Застав себе прийняти участь. Як найчастіше помиляються журналісти 

Нотатки літературної редакторки. 

Катріна Розкладай кільканадцять років працює літературною редакторкою онлайн-видання. Ми вже публікували її матеріали про абревіатури та про слова, які журналісти вживають, пишучи про війну. Цього разу вона поділилася спостереженнями про граматичні помилки, які найчастіше трапляються (а не зустрічаються!) в журналістських текстах. 

Вичитуючи журналістські тексти, я виписую собі найпоширеніші помилки й іноді роблю розсилку «для своїх». Тепер спробувала їх систематизувати й ділюся з вами своїми спостереженнями. Сюди включено реальні помилки з реальних текстів, які досить часто повторювалися в різних авторів. Сподіваюся, це буде корисно.

Найбільше помилок (крім усіляких орфографічних, які можна перевірити за словником) трапляється у сталих висловах та словосполученнях, передачі запозичених слів, вживанні великої й малої літер та лапок.

Зі сталих висловів та словосполучень і почнімо. Тут часто вживають невластиві українській мові вислови, кальковані з різних мов (переважно російської), а також помиляються у вживанні відповідних прийменників, іменників та дієслів. Приміром, дуже часто бачу в журналістських текстах вислів перетворюватися у щось, хоча українською перетворюються на щось. Я вже мовчу про явну кальку з російської в угоду кому/ чому, хоча сучасною українською угода є синонімом договору й означає взаємну домовленість про що-небудь; а вислів, що означає «намагаючись догодити кому-небудь», звучить як на (зрідка в, у) догоду кому/ чому.

Вражає, скільки додаткових перешкод автори метафорично ставлять перед собою: ходять якимись манівцями й нарешті доходять до висновку (а то й до ручки), а можна ж просто дійти висновку. Так само фізично можна відчути, як люди зіштовхуються з проблемою (так і хочеться сказати: з розгону), хоча з проблемою можна просто стикнутися (метафорично стати на стику з нею). А ще часто автори радо зустрічають спротив (і, мабуть, потім проводжають його?), замість звично наражатися на спротив. Може, так безпечніше? Активну життєву позицію можна відчути й у висловах на кшталт зустріти інформацію, згадку, статтю тощо. Та все ж інформація, згадка, стаття тощо трапляються, а якщо дуже хочеться підкреслити власну суб’єктність, можна вжити конструкції а-ля «надибати статтю».

Так само прямі фізичні дії ведуть вперед (а не пасуть задніх) у помилкових висловах підняти хвилю й підняти питання. Підняти хвилю може хіба що Сальвадор Далі в картині, де він у шестирічному віці думає, що став дівчинкою, й обережно піднімає шкіру моря, щоби подивитися на собаку, який спить у його тіні. Звичайні ж мовці зазвичай хвилю здіймають. І питання вони точно не піднімають як прапор (хай як того хочеться), а делікатно його (питання) торкаються або неделікатно порушують.

Так само фізичні перешкоди відчутні, коли хтось себе заставляє (замість змушувати або силувати себе). Бо ж можна подумати, що він або «ставлячи що-небудь у великій кількості, покриває всю поверхню або заповнює весь простір», або «загороджує, закриває когось, щось», або взагалі «віддає що-небудь у заставу кредиторові для забезпечення одержуваної позички». Ні, звісно, слово заставляти має і значення «примушувати виконувати що-небудь, ставати до якоїсь роботи», але тільки в розмовній мові.

А як часто мова кудись іде! (Куди послали, туди і йде?) Я, звісно, теж обстоюю думку, що мова — жива система. Але це тому, що вона постійно змінюється, обростає новими словами, смислами, формами і втрачає старі, але точно не тому, що вона постійно кудись іде. Бо мова може бути про щось, а також може йтися про щось, але ніколи не в поєднанні «мова йде про».

