…як «Читомо» формує свою спільноту навіть в умовах війни.
Тримати культурний фронт — виклик. Стати одним з найбільших медіа про читання і книговидання — ціла місія. І «Читомо» виконали її успішно. Але й це далеко не фініш.
Як «Читомо» формує навколо себе спільноту, до чого тут коктейлі і як на роботу медіа вплинула війна — про все це дізнався Medialab.
Піна днів і їхнє шумовиння
Глибока ніч. Львівський завод медичної апаратури. Бар на його території. І посеред нього оточена повітряними кульками ванна, яку заливає то зеленим, то помаранчевим світлом. Навколо музика, п’янкі коктейлі і пухнаста піна, серед якої танцюють щасливі люди. Ці люди — книголюби.
Хто сказав, що збиратися їм слід в бібліотеках?
Це був 2019-ий рік і 26-ий Книжковий Форум. Вечірку «Піна днів» організувала команда «Читомо» разом з командою аудіокнигарні «Абук». Першим на той час було десять років, другим — тільки рік.
«Наша спільнота будувалась не один рік — це наші читачі і читачки, професіонали зі сфери і просто книголюби, герої і героїні інтерв’ю, автори й авторки, усі кому цікава вдумлива журналістика про літературу та видавничі процеси.
Це відбувалось через матеріали, дослідження, спецпроєкти і соцмережі (наразі маємо їх аж п’ять: Facebook, Twitter, LinkedIn, Telegram, Instagram), на подіях на кшталт вечірки Читомо “Піна днів”», — розповідає редакторка спецпроєктів «Читомо» Вікторія Фещук.
«Він був настільки відкритим, що було видно, як блакитні й бузкові думки пульсують у венах його рук», — писав Борис Віан у «Шумовинні днів», на честь якого «Читомо» назвали свою вечірку. Натомість спільноті «Читомо» видно, як у венах медіа пульсують нові ідеї.
Це медіа про книжковий світ знають і люблять давно. Воно починалося як дипломна робота, але швидко переросло у платформу для розвитку літератури, для її популяризації та фіксації.
Рік тому Medialab вже розповідав, як працює «Читомо», його історію та основні цінності. Саме впродовж останнього року медіа зробило значний внесок у формування власної спільноти. Аукціони, розвиток Patreon і рекламні проєкти.
Аукціони й інші радощі життя
252 715 гривень за два місяці. Саме стільки «Читомо» зібрали в межах свого аукціону на підтримку медіа. На 52 715 гривень більше, ніж розраховували. До аукціону доєдналися письменники, митці та бізнесмени — аби довести, що книжкове медіа потрібне. І його розвиток теж.
Схема була проста — митець пропонує лот, охочі купують його за принципом «хто дасть більше, той і переможець», а кошти йдуть на рахунок «Читомо». А отже, на гонорари авторам, обслуговування сайту і проведення заходів.
«“Благодійний аукціон «Читомо»” цьогоріч відбувся вдруге (вперше це було взимку 2020-2021). Організація передбачала комунікацію із сотнями людей і над цим працювала Наталія Корнієнко, яка з “Читомо” уже понад сім років. З деякими учасниками Наталя домовлялась по кілька місяців, з деякими за 1-2 повідомлення.
Окрім її таланту, допомагало те, що усі учасники аукціону розуміли цінності “Читомо” — що книжкова аналітика і культурна журналістика важливі, що вони розвивають як літературний процес, так і окремих читачів, і це потрібно підтримувати», — говорить Вікторія Фещук.
Загалом до аукціону долучилися 180 письменників, ілюстраторів, перекладачів, видавців, культурних менеджерів, журналістів, блогерів, художників, фотографів, музикантів та інших небайдужих до «Читомо».
«З цікавих лотів: від Оксани Забужко — раритетний подарунковий комплект “Забужко у «Факті»”, що вийшов 2001-го року у видавництві “Факт” лімітованим накладом у 100 примірників. Лот Маріанни Душар — перша частина збірника Ольги Ліщинської-Пеленської “Українська кухня. Мясива”, що була видана редакцією “Нової хати” у Львові в 1938-му році. За ці лоти йшла запекла боротьба під час аукціону і опісля до нас приєднались нові читачі та мембери», — пригадує редакторка спецпроєктів видання.
Окрім цього, кафе «ЗиґЗаґ» запропонувало у якості лота майстер-клас із приготування авторських коктейлів. А кнайпа «Купідон» — допомагати книжковому медіа у проведенні двох офлайн-аукціонів.
Також впродовж року «Читомо» втілили проєкт «Екземпляри ХХ», покликаний зафіксувати й вивчити знакову мистецьку й літературну періодику ХХ століття. І, звичайно ж, медіа розвивало свій Patreon. Вони зуміли згуртувати 59 патронів, завдяки яким щомісячно отримують 378 доларів*. У планах було розвивати цей напрямок. Але плани рф виявились більш нагальними.
