні. Наприклад, один із найкращих українських репортажів — «Маніяк поміж нами» Дмитра Фіоніка, що вийшов у чотирьох частинах на «Забороні». Автору вдалося проникнути у внутрішню кухню криміналістів і показати серійні убивства та їх розкриття як глибокий і непростий процес. «Радіо Аристократи» озвучило перші три частини циклу: 1, 2, 3.

«Радіо Аристократи» має чималий архів проектів, які сміливо можна рекомендувати до прослуховування. Наприклад, «Університет Культурного проекту» з лекціями про мистецтво, архітектуру та філософію, або ж аудіокнига Сергія Жадана «Ворошиловград», яку озвучив сам автор та музична група «Оркестр Че».

«Радіо НВ» створило серію великих репортажів — їх називають аудіофільмами — під назвою «Саме там». Тут піднімають складні соціальні теми: психіатричні лікарні, комерційний секс, наркозалежність тощо. Іноді проект запрошує в подорож: журналістка Ірина Лопатина підготувала аудіофільм про українців Антарктиди. Вийшов цікавий погляд на життя дослідників на станції «Академік Вернадський».

Theme Time Radio Hour

У 2006-2009 роках музикант і лауреат Нобелівської премії з літератури Боб Ділан вів радіошоу. Для кожного годинного випуску автори обирали тему (час, місяць, сон, зброя тощо), до якої підбирали особливу колекцію пісень у жанрі блюз, рок-н-рол, фолк… У проміжках між піснями звучать історії. Шоу сприймається як зустріч близьких друзів, а чудовий смак у доборі музичних композицій та влучна іронія роблять його зрозумілим і цікавим поза Америкою.

У 2010-2012 роках журналіст і сценарист Віктор Глонь зробив україномовні адаптації кількох випусків шоу — «Радіогодини мотивів». Він не лише переклав текст українською, а й залучив команду акторів до їх озвучення. Я більше люблю слухати ці адаптації, ніж оригінал.

«Радіогодина» — твір, який не варто слухати між іншим. У його особливу атмосферу слід занурюватись повністю. Сміливо рекомендую заглянути до Боба Ділана в будівлю Абернатті, обрати тему і провести годину в хорошій компанії.

Головне зображення Alessandra Caretto

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.