Зате бракує цього значення руху у висловах на кшталт зріст виробництва, зріст населення тощо. Бо зріст — це конкретна величина, стала (на певний момент, як-от зріст людини в сантиметрах), натомість процес позначають словом зростання: хвороби зростання, зростання виробництва.

Слово знаходитися трапляється так часто, що мимоволі думаєш про пошуки загубленого. А тим часом будинок може знаходитися, якщо він перед тим губився, в інших же випадках він розташований за певною адресою, а людина, якщо її перед тим не розшукували, зазвичай перебуває в якомусь місці, в якомусь стані тощо.

Для зручності дублюю ці приклади (й додаю ще кілька, які не потребують додаткових пояснень) у таблиці нижче.

Неправильно	Правильно
перетворюватися у щось	перетворюватися на щось
в угоду кому / чому	на (зрідка в, у) догоду кому / чому
дійти до висновку	дійти висновку
зіштовхнутися з проблемою	стикнутися з проблемою
підняти хвилю (наприклад, обурення)	здійняти хвилю
заставляти себе (заставляти в сучасні українській має такі значення: 1) ставлячи що-небудь у великій кількості, покривати всю поверхню або заповнювати весь простір;2) загороджувати, закривати когось, щось;а також віддавати що-небудь у заставу кредиторові для забезпечення одержуваної позички; і лише в розмовній мові — примушувати виконувати що-небудь, ставати до якоїсь роботи (див. Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 327).	змушувати себе, силувати себе
хтось відправляється (ось коментар професора Олександра Пономарева із цього приводу: «Із двох синонімів “вирушати” й “відправлятися” поширеніший у нашій мові перший. Йому потрібно віддавати перевагу. Наприклад: “Вранці, коли піднялося сонечко, ми вирушили до річки” (Олесь Досвітній); “Перша кінна вирушила походом на південь” (Олесь Гончар). “Відправлятися” вживане рідше, а коли йдеться про потяг, пароплав, автобус, то краще казати “відходить”»)	хтось вирушає
зустрічають спротив	наражаються на спротив
як би там не було	хай там як
мова йде / мова не йде	йдеться / не йдеться або мова про/ мова не про, не було мови про
у той (же) день	того (ж) дня
згідно чого	згідно з чим (згідно з угодою, згідно із законом); відповідно до чого
зустрічаються публікації, помилки я зустрів статтю	трапляються (зустрічаються — це про реальну зустріч когось із кимось) мені трапилася стаття, я надибав статтю
у великій мірі	великою мірою
за кулісами	за лаштунками
вчинили, зробили злочин	скоїли злочин
зріст виробництва (лише як конкретна величина, зріст людини)	зростання виробництва (як процес), також професійне зростання
підняти проблему, питання	порушити проблему, питання, торкнутися проблеми
задати питання	поставити запитання
днем раніше	напередодні
знаходитися (можна як антонім до «губитися») десь	розташовуватися / бути розташованим (будинок розташований), перебувати (людина перебуває на місці, у стані тощо), загальне — бути
відтак (у значенні отже; насправді ж це слово означає після цього)	отже, тож

Друга велика група помилок — передача слів іншомовного походження. Тут треба сказати перш за все про вживання літер і/и та подвоєння приголосних. І ще про один момент, не записаний у правописі: вживання латинських чи кириличних літер. Це взагалі мій великий біль. Особливо коли йдеться про вже відмінювані в нашій мові слова, як-от піар, фейсбук тощо. Ситуація ускладнюється специфікою мови медій, у якій найактивніше з’являються нові слова (тепер, правда, соцмережі тут на першому місці, та все ж). І ці слова мають пройти в нашій свідомості (й мові) кілька етапів, поки остаточно не закріпляться в ній (або навпаки). І спочатку такі нові запозичені слова ми сприймаємо як варваризми й пишемо їх латинкою. Сюди нашаровуються ще два ефекти: по-перше, візуального впізнавання (адже написані слова ми схоплюємо переважно цілісно, рідко прочитуючи по буквах, тож радше впізнаємо написання слова, аніж його звучання), а по-друге, прагнення ЗМІ покращити результати своїх публікацій в онлайн-пошуковиках.