«Маємо спромогу робити свою роботу»
«План дій ми окреслили у перший же день ескалації: збільшити кількість новин, імплементувати англомовну версію, змінили контент-план. Це не був попередній план, хоча англомовну версію ми планували запустити давно.
Нам вдалось перелаштуватись із перших днів — кількість новин зросла з 2-3 до 10-15 за день, англомовну версію Читомо, за підтримки волонтерів-програмістів, ми запустили на сьомий день ескалації війни (до неї запустили англомовну твіттер-сторінку і почали нарощувати LinkedIn).
Щодо матеріалів — першу добірку з українськими романами про війну для перекладів та першу добірку ілюстрацій про війну опублікували 26 лютого — через 2 дні після ескалації. А першу добірку нових віршів війни ми опублікували першого березня. За два місяці добірок стало п’ять, вірші з них перекладені англійською (зусиллями нашої команди перекладачів-волонтерів), польською, білоруською, арабською, китайською — зусиллями партнерських перекладачів, видань та інституцій», — розповідає Вікторія Фещук.
Медіа, каже вона, взяло фокус на воєнну тематику: висвітлення нових творів про війну, аналітика російської пропаганди, фіксація воєнних злочинів проти пам’яток культури, промоція української книжки за кордоном, а також її творців і творчинь, чимало з яких зараз воює, волонтерить, адвокатує українську культуру.
Серед команди проєкту є ті, хто пішов в ЗСУ чи ТРО, волонтери, люди, що залишилися на тимчасово окупованих територіях. Очевидно, що повномасштабна війна стала випробуванням для редакції.
«Хто мав і має змогу працювати, зіштовхнулись з тим, що від постійної тривожності ресурси слабнуть, інтелектуальна спроможність знижується, а мислити та діяти зараз треба на 125% ефективніше, ніж до ескалації війни. Це ускладнює і так хитку редакційну рівновагу, але все ж ми маємо змогу робити свою роботу. Це привілей», — ділиться Вікторія.
Що стосується рекламного напрямку, наразі він призупинений. Вікторія пояснює, що становище видавців, які складали значну частину рекламодавців видання, зараз складне.
«Чимало наших партнерів — видавці, їхні продажі упали на 95%, згідно з нашим нещодавнім опитуванням, не кажучи вже про обстріли їхніх складів, офісів, загрозу вбивств та полону для багатьох із них. Водночас зараз більше видавців отримали змогу продати права на свої книжки за кордон, і ми раді допомагати їм у цьому, шукати гранти, щоб писати більше про них і про українських авторів й авторок.
Найближчим часом плануємо відновлювати перемовини з рекламодавцями інших профілів, а також планувати залучення англомовних рекламодавців», — коментує Вікторія.
Підтримка, що завжди з тобою
За своїми спинами «Читомо» відчувають спільноту, яку формували роками. Хтось із цієї спільноти ще більше підтримує саму команду, а хтось — захищає її на фронті.
«Ми бачимо багато приводів пишатися своєю спільнотою, своїм колом спільників, серед яких і військові ЗСУ, і волонтери, і дієвці, що працюють на інформаційному фронті. І також розуміємо, що саме від українського кола спільників нас може чекати від’ємна тенденція підписників у спільноті — ресурси людей зараз як ніколи обмежені.
Наразі у нас з’являються перші закордонні учасники спільноти, головно завдяки нашим аналітичним англомовним матеріалам про українську літературу та російську пропаганду. Ми працюємо над розвитком цього напрямку, бо нам важливо і запускати, і перекладати більше статей про промоцію української книжки для англомовного читача, а також розвінчувати поширені колоніальні міфи про українську культуру», — каже редакторка.
Плани на майбутнє після перемоги у «Читомо» вже також є. Вікторія говорить, що команда планує розвивати як українську, так і закордонну спільноту, або виводити вітчизняну книгу на новий міжнародний рівень.
«Щодо закордонної спільноти, то нам важить продовжувати промотувати українську літературу і її креаторів, організовувати онлайн події (першу із таких плануємо невдовзі), створювати нові точки перетину мемберів й українських письменників, мемберів й редакції “Читомо”.
Щодо української спільноти, то чимало наших ідей, які ми обговорювали з Тарасом Прокопишином, співзасновником та керівником The Ukrainians, упродовж грантового проєкту в рамках програми Local Media Innovations, будуть релевантні саме після перемоги. Звісно, це ширша комунікація спільноти “Читомо” та нові активності, пов’язані з нею. Це зокрема і зустрічі з редакцією, і офлайн події, лекції, вечірки, не позбавлені інтелектуального потенціалу — приємності для єднання і синергії»
* — станом на момент публікації матеріалу.
Більше матеріалів на тему, як працюють медіа
Матеріал опубліковано в рамках програми «Local Media Innovations», яку реалізує Львівський медіафорум за фінансової підтримки Посольства США в Україні / U.S. Embassy. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію Посольства США в Україні.
Головне зображення: Sincerely Media / Ростислав Кузик