Загальна логіка, якою керуюся я, тут проста: якщо слово засвоєне нашою мовою (відмінюється, показує здатність до словотворення), логічно писати його кирилицею. Тому я так дратуюся, коли читаю щось на кшталт PR-менеджер, замість піар-менеджер (адже існують, ба навіть активно використовуються слова піарний, піарник тощо).

У новій редакції правопису, до речі, бодай питання із фейсбуком уже врегульовано: «Назви сайтів без родового слова пишемо з малої букви (твíтер, ґуґл); назви сайтів з родовим словом пишемо з великої букви та в лапках (мережа «Фейсбýк», енциклопéдія «Вікіпéдія»); назви сайтів, ужиті як назви юридичних осіб, пишемо з великої букви та без лапок (РНБО ввела санкції проти Яндекса)». Не те щоб не виникало додаткових запитань (особливо до слова сайтів, скажімо), та все ж це бодай перше наближення. Зразки графічного запису латинкою бачимо тут у § 54 «Назви органів влади, установ, організацій, товариств, партій, об’єднань, підприємств, фірм, агентств» (пункт 4): «У назвах промислових і торгових підприємств, фінансових організацій, товариств, фірм, організаційно-правових форм тощо початкове слово, яке є складником назви, пишемо з великої букви. З великої букви пишемо також перше слово взятої в лапки символічної (умовної) назви та власні назви: Київська фабрика іграшок, Харківський тракторний завод, Виробниче акціонерне товариство “Поліграфкнига”, Публічне акціонерне товариство “Вінницький універмаг”, банк “Південний”, Центральний автовокзал, компанія “Microsоft”, концерн “Volkswаgen”, транснаціональна корпорація Jysk, Комунальне підприємство “Київблагоустрій”, Садове товариство “Лісова поляна”, Об’єднання співмешканців багатоквартирних будинків “Наш дім”».

Тож для себе я дійшла компромісу: коли йдеться про назву компанії, можна писати латинкою, загальні ж назви бажано писати кирилицею, а якщо ці слова в нашій мові відмінювані — то вже не бажано, а обов’язково писати їх кирилицею (щоб не було нічого а-ля PR-ник чи facebook’а).

Тепер стосовно подвоєння приголосних. На диво часто бачу написання Голандія, Голівуд, хоча правило вказує: подвоєння букв на позначення приголосних у власних назвах переважно зберігаємо (Андорра, Бессемер, Білл, Боттічеллі, Гаронна, Голландія, Ллойд, Марокко, Міссурі, Ніцца, Яффа; Бетті, Джонні, Мюллер, Руссо, Теннессі, Смоллетт, Кіркконнелл). Це стосується й загальних назв, які від них утворені за допомогою афіксів (андоррець, бессемерівський, голландський, марокканець і т. ін). Однак за усталеною традицією в деяких власних назвах подвоєння не зберігаємо (Пенсільванія) або зберігаємо частково (Міссісіпі).

І прямо протилежна ситуація із загальним назвами. Скажімо, часто пишуть лоббі, блоггер, піцца (замість лобі, блогер, піца) тощо, хоча правило вказує: «У загальних назвах іншомовного походження букви на позначення приголосних звичайно не подвоюємо: абат, акумулятор, бароко, беладона, белетристика, бравісимо, ват, група, гун (гуни), ідилічний, інтелектуальний, інтермецо, колектив, комісія, лібрето, піанісимо, піцикато, стакато, сума, фін (фіни), шасі та ін». Тут є кілька винятків: «За традицією з подвоєнням пишемо загальні назви: аннали, бонна, білль, брутто, булла, ванна, вілла, донна, мадонна, манна, мулла, панно, пенні, тонна, дурра, мірра та слово Аллах». Зверніть також увагу, що в загальних назвах, які утворені від власних назв без додавання афіксів, букви на позначення приголосних не подвоюємо: ват (пор. Ватт), бекерель (пор. Беккерель), гаус (пор. Гаусс).

І моя улюблена частина — про і/и у загальних назвах іншомовного походження. Усі, просто всі пишуть стрім, стрімити, хоча правило дев’ятки щодо загальних назв тут однозначне й логічно писати стрим, стримити: «И пишемо у загальних назвах після приголосних д, т, з (дз), с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед наступним приголосним (крім й): дизель, динамо, диплом, директор, методика; інститут, математика, стимул, тип; позиція, фізичний; таксист, родзинка, силует, система; цистерна, цифра; режим, джигіт, джинси, джип; чичероне; ширма, шифр; бригада, риф, фабрика». Виняток тут один: «У компоненті власних назв -стріт пишемо і: Бейкер-стріт, Волл-стріт, Риджент-стріт, Фліт-стріт».

Про всяк випадок наведу й правило для вживання і у словах іншомовного походження, хоча з цією літерою якраз майже не помиляються:

«І пишемо:

1. На початку слова: ідея, інструкція, інтернаціональний; Ібсен, Іден, Ізабелла, Іліада, Індія, Ітон.
2. Після приголосного перед голосним та буквами є, ї, й: артеріальний, геніальний, діалектика, індустріалізація, матеріал, діагноз, чіабата, ціанід, соціалізм, фіалка; аудієнція, гієна, рієлтор, клієнт, пієтет, тамплієр; копіїст, аксіома, раціон, революціонер, соціологія, фіолетовий; радіус, тріумф; партійний, радій; Біарриц, Фіуме; Віардо, Іглесіас, Марціал, Лієпа, Оссіан, Сіам, Шантії.

У кінці слова іншомовне –іa передаємо звичайно через –ія: артерія,матерія, індустрія, Італія, Гарсія, Галлія.

3. В іменах і прізвищах після приголосного перед наступним приголосним і в кінці слова: Беатріче, Овідій, Річард, Дідро, Дізель, Грімм, Медічі, Россіні, Анрі.

Власні назви, що перейшли в категорію загальних назв, пишемо за правилами правопису загальних назв іншомовного походження: дизель (від прізвища Рудольфа Дізеля), силует (від прізвища Етьєна де Сілуетта).

4. У географічних назвах після приголосних, крім дж, ж, ч, ш, щ, ц і р перед наступним приголосним, крім [j], і в кінці слова, а також у похідних прикметниках: Канзас-Сіті, Лісабон, Міссісіпі, Монтевідео, Ніл, Севілья,Сідней, Замбезі, Капрі, Сомалі, лісабонський, сомалійський.
5. Після приголосних у кінці слова: візаві, віскі, журі, колібрі, мерсі, парі, попурі, суші, таксі, харакірі, шасі.
6. У всіх інших випадках після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним: бізнес, пілот, вібрація, академік, фінанси, графік, гіпопотам, логічний, гімн, кібуц, кілограм, кіно, архів, хімія, хірург, література, республіка, ніша, піанісимо.

За усталеною традицією в ряді слів іншомовного походження, що давно засвоєні українською мовою, після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н пишемо и:

башкир, вимпел, єхидна, імбир, калмик, кипарис, кисет, лиман, миля, мирт, нирка, спирт, химера та ін.

За традицією з и пишемо також слова грецького походження, що усталилися в церковному вжитку: диякон, єпископ, єпитимія, єпитрахиль,миро, митра, митрополит, християнство тощо».

* * *

Ще одна біда — зловживання великими літерами. Часто у власних назвах компаній і студій кожне слово пишуть з великої букви. Хоча насправді це правило стосується: а) назв найвищих органів влади і державних установ України; б) за традицією назв Європейський Союз, Організація Об’єднаних Націй, Ліга Націй тощо; в) назв держав чи автономних республік; г) назв свят День Незалежності України, День Соборності України, День Конституції України. Також з великої букви пишемо всі слова, крім родових найменувань, у назвах: а) монастирів, церков, ікон: Володимирський собор, Кирилівська церква, Києво-Печерська лавра, Михайлівський Золотоверхий монастир, храм Христа Спасителя, ікона Матері Божої Теребовлянської; б) назв адміністративно-територіальних одиниць зарубіжних держав (крім слів, що позначають родові поняття: департамент Аверон (Франція), штат Техас (США), область П’ємонт (Італія), префектура Тояма (Японія), земля Нижня Саксонія (Німеччина).

Детальніше про це я писала у статті «Наша Дуже Важлива Компанія та інші “ДНР”» отут.

* * *

Ще одна поширена помилка, на яку зазвичай не звертають уваги, — нарощення до числівників, записаних цифрами. Які тільки нарощення не побачиш! Скажімо, часто пишуть 5-ть днів (правильно лише 5 днів або п’ять днів), XXI-ше століття (правильно лише XXI століття), але 5 день (правильно лише 5-й день до п’ятий день; на 358-й позиції, 27-ме місце тощо). Правило тут таке: «Якщо порядковий числівник передано цифрою, то після неї кінцеву частину порядкового слова пишемо з дефісом, напр.: 5-й поверх, на 36-му кілометрі, після 7-ї години (але при позначенні дат, сторінок видання, а також після римських цифр закінчення не пишемо: 1 січня 2000 року, 120 сторінка, I тисячоліття, XXI століття)».

До речі, стосовно вживання дефісів є ще одна поширена помилка. Її добре видно на цих прикладах: депутат-учасник (дефіс), але депутат — учасник блокади (тире, бо прикладка учасник блокади складається з двох слів); країни-учасниці, але країни — учасниці «Євробачення»; компанії-виробники, але компанії — виробники мікрохвильовок тощо.

* * *

І насамкінець буквально пару слів про пароніми, які дуже, ну дуже часто плутають. 1. Воєнний і військовий: військовий стосується війська (військові навчання, бо навчання війська), воєнний стосується війни (воєнні дії, бо дії мають характер війни).

2. Завдання і задача: завдання — це наперед визначений, запланований обсяг робіт, якесь доручення; те, що хочуть здійснити тощо (бойове завдання, домашнє завдання, за завданням редакції); задача — питання (переважно математичного характеру), яке розв’язується шляхом обчислень за визначеною умовою (математична задача, фізична задача, логічна задача). 
3. Питання й запитання: питання— синонім слова «проблема» (обговорити питання), запитання — те, що потребує відповіді (поставити запитання). Але цей приклад є радше елементом вишуканої стилістики, як у випадку з посмішка (крива посмішка, глузлива тощо, бо є «посміховисько») та усмішка (без негативних відтінків, якщо їх окремо не вказано). Тобто таке розрізнення все ще існує, але дедалі більше розмивається.

* * *

Бонус. Кілька синонімів, які допоможуть уникнути повторів і нагромаджень звуків

Наприклад — приміром, як-от, на кшталт, зокрема.

Тільки — лише.

Ряд (причин) — низка (причин).

Відзначити (в сенсі сказати — лише у випадку, коли йдеться про умовну відзнаку: відзначити чиюсь майстерність абощо), в інших випадках — сказати, зазначити, додати (якщо автор прямої мови щось додав), зауважити (якщо є відтінок «звернути увагу на щось»).

Посісти перше місце — посісти першість.

Зараз — «у цю ж хвилину, просто зараз», а також у значенні «негайно»; наразі — поки що, на даний момент; тепер, нині — загалом про теперішній час.

Протягом (якогось часу) — упродовж / впродовж.

Заздалегідь — наперед.

Головне зображення Greta Pichetti